06 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 334/1533/25
Головуючий суддя І інстанції - Філіпова І.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10.03.2025 в адміністративній справі № 334/1533/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування скасувати постанов за справою про адміністративне правопорушення №961 та №960 від 14.11.2024 року про накладення адміністративних стягнень щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у цих справах.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10.03.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було повернуто.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення як незаконне та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що днем коли останній дізнався про порушення своїх прав є 12.02.2025 року, а саме в день блокування його банківвського рахунку. Зауважено, що позивач з позовом до суду звернувся 24.02.2025 року, тобто протягом десятиденного строку з дня отримання інформації про ісунвання спірних постанов, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Розряд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інсстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, визгначений ст. 286 КАС України, а поважні підстави для його поновлення - відсутні.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії»).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відлік строку для звернення до суду у випадку, зокрема, незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як видно з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин виступає правомірність постанов за справою про адміністративне правопорушення №961 та №960 від 14.11.2024 року.
Відтак, в силу приписів ч. 2 ст. 286 КАС України, строк звернення до суду з даним позовом становить десять днів, який починає обчислюватись з дня їх ухвалення.
Так, згідно копій протоколів № 1210 від 11.11.2024 та № 1209 від 11.11.2024, на підставі яких були прийняті спірні постанови, позивач був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення 14.11.2024, про що свідчить його підпис у вказаних протоколах.
Згідно пояснень позивача, останній перебував на лікарняному у період з 12.11.2024 по 22.11.2024 року.
В свою чергу, з матеріалів справи видно та відповідачем не спростовується, що спірні постанови позивач не отримував. Не містять матеріали справи і відомостей щодо дати їх направлення відповідачем, як того вимагає ст. 285 КУпАП.
Натомість, відповідно до пояснень позивача, про існування спірних постанов, останній дізнався 12.02.2025 року при списанні в примусовому порядку грошових коштів на виконання наведених постанов відповідача.
Факт списання грошових коштів саме 12.02.2025 року підтверджується наявною в матеріалах справ квитанцією (а.с. 47).
В свою чергу, відповідно до штемпелю суду першої інстанції проставленому на адміністративному позові, останній було подано до суду першої інстанції 24.02.2025 року, тобто протягом десятиденного строку з дня отримання інформацїі про існування спірних постанов.
Відтак, з огляду на наведені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відносно передчасності висновків суду першої інстанції щодо неповажності підстав пропуску строку на подання адміністративного позову та, як наслідок, безпідставності його повернення за наведених в ухвалі суду підстав.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 320 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10.03.2025 в адміністративній справі № 334/1533/25 - скасувати.
Матеріали справи № 334/1533/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 2 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва