П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12076/24
Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г. Дата і місце ухвалення: 04.04.2025р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В грудні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2024р. №1392114290901.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.06.2024р. №1392114290901 (форма «С»).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3600,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 04.04.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що фактичною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення ним статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», що виразилося у зберіганні алкогольних напоїв (виноматеріалу виноградного столового) в кількості 437,0 дал на загальну суму 450 000,00 грн. у місці зберігання, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв. Позивачем особисто надано звітність, а саме Звіти про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за 4 місяць 2024 року та 5 місяць 2024 року, відповідно до яких у позивача рахуються залишки виноматеріалів виноградних в місцях зберігання в розмірі 437,23 дал. У матеріалах справи міститься Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №199592, відповідно до якої позивач має зберігати продукцію за адресою: АДРЕСА_2 на площі 125 кв.м. та Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №199593, відповідно до якої позивач має зберігати продукцію за адресою: АДРЕСА_2 , місткістю до 1300 дал. В той же час, фактичною перевіркою встановлено, що виноматеріал виноградний столовий в кількості 437,2 дал знаходився за іншою адресою: АДРЕСА_1 , що не відповідає вимогам Закону №481/95-ВР.
ФОП ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що суд першої інстанції, встановивши процедурні порушення Головним управлінням ДПС у Миколаївській області під час проведення фактичної перевірки, не переходив до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень спірного податкового повідомлення-рішення. Також, позивач зазначає, що штрафну санкцію за виявлене порушення Головне управління ДПС у Миколаївській області застосувало відповідно до абз.16 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР, а саме: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів, або рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень. Тобто, як порушення, так і штрафна санкція за вказане порушення, передбачає зберігання саме алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру, а не виноматеріалів виноградних. Алкогольний напій та виноматеріал виноградний це два різні поняття, пов'язані з виробництвом напоїв на основі алкоголю. При встановленні порушення ФОП ОСОБА_1 податковий орган повинен був встановити наявність та кількість саме готової продукції - алкогольного напою в певному місці із підтвердженням цього відповідними доказами, проте відповідач обмежився візуальним оглядом, без вказівки що саме та в якому місці оглядало Головне управління ДПС у Миколаївській області. Відповідачем в ході проведення фактичної перевірки на місці проведення перевірки не вилучались зразки рідини та/або будь-які ємності для проведення відповідного дослідження на місткість спирту етилового з метою встановлення факту зберігання позивачем саме алкогольного напою - вина, експертне дослідження виявленої рідини не проводилось, експертний висновок, яким би підтверджувався факт виявлення саме алкогольного напою, відсутній.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 взятий на облік в контролюючих органах (ГУ ДПС у Миколаївській області, Южноукраїнська ДПІ) 13.11.2001р. за №226.
Основним видом діяльності позивача є виробництво виноградних вин (КВЕД 11.02).
23.04.2024р. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області винесено наказ №594-п «Про проведення фактичної перевірки», яким на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, з урахуванням підпункту 69.35-1 пункту 69, підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв'язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_3 , з 24 квітня 2024 року, тривалістю 10 діб. Перевірку наказано провести за період діяльності з 01.04.2021р. по дату закінчення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів.
На підставі вказаного наказу у період з 24.04.2024р. по 03.05.2024р. спеціалістами ГУ ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку місця малого виробництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 .
За наслідками перевірки складено акт перевірки №9570/14-29-09-01-08/ НОМЕР_1 від 06.05.2024р., яким зафіксовано порушення позивачем статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено зберігання алкогольних напоїв (виноматеріалу виноградного столового) в кількості 437,0 дал на загальну суму 450 000,00 грн. у місці зберігання, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв.
На підставі акту перевірки №9570/14-29-09-01-08/ НОМЕР_1 від 06.05.2024р. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2024р. №1392114290901 (форма «С») про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 450 000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області, виходив з того, що фактична перевірка може бути проведена контролюючим органом лише на об'єкті, який вказаний у наказі про проведення перевірки. Проте, призначаючи наказом від 23.04.2024р. №594-п проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_3 , відповідну перевірку проведено відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Суд звернув увагу, що чинним законодавством не передбачено право посадових осіб контролюючого органу, які направлені на проведення фактичної перевірки, самостійно визначати місце її проведення та / або об'єкт перевірки. За таких обставин, за висновками суду, відповідач провів перевірку з порушенням підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 ПК України і наказу від 23.04.2024р. №594-п, що нівелює наслідки такої перевірки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, відповідно до статті 75 ПК України, є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки, закон встановлює підстави та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення.
Абзацами першим і третім пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
З вищевикладеного слідує, що в наказі про проведення перевірки обов'язково зазначається місце її проведення, тобто адреса об'єкта перевірки.
Відтак, фактична перевірка може бути проведена контролюючим органом лише на об'єкті, який вказаний у наказі про проведення перевірки.
Як вже зазначалося колегією суддів, наказом від 23.04.2024р. №594-п «Про проведення фактичної перевірки» Головне управління ДПС у Миколаївській області призначило проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідок про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №199592 і серії АП №199593 позивач має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв від 15.07.2019р. №990108201900026, і до Єдиного реєстру 15.03.2021р. відповідно за №14160118662 і №14160118663 внесені відомості про місце зберігання алкогольних напоїв, крім сидру і перрі, за адресою: АДРЕСА_3 .
Проте, як слідує зі змісту акту перевірки №9570/14-29-09-01-08/ НОМЕР_1 від 06.05.2024р., перевірку фактично проведено за місцем малого виробництва ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області провело фактичну перевірку позивача за місцем здійснення діяльності, відмінним від місця здійснення діяльності, проведення перевірки якого призначено наказом від 23.04.2024р. №594-п, в той час як чинним законодавством не передбачено право посадових осіб контролюючого органу, які направлені на проведення фактичної перевірки, самостійно визначати місце її проведення та / або об'єкт перевірки.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.02.2020р. у справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018р. (справа №804/1113/16), від 24.05.2019р. (справа №826/16221/15), від 03.10.2019р. (справа №820/850/16), від 16.10.2019р. (справа №820/11291/15), від 22.11.2019р. (справа №815/4392/15) тощо.
Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами має бути надана правова оцінка в першу чергу.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки у відповідача не було підстав для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , тому наявні підстави для висновку про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками акту індивідуальної дії.
Описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати. Допущені податковим органом порушення під час проведення перевірки є істотними, відповідно, є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.06.2024р. №1392114290901 без надання правової оцінки суті виявленим порушенням.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 04.04.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук