Справа № 283/2222/25
Провадження №1-кп/283/300/2025
12 листопада 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ), обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 30.06.2025 за №12025060510000186, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.286-1 КК України,
У провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.286-1 КК України. Обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурором 11.11.2025 подано клопотання про продовження строку тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти вказаним ризикам, на думку прокурора, застосуванням більш м'якого запобіжного заходу не можливо.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.
Представники потерпілих - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилися, звернулися до суду із заявами про неможливість прибути у судове засідання з поважних причин.
Захисник обвинуваченого заперечив щодо клопотання, вважає, що прокурором не обґрунтована необхідність продовження строку найбільш суворого запобіжного заходу, не надано доказів на підтвердження ризиків, на які посилається прокурор. Так, письмові докази, які були зібрані під час досудового розслідування вже передані до суду. Потерпілі не були очевидцями події, відтак підстав вважати, що обвинувачений здійснюватиме на них вплив, немає. Ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення є надуманим. Крім того, у обвинуваченого вилучено посвідчення водія, відтак він не має можливості здійснювати керування транспортними засобами. Захисник обвинуваченого просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобу контролю.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
При обранні запобіжного заходу повинні враховуватись одночасно його мета (ч.1 ст.177 КПК), підстави (ч.2 ст.177 КПК) та інші передбачені законом обставини (ст.178 КПК). Згідно з ч.2 ст.177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити нові кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Так, ризик можливого переховування від суду полягає у тому, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, зареєстроване місце проживання обвинуваченого знаходиться на тимчасово окупованій території України, фактичне місце проживання знаходиться за межами юрисдикції органу досудового розслідування. Також ОСОБА_6 після події намагався зникнути з місця події, що об'єктивно підсилює ризик можливого переховування останнього від суду.
Ризик можливого незаконного впливу на потерпілих, свідків в даному провадженні обґрунтований тим, що з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується останній, він може вчиняти спроби незаконного впливу на вказаних осіб у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Наявність зазначеного ризику підсилює те, що ОСОБА_6 під час судового розгляду відмовився висловити свою позицію щодо визнання чи невизнання вини у пред'явленому обвинуваченні, а також щодо підтвердження чи оспорювання фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.
Крім того, слід взяти до уваги і обставини інкримінованого кримінального правопорушення (обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть людини), що свідчать про можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
З моменту взяття обвинуваченого під варту і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Ризики, що існували на час обрання і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Збереження обґрунтованої підозри є обов'язковою умовою продовження тримання особи під вартою. Обвинувачення прокурором не змінено, обвинувачений свою вину в даному кримінальному провадженні не визнає.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду;незаконний вплив на потерпілих та свідків, які ще не були допитані у даному кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд справи тільки розпочався, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, - продовжують існувати.
Через існування вказаних обставин, на думку суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, наслідком якого настала загибель людини, суд не вбачає підстав для визначення застави.
Керуючись ст.ст.177, 183, 331, 372, 395 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12025060510000186 строк запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 днів, до 10 січня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому під розписку.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1