11 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 567/1945/24
Провадження № 22-ц/4815/946/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С.О.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент Банк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Венгерчук А. О. в м. Острог Рівненської області, повний текст рішення складено 21 квітня 2025 року,
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обгрунтовало тим, що відповідно до підписаної заяви від 11.06.2021 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач зазначає, що відповідач погодився з тим, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується його підписом у заяві. Вказує, що відповідач ознайомлений з основними умовами кредитування, що підтверджується його підписом у паспорті споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка». При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Зазначає, що відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та закону. Позивач зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, передбаченому умовами Договору. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості, розмір якої станом на 12.11.2024 становить 67 379,50 грн., яка складається з: 62 453,84 грн. - заборгованість за кредитом; 4 925,66 грн. - заборгованість по відсотках. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 67 379,50 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 08 квітня 2025 рокувказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.06.2021 у розмірі 67 379 грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн..
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов'язок відповідачем як позичальником дотриманий не був.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Пузін Денис Миколайович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на те, що при детальному вивчені матеріалів справи судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідач 11.06.2021 року ніяких заяв чи Договорів з позивачем взагалі не підписував. Додає, що Анкету-заяву відповідач підписував не 11.06.2021 року, як стверджував позивач, а 02.04.2021 року, погодившись, що вказана анкета-заява (від 02.04.2021 року) разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Зазначає, що згідно вказаної Анкети-заяви відповідач просив відкрити йому поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі не 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, як стверджує позивач, а 34,8 % відсотків на рік. Звертає увагу суду, що з вказаної заяви (від 02.04.2021 року, яку підписав відповідач) вбачається, що вона не містить розміру кредитного ліміту, розміру процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, наслідки порушення умов кредитування, а також не містить інших істотних умов кредитного договору. Наголошує, що Умови і правила обслуговування в АТ «Акцент-Банк», Тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача та позивачем не доведено, що саме ці Умови, тарифи, таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту розумів відповідач, ознайомившись і погодившись з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Заперечує як належний доказ роздруківку із сайту банку, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вважає, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Вказує, що згідно з випискою руху коштів по картці, суму заборгованості за кредитом позивач збільшив на суму заборгованості за відсотками, тобто до заявленої суми заборгованості за кредитом фактично входить плата за користування кредитом, а не надані позичальнику в користування кошти. Стверджує, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Додає, що анкета-заява не містить узгодженого сторонами розміру процентної ставки за користування кредитом, а відтак позивач безпідставно нарахував відповідачеві відсотки за користування кредитом. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Акціонерне товариство «Акцент-Банк» вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, за умовами якої своїм підписом підтвердив, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Окрім того, відповідач з підписанням вказаної анкети-заяви підтвердив факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, умовами кредитування та відомостями про сукупну вартість кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано дві платіжні картки з терміном дії до жовтня 2027 року та до грудня 2031 року (а.с.13).
АТ «Акцент-Банк» 08.03.2024 року встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 5000 грн. та в подальшому поступово неодноразово його збільшував, востаннє 01.05.2024 - до 62 500 грн..
Із паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», вбачається, що розмір кредитного ліміту для карт «Зелена» не перевищує 200 000 грн., строк кредитування визначено - 240 місяців з пільговим періодом використання, мета кредиту - споживчі потреби, спосіб надання кредиту - безготівковий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, пільгова процентна ставка встановлена у розмірі 0,000001 % на 62 дні та базова процентна ставка - у розмірі 3,4 % на місяць (40,8 % річних).
У паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена» передбачено порядок повернення кредиту, який здійснюється щомісячно у розмірі мінімального обов'язкового платежу (5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. та не менше суми нарахованих процентів).
З доводів позивача встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувався платіжною карткою, отримував кредитні кошти та здійснював погашення заборгованості, що підтверджується випискою з карткового рахунку за період з 11.06.2021-16.01.2025р.р..
Активація відповідачем отриманої платіжної картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитом, її розмір станом на 12.11.2024 становить 67 379,50 грн. та включає в себе 62 453,84 грн. заборгованості за кредитом та 4 925,66 грн. заборгованості по відсотках.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р. суд дійшов висновку, що «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Можливість укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).
Таким чином, ОСОБА_1 уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов'язання та оцінити усі ризики у зв'язку з їх прийняттям, і доводи його апеляційної скарги про неукладеність кредитного договору з позивачем спростовані наявними у справі доказами та наведеними нормами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, у відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов'язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту ( Розділ 3 Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок Позичальника оплачувати комісію за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитом, надано договір про надання кредиту, оферта та акцепт, Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.
Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після встановлення йому кредитного ліміту неодноразово користувався кредитними коштами шляхом зняття готівки в банкоматі, розраховуючись в магазинах, закладах громадського харчування тощо та здійснював погашення заборгованості. При цьому, здійснювані ним платежі на погашення боргу були нерегулярними та в недостатньому розмірі, востаннє 02.12.2024 - в розмірі 500 грн.
У паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Універсальна», власноручно підписаному відповідачем, базова процентна ставка встановлена у розмірі 3,4 % на місяць (40,8 % річних). Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачем, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитом становить 49 25,66 грн. та на даний час не сплачений, а відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У апеляційній скарзі стороною відповідача заперечується факт укладення кредитного договору в цілому, однак такі твердження спростовуються встановленими обставинами справи та дослідженими доказами.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посиланн.я на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, який їх регулює, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитними договором у розмірі 67 379 грн. 502 коп., куди включено 62 453,84 грн. заборгованості за кредитом та 4 925,66 грн. заборгованості за відсотками.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 08 квітня 2025 рокузалишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Боймиструк С. В.