Справа № 640/3813/22 Суддя (судді) першої інстанції: Т.І. Чернявська
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Орендного підприємства Орендний трест «Південзахідхімрембудмонтаж» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2,
У січні 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач, апелянт) звернулось до суду з адміністративним позовом до Орендного підприємства Орендний трест «Південзахідхімрембудмонтаж» (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 7 березня 2025 року № 1300-5803-7/33976, просить суд:
- стягнути з Орендного підприємства Орендний трест «Південзахідхімрембудмонтаж» заборгованість Ремонтно-будівельно-монтажного управління № 5 по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 та виставлених до відшкодування за період з січня 2018 року по грудень 2021 року включно у розмірі 690 828,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що заборгованість відповідача перед Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року за Списком № 1 складає 592 907,97 грн, а за Списком № 2 - 97 920,50 грн. Відповідач добровільно не виконує свої зобов'язання, у зв'язку з чим позивач просить стягнути на свою користь вказану заборгованість.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року частково задоволено позов Головного управління Пенсійного фону України у Львівській області до Орендного підприємства Орендний трест «Південзахідхімрембудмонтаж» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2.
Стягнуто з Орендного підприємства Орендний трест «Південзахідхімрембудмонтаж» на користь Головного управління Пенсійного фону України у Львівській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 445 042,69 грн та заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 97 920,50 грн, а всього у розмірі 542 963,19 грн.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року справі № 640/3813/22 в частині відмови щодо вимог про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 147 865.28 грн скасувати; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 147 865.28 грн задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що отримавши розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не надавши на них заперечень та не оскарживши їх в суді, відповідач фактично узгодив такий розрахунок. Попри зазначене, заборгованість відповідачем залишається несплаченою. Згідно картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку 1 підлягає по відшкодуванню сума 592 907 грн 97 коп. Згідно картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку 2 підлягає по відшкодуванню сума 97 920 грн 50 коп. Фактично не відшкодовані залишаються заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 147 865,28 грн.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року та від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
27 червня 2025 року та 02 липня 2025 року позивачем подано додаткові обґрунтування до апеляційної скарги та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Розглянувши наведені додаткові пояснення позивача, судова колегія дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 303 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Як вбачається зі змісту додаткових пояснень позивача, останній просить прийняти їх до спільного розгляду з апеляційною скаргою.
Рішення суду першої інстанції винесено 08 травня 2025 року та отримано позивачем в електронному вигляді шляхом доставки до його електронного кабінету 08 травня 2025 року о 19:34 год.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Таким чином, строк подання доповнень до апеляційної скарги тривав до 09 червня 2025 року, втім позивач скористався наведеним правом 27 червня 2025 року, тобто поза межами встановленого процесуального строку, відповідно підстав для прийняття наведених додаткових пояснень судова колегія не вбачає.
Крім того, за змістом поданих додаткових пояснень позивач наводить нові підстави позову щодо уточнення розрахунку заборгованості в сумі 147 865, 28 грн за період з лютого по грудень 2017, однак в силу частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, Ремонтно-будівельно-монтаже управління № 5 (ідентифікаційний код 00205831) є структурним підрозділом Орендного підприємства Орендний трест «Південзахідхімрембудмонтаж» без права юридичної особи, з 5 травня 1992 року перебуває на обліку у відповідача як платник страхових внесків та знаходиться у с. Шкло Яворівського району Львівської області, про що свідчать лист Головного управління статистики у Львівській області від 17 лютого 2017 року № 03.2-09/179 та інформація з ІКІС ПФУ: Підсистема «Відомості з Реєстру страхувальників».
Органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням Ремонтно-будівельно-монтажого управління № 5, яке є структурним підрозділом Орендного підприємства Орендний трест «Південзахідхімрембудмонтаж» без права юридичної особи, є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Органи Пенсійного фонду України здійснювали доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за спірний період та розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за спірний період.
Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не надавши на них заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.
Таким чином, заборгованість відповідача перед Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року за Списком № 1 складає 592 907,97 грн, а за Списком № 2 - 97 920,50 грн.
Відповідач добровільно не виконав свої зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що у відповідача виникла заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (список № 1) за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 445 042,69 грн (за 2018 рік - 161 300,02 грн, за 2019 рік - 81 715,35 грн, за 2020 рік - 77 576,90 грн, за 2021 рік - 124 450,42 грн) та по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (список № 2), за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 97 920,50 грн (за 2018 рік - 37 244,55 грн, за 2019 рік - 27 949,54 грн, за 2020 рік - 15 467,31 грн, за 2021 рік - 17 259,10 грн). Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив у добровільному порядку, що підтверджується картками особового рахунку платника.
Оскільки в порушення вимог пунктів 6.7, 6.8 Інструкції № 21-1 Орендне підприємство Орендний трест «Південзахідхімрембудмонтаж» до 25-го числа кожного місяця спірного періоду не внесло до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначену в розрахунках місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, та не сплатило існуючу заборгованість за час судового розгляду справи, у суду є підстави стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 445 042,69 грн та заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 97 920,50 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 147 865,28 грн суд відмовив, оскільки така заборгованість утворилась не за спірний період, який заявлено в позовній заяві, а за попередні періоди, про що безпосередньо зазначено в розрахунку заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, який додано до позовної заяви.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог, що залишені без задоволення, позивач посилається на те, що рішенням суду є безпідставним та необґрунтованим; прийняте з порушенням норм матеріального права.
Зокрема, позивач вказує на те, що фактично не відшкодованою залишається заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 147 865,28 грн.
При цьому, апелянт жодним чином не заперечує висновки суду першої інстанції про те, що спірна сума заборгованості 147 865, 28 грн виникла за періоди, що не охоплені змістом позовних вимог.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач самостійно вказує про те, що сума заборгованості 147 865, 28 грн виникла за попередні періоди. При цьому, деталізація означених періодів відсутня (а.с.84).
Також, відповідно до уточненого розрахунку заборгованості (а.с.154-163) вбачається, що заборгованість в сумі 147 865, 28 грн не обліковується за періоди з 2018 по 2025 рр. При цьому, охопленні позовними вимогами періоди становлять 2018-2021 рр.
За розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з січня 2018 року по грудень 2021 року утворюється сума розміром 445 042,69 грн:
за 2018 рік - 161 300,02 грн (а.с.155);
за 2019 рік - 81 715,35 грн (а.с.156);
за 2020 рік - 77 576,90 грн (а.с.156);
за 2021 рік - 124 450,42 грн (а.с.157).
Втім, позивач сумарно обрахував заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року за Списком № 1 розміром 592 907,97 грн.
При цьому, позивачем не доведено правомірність дій при включенні до вищенаведеної суми заборгованість у розмірі 147 865, 28 грн та періоди її виникнення.
Колегія суддів вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 499/895/19 про те, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан