Справа № 761/9837/22
Провадження № 4-с/761/120/2025
11 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
за участі:
державного виконавця: Савчука К.П.
представника боржника: Слесарчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича, заінтересована особа (боржник): Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання протиправною бездіяльності; зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2025р. заявниця ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, в якій просила суд:
-визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. в межах наступних виконавчих провадженнях:
а) НОМЕР_1, з примусового виконання виконавчого листа №761/9837/22, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 16 травня 2024р. про стягнення з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного припинення дії трудового договору у розмірі 7286325,30 грн., а також витрат на правову допомогу у розмірі 150000,0 грн. та 13397,40 грн. - судового збору:
б) НОМЕР_2, з примусового виконання виконавчого листа №761/9837/22, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 16 травня 2024р. про стягнення з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 50000,0 грн. судових витрат на правничу допомогу.
-зобов'язати суб'єкта оскарження усунути порушення шляхом вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання судових рішень в межах вищезгаданих виконавчих проваджень, зокрема, шляхом:
а) винесення та направлення банкам постанови про арешт коштів АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на виявлених на банківських рахунках;
б) створення та направлення банкам платіжних інструкцій на примусове списання коштів боржника.
Подану скаргу заявниця мотивує тим, що 27 лютого 2024р. постановою Київського апеляційного суду по вказаній цивільній справі було, зокрема, змінено рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022р. в частині позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, а саме:
-зменшено суму середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, що підлягає стягненню з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на користь ОСОБА_1 з 7725903,34 грн. до 7286325,30 грн.;
-стягнено з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою в суді першої інстанції в розмірі 150000,0 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024р. було стягнуто з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 50000,0 грн. судових витрат на правничу допомогу.
16 травня 2024р. стягувачем було отримано виконавчі листи, видані Шевченківським районним судом м. Києва на підставі вищевказаних судових рішень.
В подальшому, 27 травня 2024р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. було відкрито виконавчі провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2, з примусового виконання вказаних судових рішень.
Того ж дня, державним виконавцем були винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у вищезгаданих виконавчих провадженнях на підставі ухвали Верховного Суду від 24 квітня 2024р. у справі №761/9837/22, якою, серед іншого, було зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022р. з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024р., по вказаній справі в частині стягнення з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, у розмірі, що перевищує заробітну плату ОСОБА_1 за один місяць.
14 травня 2025р. постановою Верховного Суду по вказаній справі, зокрема, було вирішено поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022р. з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024р.
Заявниця зазначила, що 27 травня 2025р. до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від стягувача надійшло дві заяви про продовження виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та відповідно долучено постанову Верховного Суду від 14 травня 2025р., однак, станом на дату подання цієї скарги (12 червня 2025р.), внаслідок протиправної бездіяльності головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савчука К.П. судові рішення у вказаних виконавчих провадженнях залишаються не виконані, жодних заходів щодо виконання цих рішень державний виконавець не вчиняє.
Таким чином, на переконання заявниці, вищенаведене свідчить про неправомірну бездіяльність державного виконавця в межах вищевказаних виконавчих проваджень, у зв'язку із чим, заявниця звернулась до суду із вказаною скаргою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2025р. було призначено вказану скаргу до судового розгляду, а також витребувано у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
09 липня 2025р. від державного виконавця на адресу суду надійшли витребувані копії матеріалів виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_1.
07 жовтня 2025р. на адресу суду надійшов відзив державного виконавця Савчука К.П. на скаргу, в якому останній зазначив, що правові підстави для задоволення вказаної скарги відсутні, оскільки на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом України «Про виконавче провадження», до яких, зокрема, належать строки перевірки майнового стану боржника, а тому доводи заявниці щодо порушення державним виконавцем строків вчинення виконавчих дій є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, державний виконавець зазначив, що 10 червня 2025р. останнім, на підставі ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про поновлення вчинення виконавчих дій у вищезгаданих виконавчих провадженнях, а 08 липня 2025р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 вказаного Закону було винесено постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень.
В судовому засіданні державний виконавець Савчук К.П. заперечував щодо задоволення вимог скарги у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на скаргу; представник боржника Слесарчук В.М. зазначив, що виконавчі листи по вказаній справі виконані, виконавчі провадження завершені, у зв'язку із повним виконанням рішень суду.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином, у зв'язку із чим, у відповідності до ч. 2 ст 450 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд скарги у відсутність учасників процесу, що не з'явились.
Суд, заслухавши пояснення державного виконавця, представника боржника, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022р. було вирішено:
- скасувати наказ АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №76 від 14 квітня 2022р. «Про призупинення дії трудового договору»;
- стягнути з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного припинення дії трудового договору у розмірі 7725903,34 грн.;
- стягнути з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої компенсаційної виплати відповідно до умов трудового договору за березень 2022р. у розмірі 87764,70 грн.;
- стягнути з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 213397, 40 грн., що складаються з: 200000,0 грн. - витрати на правову допомогу, та 13397, 40 грн. - судовий збір.;
- рішення в частині стягнення заробітку за час вимушеного припинення дії трудового договору за один місяць допустити до негайного виконання.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024р. було вирішено:
- змінити рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, а саме: зменшити суму середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, що підлягає стягненню з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на користь ОСОБА_1 з 772 903,34 коп. до 7286325,30 грн.;
- рішення в частині стягнення невиплаченої компенсаційної виплати та витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в частині вимог про стягнення невиплаченої компенсаційної виплати нове судове рішення про відмову в позові;
- стягнути з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою в суді першої інстанції в розмірі 150000,0 грн.
- у решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024р. було стягнуто з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 50000,0 грн. судових витрат на правничу допомогу.
16 травня 2024р. стягувачем було отримано виконавчі листи, видані Шевченківським районним судом м. Києва на підставі вищевказаних судових рішень.
З матеріалів виконавчих проваджень вбачається, що 27 травня 2024р. постановами державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. було відкрито наступні виконавчі провадження:
- НОМЕР_1, з примусового виконання виконавчого листа №761/9837/22, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 16 травня 2024р. про стягнення з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного припинення дії трудового договору у розмірі 7286325,30 грн., а також витрат на правову допомогу у розмірі 150000,0 грн. та 13397,40 грн. - судового збору:
- НОМЕР_2, з примусового виконання виконавчого листа №761/9837/22, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 16 травня 2024р. про стягнення з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 50000,0 грн. судових витрат на правничу допомогу.
Того ж дня, державним виконавцем були винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у вищезгаданих виконавчих провадженнях в порядку п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
У зазначених постановах встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024р. у справі №761/9837/22 клопотання АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зупинення виконання судових рішень було задоволено частково та зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022р. з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024р., в частині стягнення з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, у розмірі, що перевищує заробітну плату ОСОБА_1 за один місяць.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 14 травня 2025р. було залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022р. з врахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду справи, та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024р., а також поновлено виконання рішення суду першої інстанції з урахуванням змін, внесених постановою суду апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів виконавчих проваджень, 27 травня 2025р. Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) були отримані заяви представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Залізняка І.І. про продовження здійснення примусового виконання виконавчих листів по справі №761/9837/22 в межах виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2. До вказаної заяви представником було додано копію постанови суду касаційної інстанції від 14 травня 2025р.
10 червня 2025р. державним виконавцем на підставі ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанови про поновлення вчинення виконавчих дій у вищезгаданих виконавчих провадженнях. У мотивувальній частині вказаних постанов, державний виконавець посилався на постанову суду касаційної інстанції, якою, серед іншого, було поновлено виконання рішення суду першої інстанції з урахуванням змін, внесених постановою суду апеляційної інстанції.
08 липня 2025р. державним виконавцем було винесено постанови про закінчення вищезгаданих виконавчих проваджень у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі судових рішень згідно з виконавчими документами (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Водночас, ст. 129 Конституції України передбачено, що обов'язковість виконання судових рішень віднесено до основних засад судочинства. За змістом ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (аб. 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує самій сутності права на справедливий суд (аб. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 25 квітня 2012р. №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (аб. 5 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26 червня 2013р. №5-рп/2013).
У Рішенні №2-рп (ІІ)/2019 від 15 травня 2019р. Конституційний Суд України окремо наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні ч. 2 ст. 129-1 Конституції України; порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою свого позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997р. зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.
Звертаючись до суду із вказано скаргою, заявниця зазначала, що 27 травня 2025р. до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від стягувача надійшло дві заяви про продовження виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_1 до яких долучено постанову суду касаційної інтсанції, однак, станом на дату подання цієї скарги (12 червня 2025р.), внаслідок протиправної бездіяльності державного виконавця судові рішення у вказаних виконавчих провадженнях залишаються не виконані, жодних заходів щодо виконання цих рішень державний виконавець не вчиняє.
Відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Так, під час розгляду вказаної скарги судом встановлено, що станом на час подання скарги до суду (12 червня 2025р.) державним виконавцем було усунуто порушення вимог Закону України «Про виконаче провадження» та вжито передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022р. по вказаній цивільній справі з врахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції, шляхом винесення постанов про відновлення виконавчих дій від 10 червня 2025р. в межах виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2.
Судом враховано також ту обставину, що виконавчі провадження НОМЕР_1, НОМЕР_1 завершено, шляхом винесення відповідних постанов, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі судових рішень згідно з виконавчими документами.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що до скарги не було додано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують обставини викладені у скарзі, враховуючи ту встановлену судом обставину, що станом на час подання скарги до суду (12 червня 2025р.) державним виконавцем було усунуто порушення вимог Закону України «Про виконаче провадження» та вжито передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022р. по вказаній цивільній справі з врахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції, суд дійшов очевидного висновку, що вказану скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича, заінтересована особа (боржник): Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання протиправною бездіяльності; зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: