11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6282/24 пров. № А/857/31697/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (суддя - Гомельчук С.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення- не зазначено),
в адміністративній справі №300/6282/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі- відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі- відповідач-2), в якому, просила: 1) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.07.2024 №0926100127451 про відмову позивачу у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу період роботи з 08.10.1975 по 06.12.1978 діловиробником в установі 315/187 управління внутрішніх справ, з 24.04.2002 по 31.12.2020 сільським головою Жовчівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та перевести на пенсію державного службовця з 21.07.2024, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону №889-УІІІ та статті 37 Закону №3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60% заробітної плати, зазначених у довідках за №П-25/01-19 та №П-26/0119 видані Рогатинським трудовим архівом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області 03.07.2024.
Відповідачі позовних вимог не визнали, в суді першої інстанції кожен подав окремий відзив на позовну заяву. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 позов задоволено частково. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.07.2024 №0926100127451. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2024, зарахувавши їй до стажу державної служби період роботи з 08.10.1975 по 06.12.1978 діловиробником в установі 315/187 управління внутрішніх справ, з 24.04.2002 по 31.12.2020 сільським головою Жовчівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 726,72 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Розглянувши документи, подані позивачем для перерахунку пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Вважає апелянт, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-ІІІ до 04.07.2001 року. Зазначає,що оскільки пенсія позивачу вже призначена, то станом на момент звернення до суду позивач порушує питання перерахунку вже призначеної пенсії. Водночас, підстави для перерахунку пенсії державних службовців у зв'язку із підвищенням заробтіної плати працюючих державних службовців відсутні, оскільки законодавство не регламентує ні права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною заробітної плати, ні порядок здійснення такого перерахунку.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-2) просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003.
21 липня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Вказана заява відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області від 29.07.2024 року №926100127451 відмовлено позивачу у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для такого переведення (а.с.6-8).
У вказаному рішенні відповідач-2 зазначив, що пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII «Про державну службу» визначено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, але не передбачено можливість здійснення перерахунків вже призначених пенсій державних службовців. Оскільки заявниця працювала на посаді сільського голови, яка на даний час не віднесена до категорій посад державних службовців та врахування довідок №П-25/01-19 від 03.07.2024 та №П-26/01-19 від 03.07.2024 є безпідставним щодо проведення даного перерахунку.
Вважаючи рішення відповідача-2 про відмову у переведенні на пенсію протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).
Разом з цим, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 обов'язковою умовою є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
У розглядуваній справі суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Позивач 21.07.2024 звернулася до відповідача-1 із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Як видно з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.07.2024 №926100127451, прийнятого за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Судом встановлено, що до стажу державної служби заявника не віднесено період роботи з 08.10.1975 по 06.12.1978 діловиробником в установі №315/187 управління внутрішніх справ та з 24.04.2002 року по 31.12.2020 року на посаді сільського голови Жовчівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.
Щодо не зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 24.04.2002 по 31.12.2020 на посаді сільського голови Жовчівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, апеляційний суд враховує наступне.
Пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Статтею 25 Закону №3723-XII передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
Стаж державної служби, до набрання чинності Закону №889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (далі - Порядок №283).
Отже, суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, вірно керувався Порядком №283.
Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.
Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ст.14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
- четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
- п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
- шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.
Також, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
Тому, відмова відповідача-2 у зарахуванні позивачу спірного періоду роботи до стажу державної служби не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, які встановлені в ч.2 статті 2 КАС України.
Щодо періоду роботи з 08.10.1975 по 06.12.1978 діловиробником в установі №315/187 управління внутрішніх справ, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 3 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби включається, зокрема, час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.
Згідно запису №3-4 у трудовій книжці ОСОБА_1 в період з 08.10.1975 по 06.12.1978 працювала на посаді діловиробника в установі 315/187 управління внутрішніх справ.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що до стажу державної служби зараховується, зокрема робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ та на посадах рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ.
Отже, період роботи позивача з 08.10.1975 по 06.12.1978 на посаді діловиробника в установі 315/187 управління внутрішніх справ підлягає зарахуванню до стажу роботи державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №921130154195 від 29.07.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ правомірно визнано судом першої інстанції протиправним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Відносно аргументів скаржника щодо відсутності правових підстав для перерахунку пенсії позивача, то суд не приймає їх до уваги з огляду на те, що судом першої інстанції адміністративний позов задоволено частково, і в частині нарахування та виплати пенсії у розмірі 60% заробітної плати відмовлено.
Колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в адміністративній справі №300/6282/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська