Справа № 420/35881/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункти наказу командира військової частини НОМЕР_1 №15 від 15.02.2024 року Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати грошових коштів солдату ОСОБА_2 в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 протиправно стягнуті грошові кошти в сумі: 38704,22 грн.
Ухвалою суду від 27.10.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху та позивачу встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У вищевказаній ухвалі судом було зазначено про необхідність надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності пропуску позивачем такого строку.
07.11.2025 року на виконання ухвали суду представником позивача було надано заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій зазначено, що на момент початку проведення службового розслідування позивач перебував у складі військової частини НОМЕР_1 . На момент спливу процесуального строку позивач проходив військову службу у складі підрозділу, який безпосередньо залучався до виконання бойових завдань. Службова діяльність у цей період вимагала від позивача постійного перебування на позиціях, несення чергувань, переміщення між опорними пунктами, а також участі у заходах підвищеної бойової готовності. У зв'язку з оперативною обстановкою та необхідністю реагувати на зміну бойових умов, позивач не мав фізичної можливості підготувати документи, отримати матеріали службового розслідування або здійснити подання процесуальних матеріалів у будь-який доступний спосіб.
З даного приводу суд зауважує наступне.
У зв'язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року по справі №362/643/21 було сформовано правовий висновок, відносно якого військова служба є різновидом служби публічної.
Отже, строк на оскарження в судовому порядку наказів військової частини, що стосуються кадрових питань, становить 1 місяць.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункти наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати грошових коштів солдату ОСОБА_2 » від 15.02.2024 року №15.
Водночас, до суду позивач звернувся лише 22.10.2025 року, тобто із значним пропуском місячного строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом. Причин пропуску строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом в позовній заяві не зазначено.
В заяві про поновлення строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом представник позивача зазначив, що на момент спливу процесуального строку позивач перебував у районі виконання службових завдань, проходив військову службу у складі підрозділу, який безпосередньо залучався до виконання бойових завдань, що вимагало від позивача постійного перебування на позиціях, несення чергувань, участі у заходах підвищеної готовності. Також зазначено, що позивач через специфіку проходження військової служби в умовах воєнного стану був обмежений у можливості отримати правову допомогу.
З матеріалів адміністративного позову судом вбачається, що позивач проходив службу на посаді начальника фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , та звернувся до Одеського окружного адміністративного суду через свого представника адвоката Матвієнко О.М., яким був підписаний адміністративний позов.
При цьому, ні в адміністративному позові, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом представником позивача не зазначено, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів в частині винесення оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 №15 від 15.02.2024 року. Разом з тим, представником позивача самостійно зазначено в адміністративному позові про обізнаність позивача щодо видання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» №14 від 12.01.2024 року за фактом надлишкової виплати грошових коштів солдату ОСОБА_2 , а також про здійснення допиту ОСОБА_1 , під час якого він надавав пояснення з окремих питань фінансового забезпечення. Вказані обставини свідчать про те, що позивач був обізнаний про проведення спірного службового розслідування. Доказів або доводів, які б свідчили про інше, стороною позивача не зазначено та не надано.
Суд, при оцінці доводів сторони позивача, враховує правову позицію, викладену у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 року у справі №420/6055/25, відповідно до якої проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
При цьому, колегією суддів було зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Крім того, колегією суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 25.02.2025 року у справі №420/29091/24 було зазначено, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, колегія суддів зазначила, що для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
В межах даної справи суд акцентує увагу на тому, що стороною позивача не було наведено жодного доводу та не було надано відповідних підтверджуючих документів щодо проходження позивачем військової служби у період, який припадав на строк оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 №15 від 15.02.2024 року, зокрема, не було надано доказів безпосереднього залучення позивача до виконання бойових завдань або доказів виконання обов'язків військової служби у певному місці та у певний спосіб (наказів, довідок, розпоряджень тощо), що, у свою чергу, ускладнювало або унеможливлювало самостійне звернення позивача до суду з вказаним адміністративним позовом у встановлений законом строк, або ускладнювало звернення позивача з цією метою для отримання правничої допомоги та подання позову до суду за участю представника.
З цього приводу суд у справі вважає за необхідне зазначити, що для поновлення строку недостатньо лише загального посилання на наявність обставин військового стану. Необхідним є наведення конкретних обставин, доводів та надання заявником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі №438/769/13-а, від 24 квітня 2018 року у справі №357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі №663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі №820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі №826/11545/17, від 09 листопада 2018 року у справі №334/3536/17, від 27 листопада 2018 року у справі №537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі №305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі №756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі №712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17, від 07 лютого 2019 року у справі №802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 05 травня 2022 року у справі №240/10663/20.
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/35881/25 є необґрунтованим, не підтвердженим жодними доказами, а тому є таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі зазначеного, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу та додані до неї матеріали.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 121-123, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
Відмовити представнику позивача у задоволенні клопотання від 07.11.2025 року про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі №420/35881/25.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білостоцький О.В.