11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/190/23
(суддя Татринов Д.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №280/190/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 05 січня 2023 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області згідно з яким, просить:
- визнати протиправним дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо визначення стажу роботи позивача на посаді судді ОСОБА_1 , не зарахування до стажу при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання стажу роботи в органах прокуратури 9 років 11 місяців 05 днів, половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів, календарний період проходження строкової військової служби (з пільговим коефіцієнтом 3 за період з 05 січня 1984 року по 13 грудня 1985 року) - 06 років 01 місяць 02 дні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати (включити) до стажу на роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні (перерахунку) розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді - 16 років 02 місяці 11 днів, стаж роботи в органах прокуратури - 9 років 11 місяців 05 днів, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів, календарний період проходження строкової військової служби (з пільговим коефіцієнтом 3 за період з 05 січня 1984 року р. по 13 грудня 1985 року) - 06 років 01 місяць 02 дні, а всього стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 34 роки 01 місяць 18 днів;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 липня 2022 року № 923030802738, за яким зроблений перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з компенсацією втрат частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати за довідкою Апеляційного суду Запорізької області №01/51/21 від 15 червня 2021 року з 01 січня 2020 року, протокол розрахунок заборгованості за період з 01 січня 2020 року по 29 лютого 2020 року, здійснений на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року по справі № 280/6238/21, виходячи із розрахунку загального процента розрахунку пенсії (довічного грошового утримання судді у відставці) в розмірі 50 відсотків від заробітку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року за № 01/51/21 з 01 січня 2020 року в розмірі 78 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та без оподаткування, Відповідно до частини 6 статті 245 КАС України протягом десяти днів з дня отримання рішення суду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити внаслідок перерахунку заборгованість за період з 01 січня 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат та компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 статті Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 п'ять тисяч моральної шкоди.
Позовна заява фактично обґрунтована тим, що стаж роботи судді Панкеєва О.В. становить 34 роки 01 місяць 18 днів та грошове утримання позивачу призначалося у розмірі 90% від суддівської винагороди, натомість відповідач при здійсненні перерахунку грошового утримання позивача з 19.02.2020 року зменшив відсотковий розмір утримання до 50%, в той час як такий розрахунок мав бути здійснений наступним чином: 50% - 20 років роботи на посаді судді та 14 років х 2% за кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років. Також, позивач зазначає про те, що відповідач повинен був зарахувати до стажу на роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні (перерахунку) розміру довічного грошового утримання судді у відставці - 16 років 02 місяці 11 днів, стаж роботи в органах прокуратури - 9 років 11 місяців 05 днів, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів, календарний період проходження строкової військової служби (з пільговим коефіцієнтом 3 за період з 05 січня 1984 року р. по 13 грудня 1985 року) - 06 років 01 місяць 02 дні, а всього стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 34 роки 01 місяць 18 днів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо визначення стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , не зарахування до стажу при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів, календарний період проходження строкової військової служби (з пільговим коефіцієнтом 3 за період з 05 січня 1984 року по 13 грудня 1985 року) - 06 років 01 місяць 02 дні.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII зі змінами та доповненнями, зарахувати (включити) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні (перерахунку) розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів, календарний період проходження строкової військової служби (з пільговим коефіцієнтом 3 за період з 05 січня 1984 року по 13 грудня 1985 року) - 06 років 01 місяць 02 дні, а всього стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 34 роки 01 місяць 18 днів.
Визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 липня 2022 року № 923030802738, за яким зроблений перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з компенсацією втрат частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати за Довідкою Апеляційного суду Запорізької області №01/51/21 від 15 червня 2021 року з 01 січня 2020 року по 18 лютого 2020 року, здійснений на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року по справі № 280/6238/21 року, виходячи із розрахунку загального процента розрахунку пенсії (довічного грошового утримання судді у відставці) в розмірі 50 відсотків від заробітку.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року за № 01/51/21 за період з 01 січня 2020 року по 18 лютого 2020 року в розмірі 78 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити внаслідок перерахунку заборгованість за період з 01 січня 2020 року по 18 лютого 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат та компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». У задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що з 2017 року стаж позивача на посаді судді становить 34 роки 01 місяць 18 днів, а розмір довічного грошового утримання, в свою чергу, з урахуванням такого розміру стажу та положень Закону № 1402-VIII - 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо визначення стажу роботи позивача на посаді судді ОСОБА_1 , та не зарахування до стажу при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання стажу роботи в органах прокуратури 9 років 11 місяців 05 днів скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що висновок про те, що відповідачем визнається і зараховується стаж на посаді прокурора та визначений у розмірі - 26 років 1 місяць 16 днів був зроблено судом помилково. Зазначає про те, що з 01.01.2020 відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди, що вказана у довідці Апеляційного суду Запорізької області №01/51/21 від 15.06.2022, в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обраховуючи стаж позивача на посаді судді з 06.07.2000 по 15.09.2016 у кількості 16 років 02 місяці 11 днів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було встановлено, що Законом визначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу судді. Зарахування до стажу роботи на посаді судді, для обчислення (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання, проходження військової служби чинним законодавством не передбачено. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402 при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу має враховуватись стаж його роботи на посаді судді - 16 років 02 місяці 11 днів, а, відповідно, відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 50%.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2016 року у справі №334/6813/16-а, яке набрало законної сили 27 лютого 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними бездіяльність УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя у розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення щомісячного довічного грошового утримання та визначення стажу роботи та розміру щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя починаючи з 19 вересня 2016 року призначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та без оподаткування.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року №865 судді ОСОБА_1 зараховується: половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року - 01 рік 11 місяців 00 днів); календарний період проходження строкової військової служби (з 04 листопада 1983 року по 17 грудня 1985 року - 02 роки 01 місяць 13 днів). При цьому, з урахуванням проходження військової служби у складі діючої армії у період бойових дій при виконанні інтернаціонального обов'язку на території Демократичної Республіки Афганістан (з 05 січня 1984 року по 13 грудня 1985 року - 1 рік 11 місяців 9 днів), що згідно статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується у трьохкратному розмірі (5 років 9 місяців 27 днів) - період проходження строкової військової служби становить 06 років 01 місяць 02 дні).
Таким чином, до стажу роботи ОСОБА_1 , який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується 16 років 02 місяці 11 днів стажу роботи на посаді судді, 9 років 11 місяців 05 днів стажу роботи в органах прокуратури, половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів, календарний період проходження строкової військової служби (з пільговим коефіцієнтом 3 за період з 05 січня 1984 року по 13 грудня 1985 року) - 06 років 01 місяць 02 дні.
Загальний стаж роботи судді Панкеєва О.В., що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 34 роки 01 місяць 18 днів» (т.1 а.с.8-13).
ОСОБА_1 через Апеляційний суд Запорізької області звернувся до відповідача із заявою від 20 грудня 2019 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Апеляційний суд Запорізької області разом із заявою ОСОБА_1 направив на адресу Управління довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 07-48/35 від 09 січня 2020 року.
Зазначена довідка видана судді у відставці ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) про те, що станом на 01 січня 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, складає 55492,80 грн, у тому числі: посадовий оклад 34683 грн, доплата за вислугу років 60% 20809,80 грн.
До матеріалів справи надано копію протоколу перерахунку пенсії, за змістом якого відповідно до рішення № 923030802738 від 06 лютого 2020 року про перерахунок пенсії відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року на підставі заяви від 20 грудня 2019 року та з урахуванням довідки Апеляційного суду Запорізької області № 07-48/35 від 09 січня 2020 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №280/989/20 визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Запорізької області щодо видачі ОСОБА_1 довідки № 07-48/35 від 09 січня 2020 року, обчисленої на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (із змінами) про суддівську винагороду для обчислення місячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій суддівська винагорода обрахована, виходячи з розміру посадового окладу суддівської винагороди відповідно до положень статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07 липня 2010 року і вказано, що посадовий оклад становить 34863 гривні. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Апеляційного суду Запорізької області направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області оновлену довідку про суддівську винагороду для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, яким базовий розмір окладу судді апеляційного суду встановлений частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, відкликавши довідку № 07-48/35 від 09 січня 2020 року.
Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 280/2687/20, яке набрало законної сили 29 жовтня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, задоволені частково:
визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2020 року № 07-36/107;
визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 46 від 06 квітня 2020 року;
зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, згідно з довідкою Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2020 року за № 07-36/107, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року та здійснити нарахування та виплату компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 280/2687/20, відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При перерахунку враховано збільшений розмір суддівської винагороди, вказаний у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 26 березня 2020 року № 07-36/107, проте змінено відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На запити позивача, відповідач листом від 17 грудня 2020 року № 11235-10724/П-02/8-0800/20 з посиланням на частину третю статті 142 Закону № 1402-VIII повідомив, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді
Не погодившись з такою позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі № 280/9470/20, залишеного без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, зокрема:
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо зменшення до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 923030802738 від 03 грудня 2020 року про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині зменшення до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію на час виплати перерахунку відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 280/989/20, Апеляційний суд Запорізької області супровідним листом від 15 червня 2021 року № 01/51/21 направив на адресу Управління оновлену довідку № 01/51/21 від 15 червня 2021 року про суддівську винагороду для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, яким базовий розмір окладу судді апеляційного суду встановлений частиною третьою статті 135 «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Крім того, у листі зазначено про відкликання раніше надісланої довідки № 07-48/35 від 09 січня 2020 року.
За змістом довідки Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2021 року № 01/51/21, станом на 01 січня 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, складає 201792 грн, у тому числі: посадовий оклад 126120 грн, доплата за вислугу років 75672 грн.
На відповідне звернення позивача щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки № 01/51/21 від 15 червня 2021 року, листом від 30 червня 2021 року № 8428-7772/П-02/8-0800/21 Управління повідомило про відсутність підстав для здійснення вказаного перерахунку, оскільки від позивача заява установленого зразка не надходила. Крім того, повідомлено, що довідка Апеляційного суду Запорізької області № 01/51/21 від 15 червня 2021 року, яка надійшла до Управління, залишена без реалізації, оскільки постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року в адміністративній справі № 280/989/20 жодних зобов'язань на Управління не покладено.
Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №280/6238/21, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року, зокрема визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не здійснення з 01 січня 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Запорізької області № 01/51/21 від 15 червня 2021 року та зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити з 01 січня 2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Запорізької області № 01/51/21 від 15 червня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, та здійснити компенсацію втрати частини доходів на час виплати перерахунку відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 280/6238/21 відповідачем у липні 2022 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року. При перерахунку враховано збільшений розмір суддівської винагороди, вказаний у оновленій довідці Апеляційного суду Запорізької області №01/51/21 від 15 червня 2022 року.
Як вбачається з рішення №923030802738 від 06.07.2022 року при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відповідачем здійснено розрахунок виходячи з 50 % суддівської винагороди (т.1 а.с.17).
Правомірність дій відповідача при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року в частині обрахунку стажу роботи позивача на посаді судді та визначення відсоткового розміру грошового утримання судді є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
На час виходу позивача у відставку чинним був Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453-VІ).
30 вересня 2016 року набрав чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Законом № 1402-VIII запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку.
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
При цьому, норма частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII, яка визначає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, неконституційною не визнавалась.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Конституційний Суд України у рішенні від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя.
Верховний Суд у рішенні від 16 червня 2020 року по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно з положеннями Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.
Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, а тому відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI).
Судом встановлено, що довідка на підставі якої проведено спірний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача видана на підставі окладів визначених Законом № 1402-VIII. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розпорядженням №802738 від 20.03.2017 року позивачу до стажу роботи на посаді судді зараховано 26 років 01 місяць 16 днів (т.1 а.с.14).
Такий стаж роботи на посаді судді відповідачем враховано і при подальших розрахунках (т.1 а.с.15).
Згідно з розрахунком стажу судді, виданого Апеляційним судом Запорізької області та який позивачем не оскаржено, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 , що є додатком №3 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, стаж роботи позивача станом на 15.09.2016 року становить 30 років 01 місяць 15 днів (т.1 а.с.59).
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 призначено 19.09.2016 року.
До стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 зараховано: 2 роки 01 місяць - служба в лавах Радянської армії; 01 рік 11 місяців - строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту; 2 місяці 25 днів - стажист на посаді помічника прокурора Заводського району м. Запоріжжя; 04 роки 04 місяці 05 днів - стажист на посаді помічника прокурора, старший помічник прокурора Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області; 05 років 04 місяці 04 дні - прокурор кримінально-судового відділу прокуратури Запорізької області, прокурор відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Запорізької області; 10 років 10 місяців 11 днів - суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя; 05 років 03 місяці 17 днів - суддя апеляційного суду Запорізької області.
Викладені обставини свідчать про те, що за нормами Закону України № 2453-VI, станом на дату призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці його стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становив 30 років 01 місяць 15 днів.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач чи відповідач не погодилися з вищезазначеним розрахунком та ініціювали спір щодо зарахування того чи іншого періоду до стажу роботи судді, який дає право на відставку.
Отже, зважаючи на те, що згідно з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 , що є додатком №3 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, стаж роботи позивача станом на 15.09.2016 року становить 30 років 01 місяць 15 днів, відповідач безпідставно зробив перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року виходячи із розрахунку загального процента розрахунку пенсії (довічного грошового утримання судді у відставці) в розмірі 50 відсотків від заробітку, як наслідок суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 липня 2022 року № 923030802738 та як наслідок необхідності його скасування.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати (включити) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні (перерахунку) розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді - 16 років 02 місяці 11 днів, стаж роботи в органах прокуратури - 9 років 11 місяців 05 днів, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 00 днів, календарний період проходження строкової військової служби (з пільговим коефіцієнтом 3 за період з 05 січня 1984 року по 13 грудня 1985 року) - 06 років 01 місяць 02 дні, а всього стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 34 роки 01 місяць 18 днів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За відомостями розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 , до стажу роботи позивача на посаді судді станом на 15.09.2016 року зараховано: 10 років 10 місяців 11 днів - суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя; 05 років 03 місяці 17 днів - суддя апеляційного суду Запорізької області, до стажу в органах прокуратури зараховано: 02 місяці 25 днів - стажист на посаді помічника прокурора Заводського району м. Запоріжжя; 04 роки 04 місяці 05 днів - стажист на посаді помічника прокурора, старший помічник прокурора Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області; 05 років 04 місяці 04 дні - прокурор кримінально-судового відділу прокуратури Запорізької області, прокурор відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Запорізької області; 2 роки 01 місяць - служба в лавах Радянської армії; 01 рік 11 місяців - строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту.
При цьому, за відомостями вищезазначеного розрахунку такий стаж роботи становить 30 років 01 місяць 15 днів, а не 34 роки 01 місяць 18 днів як помилково розрахував позивача.
Слід зазначити і про безпідставність посилань позивача на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2016 року у справі №334/6813/16-а, оскільки резолютивна частина зазначеної постанови не містить приписів про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 34 роки 01 місяць 18 днів.
Висновки мотивувальної частини постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2016 року у справі №334/6813/16-а про наявність у позивача 34 роки 01 місяць 18 днів суддівського стажу були підставою для встановлення права позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи те, що резолютивна частина постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2016 року у справі №334/6813/16-а, яка є обов'язковою для виконання не містить приписів про наявність у позивача 34 роки 01 місяць 18 днів суддівського стажу, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання на мотивувальну частину рішення як на обставину, що встановлює наявність у позивача такого стажу.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що вимоги позивача щодо визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов'язання відповідача зарахувати (включити) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні (перерахунку) розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 стаж роботи позивача у розмірі 34 роки 01 місяць 18 днів є такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року за № 01/51/21 з 01 січня 2020 року в розмірі 78 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та без оподаткування, відповідно до частини 6 статті 245 КАС України протягом десяти днів з дня отримання рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Зважаючи на те, що стаж роботи позивача на посаді судді станом на 15.09.2016 року становить 30 років 01 місяць 15 днів, при цьому судом не встановлено того, що такий стаж має становити 34 роки 01 місяць 18 днів, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року за № 01/51/21 з 01 січня 2020 року виходячи з наявності у позивача 30 років 01 місяць 15 днів стажу роботи на посаді судді.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та без оподаткування, суд апеляційної інстанції вважає, що ці вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Також суд апеляційної інстанції не вбачає підстав і для задоволення позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити компенсації втрати частини доходів і інфляційних втрат відповідно до вимог статті 2 статті Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», оскільки право на компенсацію пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Проте, позивачем не надано доказів понесення моральних страждань які б мали причинно-наслідковий характер з діями відповідача при здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №280/190/23 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 липня 2022 року № 923030802738.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року за № 01/51/21 з 01 січня 2020 року виходячи з наявності у ОСОБА_1 30 років 01 місяця 15 днів стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов