Справа № 539/1338/23
Провадження № 1-кп/539/29/2025
06 листопада 2025 року
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Лубни кримінальне провадження, внесене 14.04.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022170000000160 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
встановив:
06.11.2025 року прокурором до суду подане клопотання про продовження строку дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, яке обґрунтоване тим, що на даний час ризики передбачені статтею 177 КПК України продовжують мати місце та не зменшилися й не зникли. На даний час судовий розгляд триває та судом ще не досліджено доказів, здобутих під час досудового розслідування безпосередньо.
В судовому засіданні 06.11.2025 року прокурор клопотання підтримала та просила його задовільнити з підстав викладених в клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , вважають, що потрібно відмовити в задоволенні цього клопотання, оскільки відсутні на це правові підстави. Окрім того, захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив усне клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_4 .
Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні спирається на розсуд суду.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави у зв'язку із його необґрунтованістю та відсутністю правових підстав для його задоволення.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких віднесено і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 20.02.2023 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 228 463 гривні 04 копійки, в межах строку досудового розслідування, а саме строком на двадцять три дні.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки, а саме: прибувати до Лубенського міськрайонного суду за його викликом; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи. Термін дії обов'язків встановлено на 2 місяці, тобто до 10 листопада 2025 року включно.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Окрім того, ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Розглядаючи клопотання прокурора встановлено, що клопотання про продовження обов'язків, покладених на обвинуваченого обґрунтоване тим, що на даний час ризики передбачені статтею 177 КПК України продовжують мати місце та не зменшилися й не зникли та містить посилання на ризики, зазначені у статті 177 цього Кодексу зокрема: переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого, свідків в даному кримінальному проваджені.
Водночас суд зауважує, що ухвалою суду від 15.03.2024 року справу призначено до судового розгляду та в судовому засіданні 13.05.2024 року був становлений порядок дослідження доказів, а саме: допит свідків зі сторони обвинувачення, допит свідків зі сторони захисту, допит потерпілого, дослідження письмових доказів та допит обвинуваченого.
На даний час справа перебуває на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення - допиту свідків, який триває з 07.06.2024 року.
Відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022170000000160 від 14.04.2022 року свідків зі сторони обвинувачення налічується 27 чоловік.
В судових засіданнях було допитано свідківзі сторони обвинувачення 07.06.2024 року - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 24.06.2024 року - свідка ОСОБА_12 , 01.07.2024 року - свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , 19.02.2025 року - свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , 12.03.2025 року - свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , 17.04.2025 року - свідка ОСОБА_20 , 06.05.2025 року - свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , 27.05.2025 року - свідка ОСОБА_23 , 27.05.2025 року - свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , 27.05.2025 року - свідка ОСОБА_26 .
В судові засідання 20.08.2024 року, 04.09.2024 року, 20.09.2024 року, 15.10.2024 року, 18.10.2024 року, 13.11.2024 року, 27.11.2024 року, 10.12.2024 року, 20.01.2025 року, 27.01.2025 року, 04.03.2025 року, 29.04.2025 року, 03.07.2025 року, 13.08.2025 року, 28.08.2025 року, 22.09.2025 року, 06.10.2025 року, 28.10.2025 року свідки зі сторони обвинувачення не з'явилися.
У зв'язку з систематичними неявками свідків зі сторони обвинувачення судом було ініційовано зміну порядку дослідження доказів та проведено допит представника потерпілого. Після допиту представника потерпілого суд повернувся на стадію допиту свідків сторони обвинувачення.
Тобто, посилання прокурора в клопотанні, що на даний час ризики передбачені статтею 177 КПК України продовжують мати місце та не зменшилися й не зникли є невірним, оскільки представника потерпілої сторони допитано, а також на думку суду має місце неналежне виконання прокурором ч.3 ст. 23 КПК України, відповідно до якої сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Окрім того, за час тривалого розгляду кримінального провадження в суді, обвинувачений хоча й не прибував в судові засідання, водночас до суду надавав підтверджуючи документи поважності не прибуття, тобто ризик переховуватися від суду достатньо зменшився.
Враховуючи зазначені вище обставини та зі значним зменшенням ризиків на час розгляду клопотання про продовження обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а також того, що відносно останнього діє запобіжний захід у вигляді застави, що, на думку суду, є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Щодо усного клопотання захисника про скасування запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 20.02.2023 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 228 463 гривні 04 копійки, в межах строку досудового розслідування, а саме строком на двадцять три дні.
Строк дії застави судом не визначався, оскільки застава є безстроковим запобіжним заходом, і Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено необхідності її продовження.
З доданих матеріалів вбачається, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, скеровано до суду та розгляд якого не закінчений та триває.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.
З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді, строком на два місяці та не продовження цих обов'язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.
Відповідно до вимог ч. 11ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
При цьому після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, у відповідності до ст. 203 КПК України, діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки згідно із ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії, а тому вимоги про повернення застави є такими, що суперечать меті застосування запобіжного заходу: на даний час - меті застави, яка діє як захід забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Доводи захисника про виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не впливають ані на чинність застосованого запобіжного заходу, ані на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. У цьому випадку застава є забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантує виконання процесуальних обов'язків, передбачених ст.42КПК України, які діють з моменту набуття ним процесуального статусу обвинуваченого в кримінальному провадженні.
Частиною 2 ст. 182 КПК України передбачена можливість внесення застави не тільки підозрюваним або обвинуваченим, а й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Згідно з ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Із змісту наведених статей вбачається, що внесення застави є правом заставодавця, а не обов'язком. Тобто, прийняття тією чи іншою особою (заставодавцем) такого рішення є добровільним. Приймаючи його, ці особи самостійно обирають джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави, та усвідомлюють, принаймні, мають усвідомлювати, що ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу.
Саме припинення дії запобіжного заходу, у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України, є підставою для повернення внесеної суми застави, у тому числі заставодавцю.
З огляду на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження не завершено, дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для скасування запобіжного заходу у вигляді застави й повернення застави заставодавцю та відмову у задоволенні заявленого клопотання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 176-178, 182, 194, 203 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду проголошений 07 листопада 2025 року о 13 год 00 хв.
Суддя ОСОБА_1