Справа № 620/8118/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В,
суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Чернігівській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не врахування періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 на Гравійно-бетонному заводі Азербайджанської республіки з 16.12.1976 по 24.04.1988;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 01.05.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на Гравійно-бетонному заводі Азербайджанської республіки з 16.12.1976 по 24.04.1988 згідно трудової книжки від 16.06.1971 та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, 07.08.2024 відповідач - ГУ ПФ України в Чернігівській області, засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 16.12.1976 по 24.04.1988 відповідно до запису трудової книжки, оскільки цей запис проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), а саме відсутня дата наказу про звільнення (номер запису 15).
ГУ ПФ України в Чернігівській області також відмітило, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати призначення пенсій виключно на підставі документів, які повністю відповідають встановленим законодавством вимогам.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, то, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ПФ України в Чернігівській області не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Чернігівській області та з 03.01.2015 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 12-13).
Згідно форми РС-право до розрахунку страхового стажу позивача не включено період роботи з 16.12.1976 по 24.04.1988 на Гравійно-бетонному заводі Азербайджанської республіки (а.с.12).
29 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ПФ України в Чернігівській області, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії за віком з дня її призначення із врахуванням стажу відповідно до записів трудової книжки , зарахувавши період роботи з 16.12.1976 по 24.04.1988 на Гравійно-бетонному заводі Азербайджанської республіки (а.с.14).
За результатом розгляду згаданої вище заяви, ГУ ПФ України в Чернігівській області листом від 27.05.2024 №8169-6865/В-02/8-2500/24 повідомило, що до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 16.12.1976 по 24.04.1988 відповідно до запису трудової книжки, оскільки запис проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме відсутня дата наказу про звільнення (номер запису 15) (а.с. 15).
Вважаючи такі дії органу Пенсійного фонду протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірним у цій справі є питання правомірності (протиправності) дій органу Пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи (з 16.12.1976 по 24.04.1988) на Гравійно-бетонному заводі Азербайджанської республіки, у зв'язку з тим, що запис трудової книжки позивача про цей період роботи проведений з порушенням вимог Інструкції №162.
Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що саме він регулює відносини між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру. За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно з ч.5, 6 ст.20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Статтею 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162), та яка була чинна на момент початку заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №470/836/17.
Судом першої інстанції встановлено, і з цим погоджується колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, що у трудовій книжці ОСОБА_1 від 16.06.1971 (а.с.9-11) зазначено період його трудової діяльності з 16.12.1976 (а.с.10; запис №12) до 24.04.1988 (а.с.11; запис №15) на Гравійно-бетонному заводі Азербайджанської республіки.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №677/277/17.
Також трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
При цьому, при вирішенні даної справи судом враховується те, що ОСОБА_1 жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Дослідивши трудову книжку ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що в ній є посилання на підставу внесення записів про прийняття на роботу та звільнення, вони скріплені печатками підприємства, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правове регулювання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що період роботи ОСОБА_1 з 16.12.1976 по 24.04.1988 на Гравійно-бетонному заводі Азербайджанської республіки, який не був зарахований до стажу позивача, підтверджується записами його трудової книжки.
Доводи апелянта про те, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати призначення пенсій виключно на підставі документів, які повністю відповідають встановленим законодавством вимогам є обґрунтованими, однак в той же час пенсійні органи не повинні вдаватися до «надмірного формалізму» та своїми діями порушувати конституційні права особи передбачені, зокрема ст. 46 Конституцій України.
Судовою колегією враховується, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 11 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Безименна
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма