Справа №295/15197/25
Категорія 149
3/295/3746/25
11.11.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Довгалюк Людмила Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
24.10.2025 о 20 годині 30 хвилин у м. Житомирі по проспекту Миру, 25, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом, чим порушив ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.
У судове засіданні ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку смс-повідомлення на номер вказаний у протоколі та трекінг відправлення, згідно з яким судова повістка повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23).
Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, заяву про відкладення розгляду справи чи проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Таку поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як ухилення та небажання особи брати участь у розгляді справи про адміністративні правопорушення, що його стосуються.
Із метою недопущення необгрунтованого порушення стислих строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд проводить розгляд справи без участі ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів, обсяг яких є достатнім для прийняття рішення у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступного висновку.
Диспозиція частини 3 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до частини 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, крім його зізнавальних пояснень, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 493006 від 24.10.2025, постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами серії ВП № 48377387 від 01.04.2025, копією постанови про накладення адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та іншими матеріалами справи.
Зібрані докази, на переконання суду, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, є належними та допустимими, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
Суддя неупереджено, всебічно та повно оцінивши всі наявні у справі докази, дійшов висновку, що своїми діями/бездіяльністю ОСОБА_1 порушив ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП, вина особи доведена повністю.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи обставини та характер вчинених правопорушень, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, безальтернативний характер санкції вказаної статті щодо виду покарання, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом у мінімальному розмірі, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 33-35, 40-1, ч. 3 ст. 126, ст. ст. 245, 251, 252, 256, 266, 280, 291, 294, 307, 308 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі ДСА України, судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Кодкласифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.