Справа № 420/36367/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ Херсонської області щодо виплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника в період з 07.10.2009 року по теперішній час у розмірі та порядку, встановленим Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, с компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії.
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Херсонській області виплачувати позивачу, починаючи з 07.10.2009 року, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-XII, з розрахунку 70% грошового забезпечення чоловіка, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, в періоди з 07.10.2009 року по 12.11.2017 року, з 13.11.2017 року по 30.04.2025 року, починаючи з 01.05.2025, за вирахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок.
- встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок, згідно із заявою позивача від 07.08.2025 про зміну способу виплати пенсії (зміна банківських реквізитів).
Ухвалою суду від 03.11.2025 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху.
Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних інших підстав для поновлення такого строку, сплати судового збору та надання доказів на підтвердження сплати.
Водночас, 07.11.2025 року від представника заявника надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 118146/25), в якій представник вказує, що на виконання ухвали суду позивачем подається суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду. Позивач просить суд дозволити позивачу сплатити судовий збір після розгляду судом зазначеного клопотання, для чого продовжити строк для усунення недоліків до позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
На теперішній час практика Верховного Суду з вказаного процесуального питання є сталою та підтримується в інших постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 460/19702/23, від 22.10.2024 р. у справі № 520/37664/23.
З огляду на вказані висновки Верховного Суду пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.
Як зазначалось вище, предметом оскарження у даній справі з поміж іншого є бездіяльність/дії ГУ ПФУ щодо виплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який охоплює спірний період з 07.10.2009 року по 12.11.2017 р., та з 13.11.2017 року по 30.04.2025 р.
Оскільки позивач фактично оскаржує дії/бездіяльність відповідача щодо виплати йому пенсії у зв'язку з втратою годувальника у меншому розмірі, ніж це передбачено судовими рішеннями в інших справах та пенсійним законодавством, який охоплює період з 07.10.2009 р. по 12.11.2017, з 13.11.2017 по 30.04.2025 р. в той час як з позовом звернувся 26.10.2025 року, то встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк щодо позовних вимог що охоплюють спірні періоди починаючи з 07.10.2009 року по 26.04.2025 року є пропущеним.
При цьому, суд звертає увагу позивача, в межах розгляду адміністративної справи № 821/981/18 постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року були залишені без розгляду позовні вимоги щодо виплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника в період з 07.10.2009 року по 12.11.2017 року у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Разом тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. (частина ч. 4 ст. 240 КАС України)
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, то судовий захист порушених пенсійних прав позивачки здійснювався в декілької адміністративних справ, зокрема,
- постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 у справі № 821/981/18 зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області (відповідача) відновити позивачу виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника та здійснити її виплату з 13.11.2017 року.
- рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 540/2518/18, зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі та на підставі норм Закону № 2262-XII, починаючи з 13.11.2017, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, на визначений позивачем банківський рахунок.
При цьому, з листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 07.08.2019 р. вбачається, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії у встановленому законодавством розмірі, а саме не нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії з 01.08.2019 складає 3128,00 грн., а виплата нарахованої пенсії за період з 13.11.2017 по 18.06.2019 у загальній сумі 55 010,85 грн. буде забезпечено згідно Порядку №649.
В подальшому, ГУ ПФУ в Херсонській області у листі від 18.08.2025 р. повідомив позивача, що у травні 2021 року заборгованість в сумі 55 010.85 грн. виплачена в повному обсязі.
Отже, отримавши у червні 2021 року нараховані пенсійні виплати за період з 13.11.2017 по 18.06.2019 та в подальшому отримуючи пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним, останній протягом розумного строку не вчинив будь-які дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати, перерахунку тощо.
Натомість, лише 02.08.2025 р. позивач звернулась до ГУ ПФУ за отриманням інформації щодо перерахунку розміру нарахованих пенсійних виплат, починаючи з 2009 року.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що до особистого звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії, існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду щодо оскарження дій/бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, позивачем до позовної заяви та заяви про усунення недоліків не надано.
Суд відхиляє посилання позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду зазначених у заяві про поновлення строку звернення до суду, оскільки правові позиції щодо застосування норм КАС України стосовно підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягають застосуванню автоматично, не мають універсального характеру, без урахування обставин конкретної справи, що розглядається судом, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №154/3029/14-ц.
В той же час, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року по справі № 380/14933/22.
Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2024 року по справі № 990/12/24.
Таким чином, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду позивачем не надано та в позовній заяві не зазначено.
Суд зазначає, що визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Однак, жодних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій представником позивача у заяві про поновлення строку звернення не наведено, як і не було надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів щодо нарахування та виплати пенсії позивачу.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем уже було подано кілька позовних заяв з аналогічними/подібними підставами та предметом спору даній позовній заяві, а саме: №420/28886/25, №420/30076/25, №420/32452/25, № 420/ 420/33810/25), які в подальшому були повернуті позивачу.
Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, вчинення інших дій, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених для повернення даної позовної заяви позивачеві, відповідно до приписів п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України.
При цьому, суд зазначає, що повернення позовної заяви у жодному разі не є перешкоджанням у доступі до правосуддя, у контексті статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідно до приписів ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.ст.243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1 Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з позовною заявою та всіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.