11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/1538/25
(суддя Турлакова Н.В, м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №160/1538/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 21 січня 2025 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-1), Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії №046850007965 від 18.11.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії на загальних підставах весь період моєї роботи з 03.02.1992 по 13.08.1992, врахувати при призначенні пенсії архівні довідки №M-80, № M-81, №M-82 від 30.11.2023, №M-85 від 21.12.2023 видані виконавчим комітетом Славгородської селищної ради Дніпропетровської області, розглянути повторно заяву про призначення пенсі подану 12.11.2024 року, та додані до неї документи, нарахувати та призначити пенсію з 12.11.2024 року.
Позов обґрунтовано тим, що рішення відповідача №046850007965 від 18.11.2024 року є протиправним, оскільки працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046850007965 від 18.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди її роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.03.1982р.: з 03.02.1992 по 13.08.1992 та врахувати при призначенні пенсії архівні довідки №M-80, № M-81, №M-82 від 30.11.2023, №M-85 від 21.12.2023 видані виконавчим комітетом Славгородської селищної ради Дніпропетровської області.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в цьому випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Зазначає про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 12.11.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.11.2024 №046850007965 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.9).
В рішенні від 18.11.2024 №046850007965 зазначено зокрема наступне.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 63 роки.
Вік заявника 63 роки 6 місяців 19 днів.
Необхідний страховий стаж для призначення пенсії визначений законом становить від 21 до 31 року.
Згідно з наданих документів страховий стаж позивачки складає 20 років 11 місяців 15 днів.
До загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 : з 03.02.1992 по 13.08.1992 - оскільки не значиться номер та дата наказу на звільнення. Для врахування даного періоду потрібно надати уточнюючу довідку.
Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі-Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.11.2024 №046850007965, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу роботи позивача, зокрема, період роботи з 03.02.1992 по 13.08.1992 - оскільки не значиться номер та дата наказу на звільнення (а.с.9).
В свою чергу, з запису №7 трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 10.03.1982 року вбачається, що позивача з 03.02.1992 року (наказ №5к від 3.02.1992року) прийнято на роботу в якості доярки, відповідно до запису №7, з 13.08.1992 року (номер дата наказу відсутні) звільнено за ст.41 КЗпП України (самовільно залишила роботу) (а.с.6). Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі Інструкція N 162) встановлювала порядок ведення трудових книжок у 1993 році.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Згідно з п. 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні чи звільненні, а також про винагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За умовами п. 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 дата звільнення; в графі 3 причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
З 27.04.1993 року діє постанова Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» № 301 від 27.04.93 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача є логічним та відповідають послідовності записам трудової книжки, при цьому відповідачем не надано доказів того, що ці записи зроблені за відсутності законних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Зважаючи на вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції про безпідставність не зарахування пенсійним органом періоду роботи позивача з 03.02.1992 по 13.08.1992 до страхового стажу з підстав не значення номеру та дати наказу на звільнення.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, як наслідок рішення №046850007965 від 18.11.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Слід зауважити й на тому, що за умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.
Щодо не врахування архівних довідок №M-80, № M-81, №M-82 від 30.11.2023, №M-85 від 21.12.2023 виданих виконавчим комітетом Славгородської селищної ради Дніпропетровської області, слід зазначити наступне.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві зазначено, що архівні довідки № M-80, № M-81, № M-82 від 30.11.2023, № M-85 від 21.12.2023 видані виконавчим комітетом Славгородської селищної ради Дніпропетровської області не враховані для призначення пенсії, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним заявника (в довідці зазначено ОСОБА_2 , а у паспорті ОСОБА_3 ), та не зазначено прізвище, ім'я по-батькові повністю, а саме відсутнє по-батькові. Отже, для врахування архівних довідок № M-80, № M-81, № M-82 від 30.11.2023, № M-85 від 21.12.2023 до страхового стажу у відповідачів не має законних підстав.
Згідно копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.03.2005р. укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26.07.1953р. прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 (а.с.14).
Згідно з копією паспорту серії НОМЕР_4 , його видано ОСОБА_1 .
Архівні довідки № M-80, № M-81, № M-82 від 30.11.2023, № M- 85 від 21.12.2023 видані виконавчим комітетом Славгородської селищної ради Дніпропетровської області щодо «Селихова Светлана» (а.с.10-13).
З огляду на зазначене, як правильно встановив суд першої інстанції, архівні довідки, видані на ім'я «Селихова Светлана» видані позивачу ОСОБА_1 , яка у зв'язку з укладанням шлюбу змінила прізвище.
Відсутність зазначення по-батькові не спростовує належність зазначених довідок позивачу.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідачем протиправно не враховано для призначення пенсії ОСОБА_1 архівні довідки № M-80, № M-81, № M-82 від 30.11.2023, № M-85 від 21.12.2023 які видані виконавчим комітетом Славгородської селищної ради Дніпропетровської області.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що висновки суду в резолютивній частині постанови - є приписами, що підлягають безумовному виконанню сторонами та третіми особами, а судове рішення має бути категоричним, тобто повинне давати відповідь на позовні вимоги таким чином, щоб зняти невизначеність у взаємовідносинах між сторонами спору, також суд звертає увагу на те, що у резолютивній частині постанови повинен бути наведений ясний і однозначний за своїм формулюванням висновок про протиправність дій або бездіяльності відповідача та про спосіб відновлення порушених прав позивача.
Суд першої інстанції зробивши правильний висновок про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046850007965 від 18.11.2024 року, яким відмовлено в призначенні пенсії позивачу та, як наслідок необхідності його скасування, помилково зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Дії зобов'язального характеру щодо розгляду заяви з призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, шляхом заміни в абзацах третьому та четвертому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №160/1538/25 слів «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області» на слова «Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області», з одночасною заміною в мотивувальній частини рішення висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №160/1538/25 слід залишити без змін.
Керуючись: пунктом 1, 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №160/1538/25 - змінити шляхом заміни слів «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області» на слова «Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» в абзацах третьому та четвертому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, з одночасною заміною в мотивувальній частини рішення висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №160/1538/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва