Справа № 554/13894/25 Номер провадження 11-сс/814/812/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
06 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2025 року за №22025170000000200, задоволено частково клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку житлового приміщення ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: пластмасову печатку ОСББ «Веселий Поділ» №40505307; посвідчення про приписку до призивної дільниці №26 на ім'я « ОСОБА_9 »; пакети документів на ім'я осіб: « ОСОБА_10 » - на 5 арк.; « ОСОБА_11 » - на 26 арк.; « ОСОБА_12 » - на 25 арк.; « ОСОБА_13 » - на 15 арк.; « ОСОБА_14 » - на 14 арк.; « ОСОБА_15 » - на 12 арк.; « ОСОБА_16 » - на 33 арк.; папку синього кольору з документами на ім'я особи: « ОСОБА_17 » на 95 арк.; папку чорного кольору з документами на ім'я особи: « ОСОБА_18 » на 30 арк.; папку «Axent» із документами на ім'я особи: « ОСОБА_19 » на 33 арк.
Відмовлено в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 29 800 доларів США (298 купюр по 100 доларів США) та 1 750 Євро (35 купюр по 50 Євро).
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував наявністю розумних підозр вважати, що вилучені під час обшуку печатка та документи мають значення у цьому кримінальному провадженні, оскільки є доказом обставин, що встановлюються в ньому, а тому відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, встановивши необхідність накладення на них арешту.
Водночас слідчий суддя дійшов висновку про те, що є відсутніми будь-які дані, які би вказували, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 грошові кошти, набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та ці обставини не доведено прокурором, що свідчить про відсутність підтвердження того, що грошові кошти відповідають ознакам речових доказів і стороною обвинувачення не доведено необхідності накладення на них арешту.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 жовтня 2025 року в частині відмови в накладенні арешту на грошові кошти в сумі 29 800 доларів США (298 купюр по 100 доларів США) та 1 750 Євро (35 купюр по 50 Євро), постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на зазначені вище грошові кошти, вилучені в ході обшуку житлового приміщення ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про арешт майна щодо накладення арешту на грошові кошти, навів в ухвалі в цій частині висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та не врахував те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено відповідність вилучених у ході обшуку грошових коштів, які, при цьому, частково були скріплені резинками та мали пояснювальні написи на наліпках, як речових доказів критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. Також апелянт посилається на необхідність застосування арешту майна з метою: можливості подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов); забезпечення спеціальної конфіскації.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, позицію прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення підозрюваного та його захисника проти задоволення апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на вилучені в ході обшуку печатку, документи й папки з документами учасниками провадження в апеляційному порядку не оспорюється, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Згідно зі ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи прокурора про те, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучені грошові кошти є слушними.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень.
Заходами ж процесуального примусу, пов'язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.5 ст.173 КПК України (вирішення питання про арешт майна) в разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає , зокрема: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).
Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Однак слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 29 800 доларів США (298 купюр по 100 доларів США) та 1 750 Євро (35 купюр по 50 Євро), не дотримався наведених вище вимог закону, внаслідок чого дійшов помилкового висновку в цій частині.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що СВ УСБ України в Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2025 року за №22025170000000200, за фактом здійснення та ОСОБА_8 й адвокатом ОСОБА_20 на території Полтавської обл. перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом надання в незаконний спосіб за грошову винагороду допомоги військовозобов'язаним особам уникати мобілізації та отримувати відстрочку від мобілізації (а.п.5).
23 вересня 2025 року слідчий ОСОБА_21 за погодженням із прокурором ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, був залучений ОСОБА_20 до протиправного механізму ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації.
У ОСОБА_20 та ОСОБА_8 , які усвідомлювали, що РФ здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, в червні 2025 року, виник спільний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом оформлення відстрочки від мобілізації, а також, за потреби, зняття з розшуку в ТЦК та СП.
У зв'язку з цим, ОСОБА_20 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , керуючись корисливим мотивом, розробили спільний протиправний механізм ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, ОСОБА_20 керував діями осіб, залученими до зазначеного вище протиправного механізму ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації і відповідав за виготовлення та отримання військово-облікових документів військовозобов'язаними особами, а ОСОБА_8 доручив забезпечити виготовлення медичної документації та проведення зустрічей із військовозобов'язаними особами.
На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_20 , 17 червня 2025 року приблизно о 12 годині 15 хвилин, перебуваючи в ресторані «Біф піца та гриль», розташованому за адресою: вул. Київське Шосе, 74-Б м. Полтава, під час зустрічі з ОСОБА_22 запропонували йому оформити відстрочку від мобілізації та зняти його з розшуку в ТЦК та СП у разі надання їм грошових коштів у сумі 10 000 доларів США.
