Головуючий І інстанції: Мар'єнко Л.М.
12 листопада 2025 р. Справа № 520/5974/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.05.25 по справі № 520/5974/25
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2
до Державної міграційної служби України , Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області , Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області третя особа ОСОБА_3
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20090224-13454 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправними дії Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (відповідь №36356-666/6356-24 від 26.12.2024) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправними дії Державної міграційної служби України (відповідь №Т-12456-24/6.1/8103-24 від 06.12.2024) щодо відмови знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20090224-13454 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20090224-13454 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у вересні 2024 року її син - ОСОБА_2 , звернувся до Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з метою оформлення і отримання паспорту громадянина України у зв'язку з досягненням 14-річного віку. Співробітниками міграційної служби заповнено заяву-анкету від 10.09.2024 на оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 та внесено персональні дані до системи Єдиного державного демографічного реєстру. Не погодившись з такими діями співробітників міграційної служби позивачка звернулась до Шевченківського відділу ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про відмову від отримання паспорта громадянина України у вигляді картки типу ID-1 та просила вилучити персональні дані її сина з Єдиного державного демографічного реєстру. Проте, Шевченківський відділ ГУ ДМС України в Харківській області листом від 04.11.2024 №6356-551/6356-24 відмовив заявниці у вилученні таких відомостей.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що жодним Законом України чи іншим нормативно-правовим актом не визначено, що після оформлення чи отримання паспорта у вигляді II-картки неможливо отримати паспорт громадянина України вигляді книжечки зразка 1994 року.
Позивач наголошує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення застосував закон, який не підлягає застосуванню та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Висновки суду не відповідають як обставинам моєї справи, так і зразкової справи №806/3265/17 від 19.09.2018, якою зазначено про недосконалість Закону України №5492-VI та інших законів.
Позивач вважає, що відсутні докази поінформованості щодо наслідків заповнення заяви-анкети при повній обізнаності дій дитини щодо того, на що остання дає згоду, при тому що дитина не досягла повної дієздатності.
Позивач наголошує, що її не поінформували та не повідомили про наслідки обробки персональних даних, у т.ч. щодо присвоєння дитині номеру УНЗР.
Відповідач, Державна міграційна служба України, скориставшись своїм правом надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих, які вже були оброблені.
Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Крім того, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області також подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що законодавство України є загальнодоступним, перед набранням чинності будь-яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє та не звільняє від обов'язків, які особа не себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції Харківської області 04.03.2009.
10 вересня 2024 ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з метою оформлення паспорта громадянина України у зв'язку з досягненням 14-річного віку. До заяви додано: оригінал свідоцтва про народження, витяг з реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання та паспорт матері.
Співробітниками Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області сформовано заяву-анкету №10962398 від 10.09.2024 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно довідки Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 10.09.2024 №63562335 документи подані ОСОБА_2 з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки.
На підставі заяви-анкети №10962398 від 10.09.2024 міграційної службою виготовлено паспорт громадянина України у формі ID-картки 24.09.2024 та доставлено до Шевченківського відділу ГУ ДМС України в Харківській області для видачі.
08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою, в якій посилаючись на ст.32 Цивільного кодексу України та ст.8 Закону України "Про захист персональних даних", повідомила, що відмовляється від отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 за релігійних переконань та просить знищити, видалити (анулювати) будь-яку інформацію, яка внесена в Єдиний демографічний реєстр, оскільки така інформація надана без згоди батьків неповнолітньої дитини.
Листом 04.11.2024 №6356-551/6356-24 Шевченківський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повідомив, що 10.09.2024 під час прийому документів для оформлення паспорта та замовлення послуги з присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 , була присутня при наданні даної адміністративної послуги. Будь-яких заперечень щодо проведення працівниками дій не надходило. Відповідно до Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її спеціальний статус" (далі - Закон №5492-VІ) та Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі - Порядок №784) встановлено, що у разі коли інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі. Унікальний номер запису в реєстрі є незмінним. Законом №5492-VІ та Порядком №784 не передбачено можливості та механізму знищення (видалення, анулювання) інформації з персональних даних, у тому числі УНЗР. УНЗР не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримала документи, що посвідчують особу, із застосуванням засобів Реєстру. Також зазначено, що відкликання згоди на обробку персональних даних можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних не можуть бути анульованими. Паспорт громадянина ОСОБА_2 виготовлений та очікує видачі.
28 листопада 2024 ОСОБА_1 разом з сином - ОСОБА_2 вдруге звернулися до Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв'язку з досягненням 14-річного віку.
Листом від 26.12.2024 №6356-666/6356-24 Шевченківський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, відмовив у виготовленні паспорта-книжечки зразка 1994 року, посилаючись на те, що за заявою ОСОБА_2 виготовлено паспорт у вигляді ID-картки, який очікує видачі. Крім того вказано, що відповідно до ст.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
В подальшому позивачка зверталась зі зверненнями до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області та Державної міграційної служби України щодо питання видачі її неповнолітньому сину паспорта у формі книжечки зразка 1994 року.
Листом від 02.12.2024 №6301.4.1-20161/63.2-24 Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області роз'яснило позивачці порядок звернення до органів державної міграційної служби з заявою про отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, та повідомила про відсутність механізму знищення (видалення, анулювання) інформації персональних даних на ім'я, у тому числі УНЗР з Реєстру.
Листом від 06.12.2024 №Т-12456-24/6.1/8103-24 Державна міграційна служба України повідомила, що оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у вигляді паспортної книжечки) здійснюється в установленому законодавством порядку за наявності у заявника відповідного рішення суду. Стосовно знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі вказано, що оскільки інформація про особу отримана з дозволу останньої і без порушення вимог Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її спеціальний статус", є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також щодо даних щодо особи - відсутні.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та відмовою знищити (видалити, анулювати) персональні дані неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ключове питання яке постало перед колегією суддів у цій справі:
Чи є законними дії ДМС України та ГУ ДМС України у Харківській обсті, щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року неповнолітньому ОСОБА_2 та щодо відмови видалити дані ОСОБА_2 з ЄДДР, враховуючи, що мати неповнолітнього ОСОБА_2 посилалася на свої релігійні переконання і ст. 32 Конституції України про захист приватного життя.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про громадянство України» постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом “а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Законом № 1474-VIII від 14 липня 2016 року частину 2статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: “Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт (пункт 5 Порядку № 302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 46 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого.
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року по справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року по справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року по справі №240/575/20.
Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постанові по справі № 160/1/21 від 21 грудня 2022 року, по справі №380/5977/21 від 08 червня 2023 року погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.
Щодо аргументів апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені Великою Палатою в постанові по справі № 806/3265/17 від 19.09.2018 року, судова колегія зазначає наступне.
Колегія суддів враховує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії указано на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом»), не було “необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.
Відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Повертаючись до матеріалів цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, таке.
По-перше, позивач у цій справі звернулась до органу міграційної служби із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, замість паспорту громадянина України у вигляді ID-картки.
По-друге, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення даної справи до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що 10.09.2024 ОСОБА_2 , звертаючись до Шевченківського відділу ГУДМС України в Харківській області, заповнив заяву-анкету №1092398 на оформлення паспорту громадянина України саме у формі ID-картки, що підтверджується його підписом на анкеті та довідкою від 10.09.2024 №63562335.
З відповіді Шевченківського відділу ГУДМС України в Харківській області від 04.11.2024 №6356-551/6356-24 та від 26.12.2024 №6356-666/6356-24 судом встановлено, що ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 , була присутня при наданні адміністративної послуги з оформлення паспорту громадянина України та замовлення послуги з присвоєння РНОКПП ОСОБА_2 . Особисто надала згоду на присвоєння сину РНОКПП. Будь-яких заперечень щодо проведення працівниками дій не надходило.
Лише після завершення процедури обробки персональних даних та виготовленням центральним органом міграційної служби паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, позивачка звернулась до відповідачів з запереченнями та вимогою видати її сину паспорт-книжечку зразка 1994 року та видалити (знищити, анулювати) персональні дані з Реєстру.
Беручи до уваги вищевикладене, факт заповнення, перевірки заявки-анкети ОСОБА_4 та надання ним дозволу на обробку його персональних даних, які відбувалися в присутності його законного представника, суд приходить до висновку про відсутність з боку Шевченківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області порушення процедури щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі та оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на ім'я ОСОБА_5 .
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної міграційної служби України (відповідь №Т-12456-24/6.1/8103-24 від 06.12.2024) щодо відмови знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20090224-13454 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання вчинити дії по знищенню (видаленню, анулюванню) присвоєнню унікального номеру запису у реєстрі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01 червня 2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 4 частини другої статті 15 цього ж Закону передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішення суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Згідно вимог статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 5 статті 21 Закону України № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Отже, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
З матеріалів справи встановлено, що паспорт громадянина України у формі ID - картки на ім'я ОСОБА_2 від 24 вересня 2024 року, який позивачка відмовилася забирати в територіальному відділу ДМС, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення ОСОБА_5 .
За результатами обробки його персональних даних на підставі заявки-анкети від 10.09.2024 №10962398 Михайлу Таратуті присвоєно унікальний номер запису в реєстрі №20090224-13454.
Тобто позивач при оформленні ID - картки, надав згоду на обробку його персональних даних, що підтверджується наданими на виконання ухвали суду від 13.05.2025, копією заяви-анкети від 10.09.2024 №10962398 та додатком до неї.
Отже, внесення інформації щодо неповнолітнього ОСОБА_5 , наданої ним особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв'язку із цим, жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.
Крім того, стаття 8 Закону №5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
Разом з тим, в подальшому позивачка зверталася до відповідача з проханням вилучити всі дані з Державного Демографічного реєстру та знищити унікальний номер посилаючись на положення статті 15 Закону №2297-VI та відмову від паспорту.
Проте, в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон №5492-VI, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI, а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв'язку з релігійними переконаннями.
Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про сина позивачки була отримана з дозволу останнього і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, відтак підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо ОСОБА_5 - відсутні.
Аргументи апеляційної скарги позивача, що її, як законного представника її сина не було поінформовано щодо наслідків надання згоди на збір та обробку персональних даних і законодавства, колегія суддів не бере до уваги, оскільки законодавство України є загальнодоступним, перед набранням чинності будь-яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє прав та не звільняє від обов'язків, які особа на себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Шевченківський відділ Головного управління ДМС України в Харківській області видати ОСОБА_6 паспорт громадянина України зразка 1994 року за повторною заявою від 28.11.2024 року, колегія суддів зазначає, що статтею 16 Закону України №5492- №5492-VI визначено підстави для відмови уповноваженого суб'єкта на видачу документа: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
Враховуючи, що на час повторного звернення позивача та її сина з заявою про видачу паспорта громадянина України, ОСОБА_7 не виповнилось 16 років, а органами міграційної служби виготовлений паспорт громадянина України, дійсного на момент звернення з заявою, та не надано відповідного судового рішення, визначеного підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 №456, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про оформлення і видачу її сину паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновки Нюрберзького трибуналу, який, на переконання позивача ратифікований постановою Верховної Ради України №3248 від 19.04.2011 року, оскільки вказаною постановою схвалено текст заяви Верховної Ради України «До 65-ї річниці Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями", а не ратифіковано Нюрнберзький трибунал. Більш того, Верховна Рада України не може ратифікувати вирок у міжнародному судовому процесі, оскільки вирок у кримінальній справі, чим по суті і був Нюрберський процес, не є носієм міжнародних норм, які підлягають обов'язковій ратифікації.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 року по справі № 520/5974/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 520/5974/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло