Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 листопада 2025 року № 520/22725/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2025 № 21728.
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками ОСОБА_1 починаючи з 14.08.2024.
-судові витрати покласти на Відповідача - військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є сином військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час згідно з даними Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин є зниклим безвісти від 14 серпня 2024 року (на підтвердження факту родинних зав'язків разом із заявою надавались нотаріально засвідчені копії свідоцтва про народження, копія свідоцтва про зміну імені та інші документи, визначені чинним законодавством).
Обставина, що батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14 серпня 2024 року вважається зниклим безвісти підтверджується такими документами:
актом службового розслідування від 26.02.2025 № 5093;
доповіддю по факту зниклого безвісти;
витягом із наказу від 15.08.2024 № 230;
витягом з наказу про призначення службового розслідування від 05.12.2024 №2356;.
витягом із наказу про результати службового розслідування від 22.02.2025 № 871;
витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1024041530000164 від 05.09.2024 р.
З метою отримання соціальних гарантій та представництва інтересів, що передбаченні чинним законодавством для членів сімей військовослужбовців, що зникли безвісти, 20.12.2024 та 24.01.2025 Позивач звертався з відповідними заявами на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 про виплату мені грошового забезпечення передбаченого пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО листопада 2016 року № 884 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (копії заяв від 20.12.2024 та 24.01.2025 додаються).
Однак, рішенням військової частини від 30.07.2025 № 21728 позивачу було відмовлено у призначені грошового забезпечення.
Позивач не згоден зі вказаним рішенням, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 2011-ХІІ).
Стаття 1 вказаного Закону визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом
Згідно з ч.6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких - є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО листопада 2016 р. № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється:
-у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом: відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
-у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких, є військовослужбовці.
Таким чином, діюче законодавство встановлює можливість виплати грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця його повнолітнім дітям, тільки в разі якщо зниклий безвісті військовослужбовець є законним представником своїх повнолітніх дітей.
Як вбачається з аналізу норм законодавства України, батьки можуть бути законними представниками своїх повнолітніх дітей, в разі якщо останні є непрацездатними. Тобто, позивач має право отримувати відповідну частку грошового забезпечення свого зниклого безвісті батька, лише в тому випадку якщо є непрацездатною особою, а батько є його законним представником.
Судом встановлено, що доказів цього позивач: до своєї заяви не додав.
Суд вказує, що вищевказані правові норми, щодо кола осіб, які мають право отримати грошове забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця, почали діяти з 01.02.2025 року.
Як вже зазначалось судом, Солдат ОСОБА_2 , який є батьком позивача, зник: безвісті 14 серпня 2024 року.
Згідно з пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО листопада 2016 р. № 884, в редакції що діяла на час зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Таким чином,на думку суду, для отримання виплат грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця за період з 14.08.2024 по 31.01.2025 позивач повинен довести дві обставини.
По -перше, відсутність у зниклого безвісті ОСОБА_2 дружини, а по -друге, факт проживання разом з батьком.
Суд вказує, що відповідно до поданих до військової частини НОМЕР_2 документів, вказаних фактів встановити не вбачається можливим.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно наявних у військовій частині НОМЕР_2 документів, солдат ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_3 . Проживав разом зі співмешканкою (цивільна дружина) - ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_4 , має сестру - ОСОБА_4 . Згідно анкети, в якій військовослужбовець особисто зазначає власні анкетні дані, солдат ОСОБА_2 має сина ОСОБА_2 , з яким не спілкується.
Також вказана інформація відображена в акті службового розслідування, який доданий позивач до матеріалів справи, і в якому, в розділі відомості про особу, стосовно якої призначено службове розслідування, ця інформація зазначена. Така сама інформація міститься і в доповіді по факту зникнення безвісті, яка надана до матеріалів справи.
Місце реєстрації ОСОБА_2 також підтверджується копію паспорта, наданого позивачем до позову.
Як місце реєстрації ОСОБА_2 зазначається с. Петропавлівка Дніпропетровської області. У військовому квитку, також наданому позивачем до позовної заяви вказано що солдат ОСОБА_2 призваний по мобілізації 28.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що опосередковано підтверджує факт проживання ОСОБА_2 , в с. Петропавліка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Згідно з витягом з ЄРДР від 05.09.2024, також доданим до позову, вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає по АДРЕСА_4 .
У витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, сформованому 21.06.2025, в графі: орган який проводить розшук, вказано - відділення поліції №4 (с. Петропавлівка) Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
На думку суду всі ці матеріали в їх сукупності повністю спростовують посилання позивача стосовно спільного проживання його разом з батьком, а тому рішення військової частини від 30.07.2025 № НОМЕР_4 про відмову у призначені грошового забезпечення є законним та обгрунтованим.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.