11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6393/24 пров. № А/857/31539/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (суддя - Гомельчук С.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франкіськ, дата складання повного тексту рішення- не зазначено),
в адміністративній справі №300/6393/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника без врахування у 1,5- кратному обчисленні періодів страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_2 з 04.03.1983 по 31.12.1989 та з 01.01.1990 по 01.12.1994, заробленого в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду від 23.10.2015 у справі № 345/3302/15-а, яка набрала законної сили; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 05.03.2024 в розмірі 50% пенсії, яку отримував померлий годувальник на час настання смерті, з урахуванням до страхового стажу у пільговому обчисленні (один рік роботи як один рік шість місяців) періодів з 04.03.1983 по 31.12.1989 та з 01.01.1990 по 01.12.1994 як трудового стажу, заробленого ОСОБА_2 , в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду від 23.10.2015 у справі № 345/3302/15-а, яка набрала законної сили.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника без врахування у 1,5- кратному обчисленні періодів страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_2 з 04.03.1983 по 31.12.1989 та з 01.01.1990 по 01.12.1994, заробленого в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду від 23.10.2015 у справі № 345/3302/15-а, яка набрала законної сили. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 05.03.2024 в розмірі 50% пенсії, яку отримував померлий годувальник на час настання смерті, з урахуванням до страхового стажу у пільговому обчисленні (один рік роботи як один рік шість місяців) періодів з 04.03.1983 по 31.12.1989 та з 01.01.1990 по 01.12.1994 як трудового стажу, заробленого ОСОБА_2 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду від 23.10.2015 у справі № 345/3302/15-а, яка набрала законної сили. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що періоди роботи до 01.01.1991 а районах Крайньої Півночі та місцевостях,прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Таким чином, зарахування стажу в кратності, виходячи з наведених нормативних актів, передбачено до 01.01.1991. Зазначає, що при переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника даний період роботи було зараховано в одинарному обчисленні, так як у матеріалах справи годувальника відсутні будь-які документи, які б підтверджували дане зарахування у півторакратному розмірі. Рішення суду, на яке посилається позивач стосувалось безспосередньо ОСОБА_2 ..
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 з 21.03.2008 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2); з 05.03.2024 року отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника її чоловіка ОСОБА_2 відповідно до норм цього ж Закону, що не заперечується відповідачем.
Згідно свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб 23.11.1974 року (а.с.18).
Також, згідно довідки управління «Центру надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради від 04.03.2024 №1806/093-03 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 27.02.2024 були зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 20.03.1956 (а.с.17).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 01.03.2024 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18зв).
При цьому, до моменту смерті ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як одержувач пенсії за віком та отримував пенсію, виходячи із страхового стажу тривалістю 38 років 6 місяців (період з 04.03.1983 по 30.06.1987, з 01.07.1987 по 01.12.1994 було враховано в 1,5 кратному обчислені (а.с.37-38).
З розрахунку пенсії від 26.02.2024 вбачається, що розмір пенсійної виплати ОСОБА_2 становить 9375,61 грн (а.с.37).
05.03.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії та перейшла на пенсію в разі втрати годувальника, при цьому загальний розмір пенсії обчислено, виходячи із 50%, страховий стаж становить 31 рік 7 місяців 21 день, розмір пенсії з 05.03.2024 становить 4020,49 грн (а.с.63-64).
07.07.2024 представник позивача подала адвокатський запит в якому просила надати повний розрахунок страхового стажу роботи померлого годувальника; розрахунок заробітної плати померлого годувальника; у випадку неврахування періодів страхового стажу роботи на Крайній Півночі чи іншого обчислння заробітної плати померлого годувальника при обчисленні розміру пенсії по втраті годувальника, окрім вказаного у матеріалах пенсійної справи- надати відповідне рішнення, прийняте та підписане уповноваженими на те особами орагну ПФУ (а.с.31-32).
На адвокатський запит від 07.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, що при переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника період роботи з 04.03.1983 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 01.12.1994 в районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зараховано в одинарному обчисленні, так як у матеріалах пенсійної справи годувальника відсутні будь-які документи, які б підтверджували дане зарахування у півтора кратному розмірі (а.с.33-36).
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульованоЗаконом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У частині першій ст. 9 Закону № 1058-IV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону № 1058-IV).
Нормами ч. 1 ст. 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
В силу п.2 ч. 2 ст. 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
За змістом ч. 3 ст. 36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою ст. 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За вказаними законодавчими нормами, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
За змістом абзацу 1 частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області переведено ОСОБА_1 з 05.03.2024 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Однак, при переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника не враховано розмір пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , який фактично останній отримував до часу смерті.
Згідно із розрахунку пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, пенсія ОСОБА_1 обчислена із заробітної плати, що взята за період з 01.01.1987 по 31.12.1991, індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення пенсії 3,12857, страховий стаж становить 31 рік 7 місяців 21 день (коефіцієнт страхового стажу 0,31583) (період з 04.03.1983 по 30.06.1987, з 01.07.1987 по 01.12.1994 в одинарному розмірі) (а.с. 63-67).
Відповідно до розрахунку пенсії ОСОБА_2 (до моменту смерті) отримував пенсію, виходячи зі страхового стажу тривалістю 38 років 6 місяців (період з 04.03.1983 по 30.06.1987, з 01.07.1987 по 01.12.1994 в 1,5 розмірі), індивідуальний коефіцієнт заробітку за якою для обчислення пенсії становив 3,12857 (а.с.157).
З матеріалів справи вбачається, що постановою Калуського міськрайонного суду від 23.10.2015 у справі №345/3302/15-аи, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі зарахувати ОСОБА_2 в пільговому обчисленні період роботи, з 04.03.1983р. по 31.12.1989 р. та з 01.01.1990 р. по 01.12.1994 р. як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі здійснити з 26 червня 2015 року ОСОБА_2 перерахунок пенсії з урахуванням трудового стажу за період роботи з 04.03.1983р. по 31.12.1989р. та з 01.01.1990р. по 01.12.1994р. як виробленого в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, та виплатити недоплачену з 26 червня 2015 року різницю між перерахованим та виплаченим розмірами пенсії.
Таким чином, період роботи годувальника - ОСОБА_2 з 04.03.1983 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 01.12.1994 в районі Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, враховано до страхового стажу в кратному розмірі на підставі Постанови Калуського міськрайонного суду, яка набрала законної сили.
На підставі наведеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на момент смерті ОСОБА_2 була призначена та виплачувалась пенсія за віком з урахуванням періодів роботи з 04.03.1983 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 01.12.1994 в районі Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі в 1,5 розмірі, то виплата пенсії позивачці у зв'язку з втратою годувальника повинна проводитись у відповідному відсотковому співвідношенні до пенсії, яку отримував померлий годувальник саме на час настання смерті, в тому числі з урахуванням наведених вище періодів роботи в кратному розмірі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в адміністративній справі №300/6393/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська