12 листопада 2025 року справа №200/793/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. у справі № 200/793/25 (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач, ДБР), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 30.12.2013 по 18.08.2020; зобов'язати Державне бюро розслідувань зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 30.12.2013 по 18.08.2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправними дії Державного бюро розслідувань щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки стажу служби в податковій міліції з 31 грудня 2013 року до 18 серпня 2020 року.
Зобов'язав Державне бюро розслідувань зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки - стаж його служби в податковій міліції з 31 грудня 2013 року до 18 серпня 2020 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що з 20.08.2020 по теперішній час позивач проходить службу (роботу) в ДБР на посадах начальницького складу.
Так, до ДБР 20.01.2025 надійшов рапорт позивача, відповідно до якого останній просив зарахувати його стаж служби в податковій міліції з 30.12.2013 по 18.08.2020 до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, при цьому посилався на позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18 якою, на його думку, прирівняно статус позивача, що проходив службу в органах податкової міліції, до статусу осіб, що перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
У ході розгляду рапорта позивача Комісія установила, що в матеріалах особової справи позивача наявні документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції у період з 30.12.2013 по 18.08.2020. Проте, нормами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам ДБР, затвердженою Наказом ДБР від 08.10.2021 № 524 (далі - Інструкція № 524) передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в ДБР на посадах рядового та начальницького складу.
Відповідно до частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховуються: служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
У вищенаведеному переліку закріплено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зараховувати поліцейським до стажу роботи в поліції, проте служба в органах податкової міліції у цьому переліку відсутня.
Правила обчислення стажу служби в поліції регламентовані приписами наведеної норми закону, якими не передбачено включення до стажу служби в поліції періоду служби в органі, підпорядкованому Міністерству фінансів України.
Посилання суду на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей», Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» при вирішенні цього спору є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до преамбули Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» цей Закон визначає статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально- виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально- виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їхніх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
Положення вищезазначеного Закону не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки вказані судом закони може бути застосовано для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років.
У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
Стаж служби в поліції та стаж вислуги років не є ідентичними правовими поняттями. Правова категорія «вислуга років» запроваджена положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виключно у цілях вирішення управлінських та кадрових питань з приводу призначення пенсії.
За своєю правовою суттю та характером поняття вислуга років і стаж служби в поліції співвідносяться як загальне та часткове, а тому вислуга років поглинає собою стаж служби в поліції, який є лише невід'ємним структурним складовим елементом вислуги років.
Водночас із цим, стаж служби в поліції та стаж служби в податковій міліції можуть бути враховані при обчисленні один одного лише за наявності прямої вказівки про це у законі.
До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки податкової міліції у зазначеному переліку немає, тому період служби позивача у податковій міліції не зараховується до стажу служби в органах ДБР, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років.
Крім того, органи Державної податкової служби України ніколи не були підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, а працівники цих органів ніколи не перебували в кадрах цього міністерства, служба в органах Державної податкової служби України не є службою в органах внутрішніх справ.
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити скаргу без задоволення. а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально- процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що, визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби.
Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені і у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20.
У контексті спірних правовідносин у справі №380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 у справі №280/8419/20.
Вказані висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №380/8659/20, від 02.06.2022 у справі № 280/8419/20.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 520/2067/19 позивач вважає безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є неврахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі, тому правовідносини у справі, яка розглядається, та у справі №520/2067/19, не є подібними.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , проходить службу в Державному Бюро розслідувань.
Згідно наказу Державного бюро розслідувань від 27.10.2020 № 534-ос/дск станом на 20 серпня 2020 року стаж ОСОБА_1 для виплати доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складає 15 років 04 місяців 16 днів.
20 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив зарахувати до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, вислугу років у податковій міліції, наявну на момент призначення на службу в ДБР.
23 січня 2025 року вказаний рапорт було розглянуто комісією з обчислення та встановлення стажу служби особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, про що свідчить витяг з протоколу від 23 січня 2025 року № 1 дск. Оскільки служба в органах податкової міліції не зазначена у статті 78 Закону України “Про Національну поліцію», комісія дійшла висновку про відсутність правових підстав зарахувати полковнику Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 , начальнику відділу Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань до стажу служби період проходження ним служби в органах податкової міліції, а саме з 31 грудня 2013 року до 18 серпня 2020 року.
З висновку від 26.10.2020 вбачається, що до стажу для встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки позивача зараховано період з 15.08.1998 до 30.12.2013 - служба в органах внутрішніх справ України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII), держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Частиною 6 статті 14 Закону №794-VIII визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст.20 Закону №794-VIII, на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за вислугу років у передбачених вказаним Законом розмірах, які залежать від наявного стажу служби (роботи).
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021р. № 524 (далі - Інструкція №524) визначено, що для працівників Державного бюро розслідувань, що є особами рядового і начальницького складу, обчислення стажу служби (роботи) здійснюється кадровим підрозділом Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань) за матеріалами особової справи, відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Національну поліцію», постанов Кабінету Міністрів України від 05.08.2020р. №743 «Про затвердження Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань» №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та з урахуванням наказу Державного бюро розслідувань від 16.09.2021р. №520дск «Про введення в дію рішення Колегії Державного бюро розслідувань від 14.09.2021 №59дск «Про встановлення доплати за вислугу років».
Обчислений кадровим підрозділом стаж служби (роботи) особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які вперше прийняті на службу до Державного бюро розслідувань, виноситься на розгляд Комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки (далі - Комісія) для прийняття рішення.
Результати роботи Комісії оформлюються протоколом, який реєструється в журналі та передається для зберігання до кадрового підрозділу.
Рішення Комісії оформлюється висновком, який складається в одному примірнику та зберігається в особовій справі особи рядового чи начальницького складу.
Протокол та висновок Комісії є підставою для видання наказу про встановлення стажу служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Підпунктами 2.2.2-2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №524 визначено, що до стажу служби (роботи), що дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу.
Документом для визначення стажу служби (роботи) є трудова книжка, копія чи витяг з послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж служби (роботи) (довідки, виписки з наказів тощо).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж служби (роботи) обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.
Особам рядового і начальницького складу, яким у встановленому законодавством порядку зараховано до вислуги років раніше не враховані періоди служби (роботи), доплата за вислугу років здійснюється з дня видання наказу Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань) про підтвердження раніше не врахованого стажу служби (роботи), якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
З аналізу зазначених норм вбачається, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань для встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч.1 ст. 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з п. 3 ч.2 ст. 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012р. №5083-VI, який набрав чинності з 12.08.2012р., серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).
Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).
Згідно з пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), який був чинний у період служби позивача у податковій міліції, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.
Частина 1 статті 24 Закону №509-XII визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» (стаття 26 Закону №509-XII).
За змістом частини першої у взаємозв'язку з пунктом 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Водночас статями 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України “Про Національну поліцію» та Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020р. в справі №826/16143/18 зробив висновок, щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Також Верховний Суд зробив висновок, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, статус осіб, які проходили службу в органах податкової міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.08.2021р. у справі №440/1564/20, від 02.06.2022р. у справі №280/8419/20, від 22 грудня 2022 року у справі №380/8659/20 та інших.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що стаж служби позивача в податковій міліції прирівнюється до стажу служби в поліції, а тому має зараховуватись до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань позивача, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки та стажу служби позивача в податковій міліції.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи з огляду на дослідженні судом норми закону та висновки Верховного суду не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. у справі № 200/793/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
А.А. Блохін