Справа № 161/22910/25 Провадження №11-сс/802/626/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за апеляційною скаргою представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2025 року,
Представник Міністерства юстиції України ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Свою скаргу мотивувала тим, що за заявою Міністерства юстиції України від 26.10.2022 про вчинення кримінальних правопорушень не були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим порушено вимоги ст.214 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2025 року в задоволенні вищевказаної скарги представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 відмовлено.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що скаржником не наведено короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а зміст скарги ґрунтується виключно на припущеннях.
В поданій апеляційній скарзі представник Міністерства юстиції України ОСОБА_6 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні скарги, не надавши належну оцінку доводам викладених в ній. Також зазначає, що для перевірки відомостей зазначених у заяві та остаточної кваліфікації кримінального правопорушення, необхідно провести слідчі дії для здобуття та дослідження вже наданих доказів, які можуть свідчити про наявність чи відсутність в діях осіб ознак кримінальних правопорушень. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
У судове засідання суду апеляційної інстанції представник Міністерства юстиції України ОСОБА_6 , яка належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду, не прибула.
ОСОБА_6 подала до апеляційного суду заяву в якій просила розглянути апеляційну скаргу без участі представника Міністерства юстиції України.
А тому відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України її неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Положеннями статті 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка проявилась у невнесенні відомостей до ЄРДР після отриманої заяви чи повідомлення про злочин.
Статтею 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Апеляційним переглядом встановлено, що першого заступник міністра ОСОБА_7 подала заяву до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення. Зі змісту скарги вбачається, що на переконання заявника викладені в заяві обставини свідчать про ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365, 367 КК України.
Згідно відповіді керівника Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові ОСОБА_8 , у зв'язку із тим, що сума в розмірі 28910,97 грн, яка, на думку заявника, є збитками Державному бюджету України, є недостатньою для кваліфікації дій або бездіяльності службових осіб за ст.ст.364, 365, 367 КК України, у зв'язку із чим відсутні підстави для реєстрації заяви у ЄРДР.
Так, як правильно встановив слідчий суддя, що зі змісту відповідної заяви чи повідомлення повинно безпосередньо випливати, що завдана шкода у конкретному випадку досягає свого істотного рівня, що, зокрема, є необхідною підставою для наявності складу певного кримінального правопорушення у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, однак скаржником не наведено короткого викладу обставин.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що в заяві не зазначено обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а зміст скарги ґрунтується виключно на припущеннях.
На переконання апеляційного суду доводи заявника ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань дані про кримінальні правопорушення, в тому числі передбачені ст.ст.364, 365, 367 КК України.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян до кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Спрощена процедура початку досудового розслідування не означає, що, взагалі, відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, оскільки існує необхідність у перевірці змісту самої заяви. Отже, будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву не набуває статусу цього документа і її подання не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР.
Міністерство юстиції України в особі першого заступника міністра ОСОБА_7 у заяві викладає зміст рішення ЄСПЛ у справі «Слободян проти України», обставини цієї справи і вказує, що в даному випадку збитки Державному бюджету було завдано в результаті дій невстановлених посадових осіб органів державної влади (зокрема, працівників правоохоронних органів та/або суддів), які мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 365, 367 КК України.
Однак, метою подання заяви є встановлення осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких ЄСПЛ прийняв рішення проти України, з метою подання Міністерством юстиції України позову, що вочевидь суперечить загальним засадам та завданням кримінального провадження.
Приписами ч.ч.1, 5 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (ч.2 ст.214 КПК України).
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, яке затверджене наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020. Згідно п.1 глави 2 розділу I цього Положення, до Реєстру, окрім іншого, вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність , що узгоджується з вимогами ч.5 ст.214 КПК України.
Норма ст.214 КПК України містить два ключових положення: 1) строк, протягом якого мають бути внесені відомості - невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення; 2) зміст заяви, повідомлення - вони мають бути про вчинене кримінальне правопорушення.
Разом з тим, приписами ст.25 КПК України проголошено засаду публічності. Прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. З вказаною нормою кореспондується вимога п.4 ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до якої до ЄРДР вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником.
За такого нормативного закріплення позиція щодо автоматичної реєстрації відомостей по всіх заявах і повідомленнях, які надходять до слідчого, прокурора, дізнавача для порушення кримінального провадження, є помилковою, адже сама норма опосередковано містить вимогу наявності відомостей про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч.1 ст.214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч.4 ст.214 КПК України.
У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 від 17.06.2020, згідно п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що: "встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту".
Таким чином, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, може мати місце лише у разі:
- надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до суб'єкта, який наділений повноваженнями вносити дані до ЄРДР (відповідно до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Однак слід додатково наголосити, що обов'язок зареєструвати заяву не є обов'язком зареєструвати відомості з цієї заяви в ЄРДР);
- наявності у заяві, повідомленні інформації, яка може свідчити про вчинення кримінального правопорушення (для початку досудового розслідування достатньою є мінімально необхідна кількість таких ознак: суспільна небезпечність і протиправність (ознаки правопорушення) та об'єкт і об'єктивна сторона (ознаки складу правопорушення). Разом з тим, відомостями про кримінальне правопорушення можна вважати інформацію про подію, яка може бути предметом кримінально-правової оцінки, або про діяння, яке виглядає як суспільно-небезпечне і протиправне);
- невнесення відомостей за заявою, повідомленням, які надійшли уповноваженому суб'єкту і містять ознаки кримінального правопорушення, протягом 24 годин.
З урахуванням викладеного, заява про вчинення кримінального правопорушення за своїм змістом та суттю, на думку апеляційного суду, не є повідомленням про кримінальне правопорушення, оскільки не містить конкретних та достатніх даних про можливість вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст.214 КПК України.
Враховуючи положеннями кримінального процесуального закону, обставини даної справи, суд апеляційної інстанції погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням.
При цьому, усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду, оскільки на думку апеляційного суду фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді.
Зважаючи на вищевикладене, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді