12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №120/13665/24
адміністративне провадження № К/990/39613/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №120/13665/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Бар» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 29.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №120/13665/24.
Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про усунення недоліків та поновлення строків на касаційне оскарження.
Скаржником вказано, що первинне звернення з касаційною скаргою відбулося в межах строків, встановлених КАС України. Усунувши недоліки первинної касаційної скарги, Головне управління ДПС у Вінницькій області повторно звернулося до Верховного Суду 26.09.2025 без зволікань.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами пункту 103.2, 103.3 статті 103, підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №160/18691/23, від 18.03.2025 у справі №500/1744/24, від 02.04.2024 у справі №826/6241/17, від 05.12.2023 у справі №804/3765/16, від 22.04.2021 у справі №640/8578/19, від 27.07.2020 у справі №826/5911/18.
Також скаржником зазначено про порушення судами статті 90 КАС України, вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, вчинено посилання на частину 2 статті 353 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що, контролюючим органом не взято до уваги, що рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи №120/13665/24 зроблено висновок, що відповідачем не наведено жодного доказу того, що в результаті укладення Договорів про реструктуризацію компанії «АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД» та «ЕЛЛІС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» набули статусу агента або особи, що виконує лише посередницькі функції щодо доходу, отримуваного за кредитними договорами, стороною яких вони стали.
Сьомим апеляційним адміністративним судом встановлено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, під час розгляду цієї справи не довів, що «АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД» та «ЕЛЛІС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» не мають повноважень визначати подальшу економічну долю такого доходу у вигляді відсотків, тобто не є бенефіціарними (фактичними) отримувачами доходу, а з наданих позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, не вбачається, що вказані компанії мають будь-які зобов'язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, як відсутні і будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу.
Суди дійшли висновку про необґрунтованість та недоведеність тверджень контролюючого органу про те, що нерезиденти «АГРОПРОСПЕРІС 2 ЛІМІТЕД» (Кіпр) та «ЕЛЛІС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» (Кіпр) не є бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) доходу у вигляді процентів за користування позикою, а відтак і безпідставність доводів контролюючого органу щодо необхідності оподаткування виплаченого вказаній компанії доходу у вигляді відсотків за загальним правилом в розмірі 15%. При цьому судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.03.2018 у справі №803/1005/17, від 14.08.2018 у справі №817/1045/17, від 19.03.2025 у справі №560/8133/24.
Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами. Разом з тим, суди дійшли висновку, що відповідачем взагалі не надано доказів, які б підтверджували його позицію. Тобто, доводи касаційної скарги щодо переоцінки доказів суперечать змісту судових рішень.
Скаржником вчинено загальне посилання на частину 2 статті 353 КАС України, однак не вказано відповідний пункт даної норми.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, отже скаржником не усунуто в повному обсязі недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №120/13665/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
М.М. Гімон В.П. Юрченко