П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11235/24
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,-
У січні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження № 194-рл від 01.11.2024 ГУ ДПС в Миколаївській області в частині анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями реєстраційний номер 14030308202400635, виданої ФОП ОСОБА_1 терміном дії з 20.03.2024 по 20.03.2025.
-зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах відомості про те, що ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями реєстраційний номер НОМЕР_1 , видана ФОП ОСОБА_1 , вважається діючою з 20.06.2024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 09.12.2024 № 2488614290901 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 324 046,0 грн.
Також в позовній заяві ставиться питання про стягнення з ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ФОП ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що контролюючий орган не мав підстав для прийняття розпорядження про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), оскільки платежі за зазначену ліцензію сплачені своєчасно.
При цьому, позивач наголошує на тому, що відповідно до норм Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817-ІХ) контролюючий орган має право анулювати ліцензію лише за наявності умови, що за ліцензію не сплачені чергові платежі протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей закон.
Окрім цього, на думку позивача, прийняте податкове повідомлення рішення у зв'язку з протиправним прийняттям контролюючим органом розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями також має бути визнане протиправним та скановане, оскільки чергові платежі сплачені, що підтверджується відповідними банківськими виписками та підстави для анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями відсутні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року позов ФОП ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження № 1066-рл від 01.11.2024 ГУ ДПС в Миколаївській області в частині анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 24120414202000187 терміном дії з 15.04.2020 до 15.04.2025.
Суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3028 грн .
Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області надало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що в електронний кабінет платника ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію, а також надання до органу ліцензування визначених частиною 6 статті 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), документів, а саме: копії платіжної інструкцій на перерахування плати чергового платежу за ліцензію з відміткою банку про дату її виконання.
Як пояснює апелянт, в повідомленні зазначалось, що відповідно до вимог цього Закону у разі відсутності звернення суб'єкта господарювання до органу ліцензування з заявою та копією платіжного доручення з відміткою банку про сплату, ліцензія буде анульована.
Мотивуючи свою позицію про правомірність прийнятого розпорядження апелянт указує, що з огляду на відсутність з боку підприємця відповідного звернення, дія ліцензії була правомірно анульована відповідним розпорядженням.
Окрім цього, внаслідок виявлення перевіркою порушення платником податків вимог статті 15 Закон № 481/95-ВР, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України до останнього правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення строку розрахунку у сфері господарської діяльності у розмірі 1 324 046,0 грн.
Отже, на переконання апелянта розпорядження про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та спірне податкового повідомлення-рішення прийняті виключно в межах діючого законодавства та з дотриманням усіх необхідних критеріїв, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
ФОП ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої скарги. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим у зв'язку з чим в задоволенні скарги просить відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Частина 1 статті 308 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання з основним видом діяльності КВЕД 56.30 Обслуговування напоями.
15.03.2024 ГУ ДПС у Миколаївській області ФОП ОСОБА_1 видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 14030308202400635, термін дії з 20.03.2024 по 20.03.2025.
Розпорядженням ГУ ДПС у Миколаївській області № 194-рл від 01.11.2024, на виконання вимог пункту 6 роз, цілу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 18.06.2024 № 3817-1Х «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та статті 15 Закону № 481/95-ВР анульована ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Відповідно до витягу з розпорядження від 01.11.2024 підставою анулювання ліцензії орган ліцензування вказав: у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензію.
Відповідно до вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та на підставі Наказу про проведення фактичної перевірки від 06.11.2024 №1543-п та направлень на фактичну перевірку від 06.11.2024 ГУ ДПС у Миколаївській області з 07.11.2024 по 18.11.2024 була здійснена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлене порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: факт реалізації алкогольних напоїв без ліцензії. Реалізація алкогольних напоїв підтверджена витягом з бази СОД РРО ДПС України, у період червень - жовтень 2024 року на загальну суму 662023 грн. (ф/с 662023*2 = 1324046 грн).
За наслідками перевірки був складений Акт вiд 18.11.2024 №/14-29-09-01-08/ НОМЕР_2 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової i роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими напоями.
09.12.2024, на підставі вказаного Акта, ГУ ДПС у Миколаївській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 2488614290901 яким за порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР застосовані штрафні санкції у розмірі 1 324 046,0 грн.
ФОП ОСОБА_1 вважає, що вчасно сплатив черговий платіж, а тому прийняті контролюючим органом розпорядження та податкове повідомлення-рішення вважає протиправними, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що обставини справи свідчать про відсутність заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати за ліцензію.
Суд першої інстанції зробив акцент на тому, що положення статті 15 Закону №481/95-ВР пов'язують настання наслідків у вигляді анулювання ліцензії саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не з ненаданням квитанції до контролюючого органу.
На думку суду, ГУ ДПС у Миколаївській області протиправно були застосовані положення пункту 6 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3817-ІХ.
При цьому, як зауважив суд, ненадання суб'єктом господарювання до контролюючого органу, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, та не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання ліцензії та застосування штрафних санкцій.
За таких підстав суд визнав протиправним розпорядження про анулювання ліцензії та податкове повідомлення-рішення про накладення штрафу за здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії.
Водночас суд визнав передчасними вимоги про зобов'язання відповідача внести до реєстру відомості про те, що ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, видана ФОП ОСОБА_1 , вважається діючою, а тому позов задовольнив частково.
Відповідаючи на доводи ГУ ДПС у Миколаївській області стосовно правомірності, прийнятого розпорядження про анулювання ліцензії, колегія суддів керується наступним.
Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі і вище - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Частина 1 статті 15 Закону № 481/95-ВР визначає, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Приписи частини 7 статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлюють річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Відповідності до положень частини 8, 10 статті 15 Закону № 481/95-ВР, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 33 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Частина 44 статті 15 Закону № 481/95-ВР унормовує, що повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв'язку.
За приписами частини 46 статті 15 Закону № 481/95-ВР, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Згідно положень статті 16 Закону № 481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
Як мовилося вище, підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області від 01.11.2024 №194-рл про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, стала несплата ліцензіатом чергового платежу за ліцензію.
Мотивуючи заявлений позов ФОП ОСОБА_1 посилалася на своєчасну сплату платежів за ліцензію, згідно квитанції № 883 від 08.06.2024 на суму 6000 грн., що зокрема не заперечується апелянтом.
Наведене свідчить про те, що платником податків виконаний обов'язок зі сплати за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати.
За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що позивач не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.
Варто зауважити, що під несплатою чергового платежу за ліцензію варто розуміти бездіяльність суб'єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.
Водночас, спірне розпорядження містить посилання на пункт 6 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3817-ІХ.
Так, з 27.07.2024 набув чинності Закон України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових, дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються, в електронних сигаретах та пального» (далі і вище - Закон № 3817-ІХ).
Абзац 1 пункту 3 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3817-ІХ, визначає, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону № 481/95-ВР до 01.01.2025, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до пункту 6 Розділу XIIІ Перехідних положень Закону №3817-ІХ, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
-подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
-сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суб'єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Таким чином, зазначена норма встановлює строки внесення плати за ліцензію для суб'єктів господарювання, які не сплатили чергові платежі.
Оскільки в даному випадку заборгованість у ФОП ОСОБА_1 з плати за ліцензію відсутня, зазначена норма не може бути застосована до спірних правовідносин.
Варто зазначити, що визначені статтею 15 Закону №481/95-ВР заходи щодо анулювання дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) можуть бути застосовані контролюючим органом до суб'єкта господарювання лише у випадку несплати чергового платежу за ліцензію.
Водночас, наведені вище положення Закону № 481/95-ВР пов'язують настання наслідків у вигляді анулювання ліцензії саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не з ненаданням квитанції до контролюючого органу.
Натомість, ненадання суб'єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, а, відтак, і не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області, яким анульована ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, видану ФОП ОСОБА_1 .
Переходячи до оцінки доводів апелянта про правомірність прийнятого на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1 324 046 грн., із посиланням на порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, колегія суддів керується наступним.
Як мовилося вище, частина 1 статті 15 Закону № 481/95-ВР визначає, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Стаття 17 Закону № 481/95-ВР визначає, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни відповідальність притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Так, спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 09.12.2024 № 2488614290901 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 324 046,0 грн. прийняте у зв'язку з тим, що суб'єкт господарювання здійснював продаж алкогольних напоїв у період червень - жовтень 2024 року без діючої ліцензії, яка скасована з 20.06.2024 розпорядженням ГУ ДПС у Миколаївській області №194-рл від 01.11.2024.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що під час розгляду справ, пов'язаних із притягненням суб'єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.
При цьому, для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді роздрібної торгівлі алкогольними напоями з'ясуванню підлягають обставини, які складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення.
Об'єктивною стороною правопорушення є те, що суб'єкт господарювання здійснює продаж алкогольних напоїв без наявності ліцензії. Суб'єктивна сторона у формі прямого умислу, коли особа знає про відсутність у нього права на продаж алкогольних напоїв, оскільки відсутня ліцензія, але продовжує їх продавати.
Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що ГУ ДПС у Миколаївській області розпорядженням від 01.11.2024 №194-рл анулювало ліцензію ФОП ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Водночас варто врахувати факт того, що вказаним розпорядженням відповідача було протиправно анульовано ліцензію №14030308202400635 (термін дії з 20.03.2024 4 до 20.03.2025) на право з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Так, розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області від 01.11.2024 №194-рл визнано протиправним та скасовано судом в межах розгляду цієї справи.
З наведеного вбачається, що контролюючий орган притягнув ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії, у період червень - жовтень 2024 року, на який суб'єкту господарювання була видана ліцензія №14030308202400635, яка була неправомірно анульована контролюючим органом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Миколаївській області від 09.12.2024 №2488614290901 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 324 046,0 грн. за здійснення господарської діяльності з торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії.
Резюмуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстави для скасування правильного по суті рішення відсутні.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів вважає, що надала відповідь на поставлені в апеляційній скарзі питання. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у порядку та строки визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко