11 листопада 2025 р.Справа № 554/12750/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.09.2025 (суддя: Сініцин Е.М., м. Полтава) по справі № 554/12750/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 05.09.2025 по справі № 554/12750/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху у зв'язку з необхідністю виконання вимог підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та доплати судового збору у розмірі 605,60 гривень.
15.09.2025 представник позивача направив до Шевченківського районного суду міста Полтави заяву про усунення недоліків, в якій вказував на обґрунтованість сплаченої ним суми судового збору у розмірі 605,60 гривень, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.09.2025 по справі № 554/12750/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернуто позивачу.
Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимоги ухвали суду від 05.09.2025 про залишення позовної заяви без руху та у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, а саме: не сплачено судовий збір за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення в повному обсязі.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.09.2025 по справі № 554/12750/25 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 вказано, що в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону Закон України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на необхідності однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору та вказала, що він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відзиву відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення сплачено судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, вимогами адміністративного позову є визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Перевіряючи доводи скаржника та досліджуючи спірне питання щодо розміру судового збору, який підлягає сплаті при поданні позовної заяви при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
За положеннями статей 1, 2 Закону № 3674-VІ, судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 Закону № 3674-VІ - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 4 Закону № 3674-VІ, за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 213 КУпАП, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. (пункт 5).
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та іншими законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом..
Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI), державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до правового висновку, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання адміністративного позову щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності має сплачуватися судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2024 у справі № 754/7828/23.
Висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач має сплатити судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд визнає помилковим.
Дійсно, за положеннями абзацу 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VІ, за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, з урахуванням того, що законодавцем встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС України), а також приведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який має враховуватися судами відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, висновок суду першої інстанції не може бути визнаний обґрунтованим.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року складав 3028 грн. 00 коп..
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 правомірно в межах спірних правовідносин, та станом на момент усунення недоліків позовної заяви, сплатив судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн.) за подання позовної заяви, що свідчить про неправомірність висновків суду першої інстанції та порушення останнім вимог матеріального права при визначенні ставки судового збору, яка підлягає сплаті при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення із порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим ухвала Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.09.2025 по справі № 554/12750/25 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 320, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.09.2025 по справі № 554/12750/25 скасувати.
Справу № 554/12750/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення направити до Шевченківського районного суду міста Полтави для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова