Справа № 761/42885/24
Провадження № 2/761/3733/2025
18 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Савчук Ю.Н.
за участю секретаря судового засідання Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації,
В листопаді 2024 року Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригод в порядку суброгації в сумі 67 466 грн., 2 422,40 грн. судового збору та 4 542 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що 12.09.2023 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ул-Фінанс» було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів , які є предметом лізингу № 207.20.000003, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mercedes Benz/GLS 450», державний номерний знак НОМЕР_1 . 15.08.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «NISSAN 200 SX, д.н.з. № НОМЕР_2 та автомобіля «Mercedes Benz/GLS 450», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно рахунку-фактури № 2123003302 від 22.08.2023 було здійснено розрахунок суми відновлювального ремонту у розмірі 237 568,61 грн. Згідно з умовами Договору, на підставі страхового акту № 3.23.03317-1 було визначено розмір страхового відшкодування в розмірі 237 568,61 грн.
Оскільки відповідач є учасником бойових дій, страхове відшкодування в розмірі 160 000 грн. було сплачено Моторно-страховим бюро відповідно до статей 13,41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на момент настання страхового випадку.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 761/32204/23, встановлено вину ОСОБА_1 у вищезазначеній ДТП.
Отже, до позивача відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, перейшло право вимоги, яке страхувальник, який одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки, тобто до відповідача, (суброгація), тобто заміна кредитора.
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яке виплачено Моторно-Страховим бюро, становить 67 466,73 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2025 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить позов задовольнити, розглянути справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, у поданій 10.06.2025 заяві позовні вимоги визнав повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.08.2023 року о 12 год. 32 хв. в м.Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «NISSAN 200 SX, д.н.з. № НОМЕР_2 , рухаючись по вул.Дегтярівській біля будинку 5 під час руху заднім ходом, не переконався, що не створить небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes Benz/GLS 450», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 761/32204/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею124 КУпАП.
12.09.2023 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ул-Фінанс» було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів , які є предметом лізингу № 207.20.000003, відповідно до умов якого, крім іншого, було застраховано транспортний засіб «Mercedes Benz/GLS 450», державний номерний знак НОМЕР_1 .
14.06.2023 року страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Автомобіль «Mercedes Benz/GLS 450 був застрахований в ТДВ «Експрес страхування», що підтверджується Генеральним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів , які є предметом лізингу № 207.20.000003 від 01.10.2020 року.
Згідно рахунку-фактури № 2123003302 від 22.08.2023 було здійснено розрахунок суми відновлювального ремонту у розмірі 237 568,61 грн.
В подальшому підтверджена Актом виконаних робіт сума відновлювального ремонту склала 227 466,73 грн.
Відповідно до страхового акту № 3.23.03317-1 від 01.09.2023 розмір страхового відшкодування шкоди склав 237 568,61 грн.
Платіжною інструкцією від 01.09.2023 року № 68812556 страховик виплатив суму страхового відшкодування за Договором майнового страхування в розмірі 160 000 грн.
Відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого військовою частиною № НОМЕР_4 .
26.11.2023 року позивачем було надіслано до МТСБУ доповнення до заяви № 3.23.03317-ЮО про виплату страхового відшкодування.
На підставі статей 13,41 Закону України 1 липня 2004 року№ 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідач є учасником бойових дій та, відповідно, не має обов'язку страхувати свою цивільно-правову відповідальність, Моторно-страховим бюро відповідно до платіжної інструкції від 08.08.2024 №924533, було відшкодовано страховику 160 000 грн.
Різниця між вартістю відновлювального ремонту, яка сплачена страховиком та відшкодованою МТСБУ становить 67 466,73 грн. (227466,73 грн.-160 0000 грн.), на даний час відповідачем як особою, винною у заподіяння збитків, залишається несплаченою.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Пунктом 13.1. ст.13 Закону України 1липня 2004 року№ 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
За змістом п.22.1. ст.22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В силу приписів ст.29 Закону У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пп.г) пункту 41.1. ст.41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно із ст.108 Закону України від 18 листопада 2021 року
№ 1909-IX «Про страхування» , який згідно з п.1 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення», набрав є чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введено в дію з 1 січня 2024 року, страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
П. 2. Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України "Про страхування".
Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Договір страхування укладено 01.10.2020, страховий випадок мав місце 15.08.2023 року, а відтак до вказаних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року№ 85/96-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Під час застосування наведених норм права у даній справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70).
За змістом статті 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, за якими страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоду. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Так, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до заподіювача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Таким чином, відносини між сторонами у цій справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Таким чином, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача та користь ТДВ «» на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації 67 466,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції від 06.11.2024, позивачем було понесено документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до пп.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого військовою частиною № НОМЕР_4 .
За змістом ч.6 ст.141 ЦК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що «…відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII…».
Такі ж правові позиції щодо застосування та тлумачення п.13 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, відповідач у даній категорії спорів не звільнений від сплати судового збору, оскільки справа не пов'язана із захистом його прав як УБД,
Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,12,13,80,81,141,263,265,274-279,280, 354ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (код ЄДРПОУ 36086124) на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації - 67 466 /шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень/ грн. 73 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» 2422,40 грн. судового збору.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» місцезнаходження 04073, м. Київ, вул. Степана Бандери, бкд.22 , код ЄДРПОУ 36086124.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2025 року.
Суддя