Справа № 580/6172/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.06.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФ України в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФ України в Одеській області), в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.03.2023 №232730005694 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення з 01.12.2022 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату, одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 від 01.11.2007 №ФР-47980/64-1, відповідно до п. 9 постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами, внесеними постановою КМУ від 09.12.2021 №1307;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести з 01.12.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату, одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 від 01.11.2007 №ФР-47980/64-1, відповідно до п.9 постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами, внесеними постановою КМУ від 09.12.2021 №1307, та з 20.03.2024 провести перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.03.2023 №232730005694 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023 про перерахунок пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.11.2007 №ФР-47980/64-1, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2024, 06.11.2024 відповідач - ГУ ПФ України в Одеській області, через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що у зв'язку з тим, що довідка, яка надана позивачем, не заповнена в повному обсязі та відсутні первинні документи, це унеможливлює перевірити правильність застосування кратності відображення сум у довідці.
ГУ ПФ України в Одеській області також звернуло увагу, що за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.02.2023 № 6/7/695, документи, що зберігалися в ІНФОРМАЦІЯ_3 , про заробітну плату в зв'язку із повномасштабним вторгненням рф в Україну знищені в березні 2022 року.
Підсумовуючи, орган Пенсійного фонду відмітив, що оскільки документи, які б підтвердили розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження із 25.06.1986 до 09.07.1986 відсутні, для перерахунку пенсії позивача відповідно до довідки про заробітну плату від 01.11.2007 № ФР-47980/64-1 підстав немає.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
06.12.2024 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 - без змін.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки, однак відсутність документів по цьому підприємству на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості, оформлені належним чином, та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.
ОСОБА_1 відмітив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, то, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Одеській області необхідно залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 отримує пенсію внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 є ліквідатором І категорії, інвалідом внаслідок аварії на ЧАЕС, має першу групу інвалідності, що підтверджується посвідченнями Серії НОМЕР_1 (а.с.19 зворот) та Серії НОМЕР_2 (а.с.20).
Відповідно до експертного висновку центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 14.09.2016 №10152 захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.17 зворот).
Згідно з довідкою від 18.02.2020 Серії 12 ААА №044014 про результати визначення професійної працездатності, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 90 відсотків (а.с.18).
ОСОБА_1 неодноразово звертався до ГУ ПФ України в Черкаській області із заявами про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307.
Рішенням від 20.03.2023 №232730005694 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу в перерахунку пенсії (а.с.10-зворот). Згідно з вказаним рішенням до заяви надані наступні документи: паспорт, ідентифікаційний код, довідка про заробітну плату №47980/54-1 від 07.11.2007 за період з 14.06.1986 по 17.07.1986, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв'язку з тим, що довідка не заповнена в повному обсязі та відсутні первинні документи, що унеможливлює перевірити правильність застосування кратності відображення сум у довідці, застосування заробітної плати, прийнято рішення відмовити у перерахунку пенсії.
11.04.2023 звернувся із заявою до ГУ ПФ України в Черкаській області, в якій просив провести йому перерахунок пенсії з 01 січня 2022 року, 01 березня 2022 року та 01 грудня 2022 року на підставі постанови КМ України №1307 (а.с.11-зворот).
Згідно з листом від 08.05.2023 ГУ ПФ України в Черкаській області повідомило позивача, що оскільки документи, які б підтвердили розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження із 25.06.1986 до 09.07.1986 відсутні, підстав для перерахунку пенсії відповідно до довідки про заробітну плату від 01.11.2007 № ФР-47980/64-1 немає (а.с.12-13 зворот).
11.04.2024 позивач знову звернувся із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до постанови КМ України №1307 (а.с.15-16).
Листом від 09.05.2024 ГУ ПФ України в Черкаській області повідомило, що рішенням №232730005694 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до поданої довідки про заробітну плату від 01.11.2007 №ФР-47980/64-1, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Також, листом від 08.05.2023 позивачу направлено роз'яснення порядку розрахунку пенсії та порядок визначення заробітної плати за роботу в зоні відчуження. Оскільки довідка, яка підтверджує розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження відсутня, для перерахунку пенсії відповідно до довідки про заробітну плату від 01.11.2007 , яка знаходиться в матеріалах справи, підстав немає (а.с.9-зворот).
Вважаючи таку бездіяльність органів Пенсійного фонду та рішення від 20.03.2023 №232730005694 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Згідно з ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210), та доручено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
Відповідно до пп.4 п.3 вказаного Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 №644 затверджена форма довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка видається особам, що виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, яка приймається для проведення перерахунків пенсій даній категорії громадян. Довідка, яка міститься в матеріалах пенсійної справи позивача за формою відповідає наказу Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 №644. Даний факт не заперечується відповідачами.
Як вбачається із матеріалів справи, у довідці про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках від 01.11.2007 №ФР-47980/64-1, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначена заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, із якої визначається пенсія та інші необхідні вихідні дані, зокрема, за період з 14.06.1986 по 17.07.1986 (а.с.14 зворот).
Водночас, як вірно зауважено судом першої інстанції, наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах зі сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки, однак відсутність документів по цьому підприємству на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості, оформлені належним чином, та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Так, після надання позивачем відповідної довідки пенсійний орган мав право проводити будь-які перевірки щодо правильності розрахунків у ній чи підстав для її видачі.
Проте, жодних дій щодо підстав видачі довідки чи перевірки відомостей в ній відповідачем вчинено не було.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у перерахунку його пенсії відповідно до довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках від 01.11.2007 №ФР-47980/64-1 з підстав не відповідності її вимогам чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.03.2023 №232730005694 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з метою ефективного захисту порушеного права позивача правомірно зобов'язав пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023 про перерахунок пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.11.2007 №ФР-47980/64-1, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма