Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12658/22 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.
10 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/12658/22 за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню
у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Полонця С.М.
У липні 2025 року боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просив зупинити виконання судового наказу Богунського районного суду міста Житомира від 19.12.2022 року у цивільній справі №295/12658/22, надіславши ухвалу суду Богунському відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для зупинення виконавчого провадження по виконанню вищезазначеного судового наказу та визнати судовий наказ Богунського районного суду міста Житомира від 19.12.2022 року у цивільній справі №295/12658/22, виданий за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2022 і до досягнення дітьми повноліття, таким, що не підлягає виконання.
На обґрунтування поданої заяви зазначає, що починаючи з 2025 року син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 проживають разом з батьком, а не з матір'ю, яка протягом усього 2024 не займалась їх вихованням і утриманням, а всі сплачені заявником аліменти на утримання дітей витрачала на себе, зловживаючи спиртними напоями. За сприяння служби у справах дітей Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на початку січня 2025 року він забрав дітей з будинку відповідачки і з того часу діти повністю перебувають на утриманні і вихованні батька й проживають із заявником у АДРЕСА_1 . Відсутність у дітей протягом більше як річного періоду фактично материнської турботи та піклування, змусили заявника з метою захисту їх прав та інтересів звернутися до суду із позовом про позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських обов'язків та визначення місця проживання дітей з батьком, а також стягнення з неї аліментів на утримання дітей на користь ОСОБА_1 , яка на даний час не розглянута.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2025 року заява боржника ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, залишена без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ Богунського районного суду міста Житомира від 19.12.2022 року у цивільній справі №295/12658/22, виданий за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2022 і до досягнення дітьми повноліття.
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи у задоволенні заяви, районний суд не звернув уваги на те, що діти з січня 2025 року проживають разом з батьком, який повністю займається їх вихованням та утриманням, що також підтвередили два органи опіки та піклування за місцем проживання матері дітей - Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та за місцем проживання батька з дітьми - Червоненської селищної ради Бердичівського району Житомирської області. Також на підтвердження даної обставини ним були подані письмові докази, а саме довідка відділу ЦНАП Червоненської селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 17 липня 2025 року № 363, акт обстеження житлово-побутових умов проживання дітей разом із батьком в АДРЕСА_1 від 22 липня 2025 року, яким суд не надав належної оцінки.
Враховуючи наведене, апелянт вважає, що боргові зобов'язання по утриманню сина ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_6 перед стягувачем у нього відсутні, а тому суд помилково прийняв рішення про відмову в задоволені заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона стягувача не скористалась.
В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 2 ст.160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судом встановлено, що 19 грудня 2022 року Богунським районним судом міста Житомира у цивільній справі №295/12658/22 був виданий судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2022 і до досягнення дітьми повноліття.
Звертаючись до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник ОСОБА_1 зазначав, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2025 рокуперебувають на його утриманні та проживають разом із ним, внаслідок чого його обов'язок по сплаті аліментів на користь матері ОСОБА_2 відсутній. На підтвердження вказаної обставини, заявник посилається на довідку відділу ЦНАП Червоненської селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 17 липня 2025 року № 363, акт обстеження житлово-побутових умов проживання дітей разом із батьком в АДРЕСА_1 від 22 липня 2025 року(тобто після видачи судового наказу), а також на перебування в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира цивільної справи №278/755/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав, і визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, та стягнення аліментів.
Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі винайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так и частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; - обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що твердження боржника, що діти проживають разом зі своїм батьком, а не з матір'ю, яка не виконує своїх батьківських обов'язків, і даний факт є підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, не може бути взято до уваги судом, оскільки вказані обставини не підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами у справі.
При цьому рішення у справі №278/755/25 щодо позбавлення батьківських прав матері дітей ОСОБА_2 , визначення місця проживання дітей з батьком та стягнення аліментів на даний час не ухвалене Корольовським районним судом м. Житомира та відповідно не набрало законної сили.
Окрім того, приписами ст.170 ЦПК України не передбачено порядку скасування та оскарження судового наказу за вимогою про стягнення аліментів. З матеріалів справи також вбачається, що судовий наказ про стягнення з боржника аліментів на утримання дітей виданий судом 19 грудня 2022 року, тобто в період, коли діти проживали разом з матір'ю, а не з батьком.
Частиною четвертою ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання судового наказу, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2022 і до досягнення дітьми повноліття, таким, що не підлягає виконанню є вірним.
Отже наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий Судді