При цьому, ОСОБА_20 і ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, повідомили ОСОБА_22 , що для звернення до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від мобілізації та зняття його з розшуку вони виготовлять документи щодо здійснення ОСОБА_22 постійного догляду за його батьком - ОСОБА_23 , який є інвалідом 2 групи.
01 липня 2025 року о 15 годині 15 хвилин ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_20 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , поруч із рестораном «Хуторок», розташованим за адресою: вул. Небесної Сотні, 118 м. Полтава, зустрівся з ОСОБА_22 та вони вирушили до ресторанно-готельного комплексу «Мухомор», розташованого на 348 км автодороги М-03 Київ-Харків для зустрічі з ОСОБА_20 .
Цього ж дня о 15 годині 43 хвилини ОСОБА_8 та ОСОБА_22 , перебуваючи в зазначеному вище ресторанно-готельному комплексі «Мухомор» зустрілися з ОСОБА_20 , де ОСОБА_22 , діючи за вказівкою ОСОБА_20 , передав ОСОБА_8 медичні документи свого батька, а саме: копію «індивідуальної програми реабілітації інваліда № 03», копію «довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0025371», копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_23 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 та частину грошових коштів у сумі 4 000 доларів США.
Водночас у ході спілкування ОСОБА_20 та ОСОБА_8 висловили пропозицію ОСОБА_22 про необхідність надання грошових коштів у сумі 1 500 доларів США з метою виготовлення акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, а саме здійснення постійного догляду ОСОБА_22 за ОСОБА_23
16 липня 2025 року о 16 годині 18 хвилин ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_20 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , поруч із рестораном «Той самий Баранчик», розташованим за адресою: вул. Соборності, 29/15 м. Полтава, зустрівся з ОСОБА_22 та передав йому пакет медичних документів, а саме: висновок ЛКК №472 від 08 липня 2025 року, висновок №473 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виписку з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, огляд сімейного лікаря пацієнта ОСОБА_23 від 02 липня 2025 року, а також документи, отримані 01 липня 2025 року від ОСОБА_22 , а саме: копію «індивідуальної програми реабілітації інваліда №03», копію «довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0025371», копію паспорта громадянина країни та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_23 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Затим ОСОБА_22 передав ОСОБА_8 заздалегідь обумовлені документи, а саме: копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , витяги із сервісу «Дія» про місце проживання ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_22 та грошові кошти в сумі 1 500 доларів США.
При цьому, ОСОБА_8 наголосив ОСОБА_22 на необхідності надання другої частини грошових коштів у сумі 4 500 доларів США.
24 серпня 2025 року о 08 годині 12 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_1 , поруч із рестораном «Диканька» по вул. Михайла Грушевського, 2-Б у м. Полтава, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_20 , одержав від ОСОБА_24 документи, а саме: копію акту №223 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 22 липня 2025 року, копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , копію висновку ЛКК №472 від 08 липня 2025 року, копію висновку №473 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, копію виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_23 та оригінал військового квитка ОСОБА_22 , а також другу частину грошових коштів у сумі 4 500 доларів США.
ОСОБА_20 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з прямим умислом, із метою перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, 22 вересня 2025 року о 15 годині 43 хвилин під час зустрічі з ОСОБА_22 в автомобілі «Mersedes-Benz», н.з. НОМЕР_4 , поруч із рестораном «Диканька» за згаданою вище адресою віддав йому військовий квиток із необхідними відмітками щодо відстрочки від мобілізації та запевнив, що вирішено питання щодо його розшуку ТЦК та СП.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції в кримінальному провадженні, що є предметом досудового розслідування, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного вище злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_25 , які містяться в протоколах його допитів від 19, 25 червня, 07, 11, 21 липня, 20, 29 серпня 2025 року, даними протоколів за результатами здійснення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 01, 16, 22, 23, 29 липня, 18, 24 серпня 2025 року, візуального спостереження за особою від 02, 17 липня 2025 року, контролю за вчиненням злочину від 01, 16 липня, 24 серпня 2025 року в яких зафіксовано обставини здійснення ОСОБА_8 й ОСОБА_20 за попередньою змовою між собою в умовах правового режиму особливого періоду - воєнного стану, організації та умисних дій, що створювали перешкоди у виконанні військовими формуваннями завдань із питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, що посягає на обороноздатність України, та іншими доказами в кримінальному провадженні.
При цьому, як убачається з матеріалів провадження, 22 вересня 2025 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: пластмасову печатку ОСББ «Веселий Поділ» №40505307; посвідчення про приписку до призивної дільниці №26 на ім'я « ОСОБА_9 »; пакети документів на ім'я осіб: « ОСОБА_10 » - на 5 арк.; « ОСОБА_11 » - на 26 арк.; « ОСОБА_12 » - на 25 арк.; « ОСОБА_13 » - на 15 арк.; « ОСОБА_14 » - на 14 арк.; « ОСОБА_15 » - на 12 арк.; « ОСОБА_16 » - на 33 арк.; папку синього кольору з документами на ім'я особи: « ОСОБА_17 » на 95 арк.; папку чорного кольору з документами на ім'я особи: « ОСОБА_18 » на 30 арк.; папку «Axent» із документами на ім'я особи: « ОСОБА_19 » на 33 арк., грошові кошти в сумі 1 750 Євро (35 купюр по 50 Євро) та 29 800 доларів США (298 купюр по 100 доларів США), а саме: 66 купюр, номіналом 100 доларів США, 35 купюр, номіналом 50 Євро, 45 купюр, номіналом 100 доларів США, скріплених резинкою та з наліпкою з написом: «Шепіт», 30 купюр, номіналом 100 доларів США, скріплених резинкою та з наліпкою з текстом: «2 Миргор», 45 купюр, номіналом 100 доларів США, скріплених резинкою, 45 купюр, номіналом 100 доларів США, скріплених резинкою та з наліпкою з написом «Кор. Саня», 40 купюр, номіналом 100 доларів США, скріплених резинкою та з наліпкою з написом: «З. Арх. Кор», 27 купюр, номіналом 100 доларів США, в конверті білого кольору з написом: «Батюшка, 33 бистро дол.300», що підтверджується змістом протоколу обшуку від 22 вересня 2025 року (а.п.6-15).
23 вересня 2025 року слідчим визнано речовими доказами наведені вище матеріальні об'єкти, вилучені в ході обшуку, з огляду на їх відповідність критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, про що прийнято постанову (а.п.16-18).
Затим 24 вересня 2025 року прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава з клопотанням про арешт зазначених вище матеріальних об'єктів з метою забезпечення збереження їх як речових доказів, посилаючись, зокрема, на їх відповідність критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, необхідність проведення з ними необхідних слідчих і процесуальних дій, те, що зберігання цього майна у власника може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що перешкодить установленню об'єктивної істини в кримінальному провадженні та досягненню його завдань (а.п.1-19).
Аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з доводами клопотання та апеляційної скарги про наявність достатніх підстав уважати, що вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 29 800 доларів США (298 купюр по 100 доларів США) та 1 750 Євро (35 купюр по 50 Євро) відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, та обґрунтовано на цій стадії кримінального провадження визнані речовими доказами з огляду на наявність у них відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, збереження на собі слідів кримінального правопорушення, а також за критеріями набуття їх кримінально протиправним шляхом.
Більше того, суд апеляційної інстанції наголошує, що доказове значення речових доказів за критерієм їх набуття кримінально протиправним шляхом полягає, зокрема, і в тому, що їх наявність у особи може підтверджувати сам факт кримінально протиправної діяльності й у цьому разі не обов'язкого мають значення індивідуальні ознаки отриманого в такий спосіб майна.
Усупереч мотивам слідчого судді, встановлені в ході досудового розслідування дані та обставини, враховуючи масштаб, характер і конкретні обставини розслідуваних, зокрема, інкримінованих у повідомленні про підозру, кримінально-протиправних дій ОСОБА_8 та його співучасника, здійснюваних ними, в тому числі за грошові кошти в іноземній валюті, що встановлено й у пред'явленій ОСОБА_8 підозрі, обґрунтованість якої на цьому етапі провадження підтверджується вагомими доказами, факт вилучення грошових коштів у ОСОБА_8 за місцем його проживання разом із документацією великої кількості інших осіб (на ім'я: « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 », « ОСОБА_15 », « ОСОБА_16 », « ОСОБА_17 », « ОСОБА_18 », « ОСОБА_19 »), зокрема, посвідчення про приписку до призивної дільниці №26 на ім'я « ОСОБА_9 », конкретні обставини вилучення грошових коштів, значна частина яких була скріплена резинками з наліпками з відповідними написами, а також знаходилась у конверті з відповідним написом (зокрема, 45 купюр із наліпкою: «Шепіт», 30 купюр із наліпкою: «2 Миргор», 45 купюр із наліпкою: «Кор. Саня»; 40 купюр із наліпкою: «З. Арх. Кор», 27 купюр у конверті білого кольору з написом: «Батюшка, 33 бистро дол.300»), то вказані вище обставини у своїй сукупності та взаємозв'язку свідчать про наявність на цій стадії провадження достатніх підстав для висновку про відповідність вилучених у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 грошових коштів критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. За наявності наданих стороною обвинувачення вагомих доказів, які викладено вище, небезпідставним та необхідним є здійснення додаткової перевірки вилучених коштів у кримінальному провадженні з урахуванням отриманих у подальшому доказів із застосуванням ініційованого стороною обвинувачення заходу забезпечення кримінального провадження, натомість повернення названого майна на цій стадії провадження перешкодить досудовому розслідуванню та не забезпечить необхідне й оперативне виконання завдань кримінального провадження, всебічне й повне встановлення істини по справі.
Тому, з огляду на викладене вище, посилання сторони захисту як на підставу для відмови в задоволенні клопотання прокурора на те, що ці грошові кошти є заощадженнями ОСОБА_8 , отримані від продажу земельних ділянок, позбавлені підстав. Судом апеляційної інстанції не встановлено в кримінальному провадженні обставин, які би спростовували на цій стадії провадження навість достатніх підстав уважати, що вилучені в ході обшуку грошові кошти відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. Окрім того, стороною захисту не надано будь-яких конкретних підтверджень щодо походження саме вилучених грошових коштів.
Колегія суддів зауважує, що в ході вирішення питання про арешт майна слід ураховувати стадію кримінального провадження. На стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів кримінально-протиправного діяння.
Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання): стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134, 271, 276 КПК України та інші).
Таким чином, арешт майна на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу в кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Наведеного вище стандарту стороною обвинувачення дотримано й колегія суддів погоджується з висновком органу досудового розслідування про існування на цій стадії провадження обґрунтованої підозри щодо вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що утворює підставу для застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження та відповідність вилученого майна критеріям, передбаченим ст.98 КПК України.
Окрім того, завдання слідчого судді/суду на цьому етапі провадження полягає в тому, щоб на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані слідчому судді/суду матеріали є достатніми для застосування в рамках кримінального провадження заходів його забезпечення, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Арешт майна ж із підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна.
Водночас, що стосується посилань прокурора на необхідність застосування арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), спеціальної конфіскації, то вони позбавлені підстав, оскільки під час провадження в першій судовій інстанції стороною обвинувачення не ініціювалось питання про накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), спеціальної конфіскації, і відповідно суд апеляційної інстанції позбавлений можливості, за таких обставин, застосувати ініційований захід забезпечення кримінального провадження з цих підстав. При цьому, стороною обвинувачення не підтверджено й не доведено те, що внаслідок розслідуваного кримінального правопорушення завдано шкоду, яка в подальшому підлягатиме відшкодуванню за цивільним позовом.
Далі колегія суддів зауважує те, що речові докази є незамінними, оскільки створюються самою подією й обстановкою вчиненого кримінального правопорушення, а тому їх втрата або суттєве пошкодження призводить до неможливості відтворення речового доказу, адже неможливим є повернення в минуле, коли він формувався.
Зважаючи на викладене вище, вид речових доказів, у зв'язку із обставинами розслідуваного провадження та наявністю визначених у абз.2 ч.1 ст.170 КПК України ризиків приховування, відчуження та перетворення, названих вище матеріальних об'єктів, які мають бути збережені без зміни попереднього стану, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою забезпечення їх збереження як речових доказів із позбавленням права на розпорядження, користування ними та їх відчуження, в той час як без застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження в указаний вище спосіб буде відсутньою здатність гарантувати в повній мірі збереження доказових властивостей і достовірність даних, що вони містять.
Ненакладення таким чином арешту на вилучене майно може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині необхідності проведення з ним ряду слідчих, процесуальних дій, його дослідження у співставленні з отриманими в подальшому доказами для виконання органом досудового розслідування завдань, окреслених у ст.2 КПК України, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню в розслідуваній справі.
Тому мотиви слідчого судді й аргументи сторони сторони захисту про відсутність підстав для накладення арешту на вилучені в ході обшуку грошові кошти є необґрунтованими й безпідставними.
Колегія суддів ураховує наслідки арешту майна для власника (володільця) й водночас те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Разом з тим, із огляду на те, що такий захід є тимчасовим, наведені вище обмеження є розумними й співмірними, зважаючи на завдання кримінального провадження. А, отже, в цьому конкретному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження, а зазначений вище захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним.
Наведене вище залишилось поза увагою слідчого судді, а тому оскаржувану ухвалу в частині відмови в накладенні арешту на вилучені в ході обшуку грошові кошти належить скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора, накласти арешт на зазначене майно з позбавленням права на розпорядження, користування цим майном та його відчуження.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Водночас слід зазначити, що це судове рішення апеляційного суду про арешт майна не перешкоджає його власнику, володільцю чи їх представнику, підозрюваному, обвинуваченому, захиснику звернутись до слідчого судді, суду з клопотанням про скасування арешту майна за правилами ст.174 КПК України.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 жовтня 2025 року в частині відмови в накладенні арешту на грошові кошти в сумі 29 800 доларів США (298 купюр по 100 доларів США) та 1 750 Євро (35 купюр по 50 Євро) скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Накласти арешт на вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 29 800 доларів США (298 купюр по 100 доларів США) та 1 750 Євро (35 купюр по 50 Євро) з позбавленням права на розпорядження, користування цим майном та його відчуження.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4