. 12 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4467/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся через "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, щодо не належного розгляду - Заяви ОСОБА_1 від 14.03.2025р. з урахуванням, порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушенням ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатках;
визнати протиправною бездіяльність, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним в Заяві ОСОБА_1 від 14.03.2025р. з урахуванням, порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушенням ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатках;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області, повторно розглянути Заяву ОСОБА_2 від 14.03.2025р. та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
прийняти рішення з урахуванням, порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушенням ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатка.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що як інвалід війни 2-ї групи, учасник бойових дій, ветеран Національної поліції України, направив 14.03.2025 відповідну Заяву, засобами електронного зв'язку на офіційну, електронну поштову скриньку zvern.polt@pl.police.gov.ua Головного управління Національної поліції в Полтавській області, наступного змісту - керуючись статті 40 Конституції України направлено заяву. Однак, за результатами розгляду такої заяви Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області факти вказані в заяві в повній мірі не взяті до уваги та не надана повна відповідь.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачеві недоліки необхідно усунути протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4467/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року провадження у справі №440/4467/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії закрито.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11.09.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Полтавській області на позов. У відповіді відповідач зазначив, що Листом Головного слідчого управління Національної поліції України від 21.03.2025 № 42925-2025 до ГУНП в Полтавській області надійшло звернення ОСОБА_1 від 14.03.2025. 25.03.2025 зазначене звернення ОСОБА_1 за вих. № Ф-2930 надіслано за належністю до Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з тим, що оцінка доказів та втручання у діяльність суду виходить за межі компетенції Національної поліції України. В частині звернення ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області остаточну відповідь на зазначене звернення надано ОСОБА_1 листом ГУНП в Полтавській області від 01.04.2025 № 64960-2025 за підписом першого керівника державного органу - начальника Євгена Рогачова. Всі доводи ОСОБА_1 викладені у позові, зводяться до незгоди позивача з тим, що за результатами розгляду її звернення не було притягнуто до відповідальності поліцейських. При цьому, притягнення до дисциплінарної відповідальності є дискреційним повноваженням начальника відповідного поліцейського, чому передує відповідна процедура службового розслідування. ОСОБА_1 повідомлялося раніше, що у ході розслідування кримінального провадження № 12015170300001109 слідчий, встановивши наявність достатніх доказів, за погодженням з прокурором, повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частин 1, 2, 4 статті 190 КК України. За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109 складено обвинувальний акт, який 30.11.2020 скеровано для розгляду до Полтавського районного суду Полтавської області. Оцінка доказів та втручання у діяльність суду виходить за межі компетенції Національної поліції України, у зв'язку з чим копію звернення позивача направлено за належністю до Полтавського районного суду Полтавської області.
15.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач повністю підтримував позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до наказу Полтавського окружного адміністративного суду суддя Чеснокова А.О. перебувала у відпустці з 30.10.2025 по 11.11.2025.
Таким чином, справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України в перший робочий день, тобто у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
14.03.2025 ОСОБА_1 було направлено заяву у якій позивач вимагав ініціювати проведення службових розслідувань та перевірок по фактам вказаних в скарзі, адже допущено системну бездіяльність працівників поліції та фальсифікацію матеріалів кримінального провадження №12015170300001109 щодо наявності 300 Біткоїнів з наданням позивача копій матеріалів перевірок та відповідей лише на поштову скриньку та притягнення працівників поліції до відповідальності по вказаним обставинам.
Листом Головного слідчого управління Національної поліції України від 21.03.2025 № 42925-2025 до ГУНП в Полтавській області надійшло звернення ОСОБА_1 від 14.03.2025.
25.03.2025 зазначене звернення ОСОБА_1 за вих. № Ф-2930 надіслано за належністю до Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з тим, що оцінка доказів та втручання у діяльність суду виходить за межі компетенції Національної поліції України.
В частині звернення ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області, остаточну відповідь на зазначене звернення надано ОСОБА_1 листом ГУНП в Полтавській області від 01.04.2025 № 64960-2025 за підписом першого керівника державного органу - начальника Євгена Рогачова.
Даним листом було повідомлено позивачу інформацію щодо руху кримінального провадження №12015170300001109. Крім того, акцентовано увагу позивача на те, що оцінка доказів та втручання у діяльність суду виходить за межі компетенції Національної поліції України, а також вказано на відсутність обґрунтованих підстав для проведення службового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.
Не погодившись з результати розгляду звернення, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
В частині першій та третій статті 15 Закону України «Про звернення громадян» зазначається, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 20 вищевказаного закону передбачається, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
На думку суду, звернення позивача було розглянуто відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Крім цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповіді на звернення позивача від 14.03.2025 зазначалося, що під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 14.03.2025 останньому повідомлено, що згідно статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. ОСОБА_1 повідомлялося раніше, що у ході розслідування кримінального провадження № 12015170300001109 слідчий, встановивши наявність достатніх доказів, за погодженням з прокурором, повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частин 1, 2, 4 статті 190 КК України. За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109 складено обвинувальний акт, який 30.11.2020 скеровано для розгляду до Полтавського районного суду Полтавської області. Оцінка доказів та втручання у діяльність суду виходить за межі компетенції Національної поліції України. Упродовж строку досудового розслідування ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами на дії слідчих під час розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001109. За виявленими порушеннями проводилися відповідні перевірки та службові розслідування, про результати яких ОСОБА_1 поінформовано належним чином.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це по «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоб претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини»; «Берден»; «Тенасе проти Молдови»).
Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Під час вирішення спору суду необхідно пересвідчитись у належності особі, яка вернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі, наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Суд звертає увагу на те, що у своїх зверненнях позивач викладає відомості, починаючи з моменту як його було визнано потерпілим у кримінальному провадженні, також повідомляє, що працівниками слідства тривалий час здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні « 12015170300001109 за ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України. Також у своїх скаргах повідомляє про факти, які були допущені під час розслідування даного кримінального провадження.
При цьому, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 відповідач не приймав жодних рішень, які б зачіпали права, свободи та інтереси позивача, який не є стороною правовідносин з притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином суд вважає, що звернення від 14.03.2025 розглянуто відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». А відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова