12 листопада 2025 року справа №200/3739/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року (повне судове рішення складено 31 липня 2025 року) у справі № 200/3739/25 (суддя в І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у наданні пільг, як учаснику війни, на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
- зобов'язати Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика на 2025 рік та призначити пільги з оплати житлово-комунальних послуг з 01 січня 2025 року зі сплатою заборгованості за весь період її виникнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є учасником війни, вказане підтверджується посвідченням від 02.05.2023 серії НОМЕР_1 .
20.02.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просила надати пільги з оплати житлово-комунальних послуг, як учаснику війни на 2025 рік.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.02.2025 № 4949-4013/Р-02/8-0500/25 відмовлено у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг та вказано про відсутність права на отримання пільг. Відмова мотивована перевищенням величини сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу граничної межи податкової соціальної пільги, встановленої у розмірі 4 240 грн.
Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивачка звернулась до суд за захистом порушеного права.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у наданні пільг, як учаснику війни, на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика на 2025 рік та призначити пільги з оплати житлово-комунальних послуг з 01.01.2025 зі сплатою заборгованості за весь період її виникнення.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позивачки відсутнє право на призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки середньомісячний дохід заявниці за попередні шість місяців перевищує значення 4240,00 грн.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 06.07.2023 звернулась до органу пенсійного фонду з заявою щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг.
Листом Головного управління пенсійного фонду України в Донецької області від 10.10.2023 №19813-18533/Р-02/8-0500/23 позивачці відмовило у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг, про відсутність права на отримання пільг у зв'язку з тим, що середньомісячний дохід позивача перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги.
Отже, установлені фактичні обставини у справі свідчать, що спірним питанням є визначення права позивачки на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг.
Так, позивачка, вважає, що має таке право незалежно від величини доходу.
Натомість з листа відповідача та заперечень, що викладені у відзиві на позовну заяву вбачається, що середньомісячний дохід на одного члена сім'ї ОСОБА_2 складає 8805,32 грн та перевищує встановлений Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, граничний розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга з 01.01.2023 складає 3760 грн на одну особу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №200/7515/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні пільг, як учаснику війни, на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2023 щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика за попередні 6 місяців - з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №200/7515/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецької області здійснено нарахування та виплату пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика за попередні 6 місяців за період з 01.07.2023 по 30.04.2024 у розмірі 10 317,32 грн та з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» встановлено право на отримання пільг до останнього дня календарного року, тобто до 31.12.2024.
20.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області із заявою про призначення і виплату пільг на житлово-комунальні послуги на 2025 рік (заява зареєстрована відповідачем 20.02.2025 за вх № 4013/Р-0500-25).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.02.2025 № 4949-4013/Р-02/8-0500/25 ОСОБА_1 відмовлено у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг та вказано про відсутність права на отримання пільг у зв'язку з тим, що величина сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу граничної межи податкової соціальної пільги, встановленої у розмірі 4 240 грн.
Вважаючи дій відповідача протиправними позивачка звернулася до суду з цим позовом.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом № 3551-XII.
Відповідно до статті 14 Закону №3551-ХІІ визначені пільги для учасників війни.
Відповідно до п.п.4-5 частини першої статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема:
50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
Згідно з частиною другою статті 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Частиною третьою статті 14 Закону №3551-XII передбачено, що площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII статтю 14 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частини шостої статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних змін до законів України.
Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Тобто, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивачки щодо права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.
Суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України щодо забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивачки права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551-XII.
При цьому посилання відповідача на норми Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, суд вважає безпідставними, оскільки ця постанова була прийнята на реалізацію приписів Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", норми якого, як було вказано вище, визнані неконституційними.
Таким чином, суд вважає, що позивачка має право на отримання пільг на оплату за користування житлом та комунальними послугами, передбаченими п.п. 4-5 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учасник війни, оскільки наявність у позивача статусу учасника війни дає їй безумовне право на такі пільги.
Як зазначено у позовній заяві, позивачка подала заяву до відповідача про надання пільг 20.02.2025, таким чином, саме з цієї дати вона має право на пільги, передбачені пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №3551-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції у даній справі дійшов правильного висновку, що належним способом захисту прав позивачки є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Донецькій області щодо відмови позивачці, як учаснику війни, пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика на 2025 рік та призначити пільги з оплати житлово-комунальних послуг з 01 січня 2025 року зі сплатою заборгованості за весь період її виникнення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі № 200/3739/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 12 листопада 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук