Справа № 640/18071/21
12 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Юр-Капінос Андрія Євгеновича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 640/18071/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Юр-Капінос Андрія Євгеновича, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення від 08.06.21 року за 58625284 Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Юр-Капінос Андрія Євгеновича про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державний реєстратор;
- зобов'язати Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Юр-Капінос Андрія Євгеновича привести Запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер: 2070847980000), у відповідність із даними, що містяться в його архівній складовій - Реєстрі прав власності на нерухоме майно. З цією метою внести зміни та визначити, що Загальна площа квартири (кв.м.): 125,80, Житлова площа квартири (кв.м.): 66.10, а власником є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування від 15.03.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у конкретному випадку дійсно іде мова про нерухоме майно (квартиру), яке належить іншій особі, але при цьому однозначно вирішується питання про усунення перешкод прав власності на майно, що є спільним майном власників житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку, де знаходиться квартира АДРЕСА_2 . Твердження про те, що в конкретному випадку внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно можливе лише на підставі окремого судового рішення є помилковим, оскільки в цій ситуації немає спору про право і мова не іде про виправлення технічної помилки в розумінні частини 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Наявна ситуація, коли йдеться виключно про те, що Відповідач, здійснюючі реєстраційні дії 30.11.2020 року, не в повній мірі виконав постанову Київського апеляційного суду від 03.11.2020 року по справі №2608/7123/12. Питання вирішення конкретних прав третьої особи ОСОБА_2 були предметом розгляду Київським апеляційним судом по справі №2608/7123/12, а тому немає потреби в окремому додатковому судовому рішенні з цього питання. Також, при проведені реєстраційних дій державний реєстратор має дотримуватись загальних засад державної реєстрації, які встановлено в ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тобто, він має виходити із комплексного розуміння вимог Закону, а не лише окремих його положень. Формальне виконання окремої норми закону не може при цьому забезпечувати існування у відповідному Державному реєстрі необ'єктивних, недостовірних та неповних відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено Ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
На підставі Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399, Акту приймання-передачі від 29.01.2025 року, Розпорядження керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду №1 від 03.02.2025 “Про здійснення реєстрації та автоматизованого розподілу судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва» та протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 06.03.2025 року адміністративну справу №640/18071/21 розподілено судді Г.П. Самойлюк.
Ухвалою від 10.03.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/18071/21. Вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України, у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від відповідача надійшов відзив на позовному заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що позивач просить внести зміни до запису стосовно квартири АДРЕСА_1 . Аналіз інформації наявної у Державному реєстрі речових прав, Реєстрі прав власності та поданих заявником документів дозволив встановити, що заявник (в данному випадку Позивач) не є власником, іншим правонабувачем чи стороною правочину відносно Об'єкту. Відповідно позивач є неналежним заявником. Пунктом 2 частини першої ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема те, що заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою. Таким чином, Відповідачем правомірно винесене оскаржуване рішення. Крім того, порядок позасудового вирішення подібних неузгодженостей діючим законодавством не передбачений і при прийнятті оскаржуваного Рішення відповідач керувався нормами законодавства України, які безпосередньо регулюють порядок його дій як державного реєстратора, а тому у нього не було правових підстав для задоволення відповідної заяви позивача. Адже, згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо допущена технічна помилка виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів. У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення. Жодних помилок Відповідачем здійснено не було, а відтак, і не було правових підстав для самостійного виправлення таких помилок.
Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 надано письмові пояснення, в яких третя особа просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
08.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Юр-Капінос Андрія Євгеновича із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну загальної площі об'єкта нерухомого майна з 239,9 кв.м. на 12.80 кв.м., житлової площі з 86,8 кв.м. на 66,10 кв.м. відповідно до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2070847980000.
08.06.2021 року Приватним нотаріусом Юр-Капінос Андрієм Євгеновичем за результатами розгляду поданих документів встановлено, що із заявою звернулась неналежна особа, подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншим нормативно-правовим актам.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 22, п. 2, 3 ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Приватним нотаріусом Юр-Капінос Андрієм Євгеновичем прийнято рішення № 58625284, яким відмовлено у внесенні змін до запису про зміну загальної площі об'єкта нерухомого майна з 239,9 кв.м. на 125,80 кв.м., житлової площі з 86,8 кв.м. на 66.10 кв.м. відповідно, до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2070847980000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону). У відповідності до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення державної реєстрації прав серед іншого передбачає прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав). В свою чергу, підстави для відмови в державній реєстрації прав передбачені статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, підставами для відмови в державній реєстрації прав є подача документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (пункт 3 частини першої статті 24 Закону) та подача заяви про державну реєстрацію прав неналежною особою (пункт 2 частини першої статті 24 Закону). Загальні вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав, встановлені статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Заявником подано документи для проведення реєстраційної дії внесення змін шляхом виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 2070847980000 квартири АДРЕСА_1 . В заяві йдеться про необхідність виправлення технічної помилки, а саме зміни загальної площі об'єкта нерухомого майна з 239,9 на 125,80 та житлової площі з 86,8 на 66,10 відповідно. Проте, із поданих заявником документів та згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (номер об'єкта в РПВЗ: 31781437) в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, як невід'ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав, наявна актуальна інформація, згідно якої власником є ОСОБА_2 Відтак, проведення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі внесення змін шляхом виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, прямо зачіпає права та інтереси такого суб'єкта права, відомості про якого містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, як невід'ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав. Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що у разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення (частина 2 статті 26 Закону)
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Так, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (в редакції чинній, на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Згідно ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.
У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.
З аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права до Державного реєстру прав, державний реєстратор, після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку.
В даному випадку, позивач вважає, що державний реєстратор за його заявою мав виправити допущену раніше технічну помилку, а саме внести зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну загальної площі об'єкта нерухомого майна з 239,9 кв.м. на 12.80 кв.м., житлової площі з 86,8 кв.м. на 66,10 кв.м. відповідно до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2070847980000.
В свою чергу, оскаржуваним рішенням державного реєстратора відмовлено у задоволенні заяви позивача, так як заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою, та подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Також останнім не встановлено наявності технічної помилки у відповідному записі.
Судом встановлено, що 22.06.2009 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 125,80 кв.м, житловою площею 66.10.
15 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу С.М. Івановою та зареєстрований за №786.
05 червня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва постановив рішення у справі № 2608/7123/12 (провадження № 2/2608/4273/12), яким визнав за ОСОБА_2 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 239,9 кв.м. та житловою площею 86,8 кв.м.
05 липня 2012 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис, яким змінено підставу виникнення права власності на Обєкт, а саме замість договору дарування було зазначено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2012 р. по справі №2608/7123/12. Як убачається із інформаційної довідки № 254357839 від 26.04.2021 року, технічні характеристики Об'єкту залишились без змін.
10 квітня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Пірієвою Оленою Сергіївною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено реєстраційну дію та зареєстровано Об'єкт нерухомого майна, з наступними характеристиками: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2070847980000; Загальна площа (кв.м): 239.9, житлова площа (кв.м): 86.8. Адреса: АДРЕСА_1 . Номер Об'єкта в РПВН: 31781437. Підстава для державної реєстрації (підстава виникнення права власності) рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2012 року.
03 листопада 2020 року Постановою Київського апеляційного суду по справі №2608/7123/12 було частково задоволено апеляційну скаргу, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 05.06.2012 р. було скасовано, постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову.
30 листопада 2020 року приватним нотаріусом КМНО Юр-Капінос Андрієм Євгеновичем (відповідачем по справі) у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права власності ОСОБА_2 на Об'єкт нерухомості.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Об'єкт нерухомого майна, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2070847980000, знаходиться у власності ОСОБА_2 .
Таким чином, відповідачем правомірно відмовлено у задоволення вимог позивача про внесення змін до Реєстру, так як такі зміни вплинули б на права власника квартири - ОСОБА_2 .
При цьому, приписами ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чітко визначено, що у разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що мова не іде про виправлення технічної помилки в розумінні частини 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а про те, що Відповідач, здійснюючі реєстраційні дії 30.11.2020 року, не в повній мірі виконав постанову Київського апеляційного суду від 03.11.2020 року по справі №2608/7123/12, оскільки рішення відповідача № 55473414 від 02.12.2020 року є чинним не оскаржено.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
За приписами ст. 37 Закону № 1952-IV територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора.
Згідно підпункту «в» пункту 2 частини 6 ст. 37 цього Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про виправлення помилки, допущеної державним реєстратором.
Тобто, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що видалення будь- яких записів з Державного реєстру прав без відповідного рішення суду заборонено. Однак, виправлення помилки, допущеної державним реєстратором, входить у компетенцію Міністерства юстиції України та його територіальних органів.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що рішення від 08.06.21 року за 58625284 Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Юр-Капінос Андрія Євгеновича прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням та встановленням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст. ст. 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Юр-Капінос Андрія Євгеновича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.
.