10 листопада 2025 рокусправа № 380/25558/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги на нього в розмірі місячного грошового забезпечення та на дружину і двох синів по 50 відсотків місячного грошового забезпечення у зв'язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та добових у розмірі 6000 гривень;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу на нього у розмірі місячного грошового забезпечення та на дружину і двох синів по 50 відсотків місячного грошового забезпечення у зв'язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . В зв'язку з збройною агресію російської федерації проти України, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №38, військова частина НОМЕР_1 передислокована до АДРЕСА_3 , до цього місце дислокації було АДРЕСА_5 . 25.02.2022 позивач прибув до АДРЕСА_3 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №39, де тимчасово дислокувалася військова частина НОМЕР_1 . 05.03.2022 позивач вибув до м. Львів до нового тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2022 №46; 07.03.2022 прибув до нового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2022 №49. Місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 було визначено АДРЕСА_4 відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2022 №61. З 07.03.2022 під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 до часу виключення його з 10.04.2024 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач не отримав підйому допомогу. Згідно з довідкою від 21.07.2022 №248 Житловою комісією військової частини НОМЕР_1 перевірені житлові умови позивача у АДРЕСА_4 . 19.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату підйомної допомоги, проте відповідю від 06.12.2024 №681/185/10/36/1531/пс його вимоги були не задоволені. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, тому звернувся з цим позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 25.12.2024 суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме десять днів з дня вручення цієї ухвали. У встановлений строк позивач виконав ухвалу суду.
Ухвалою судді від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач 20.01.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що хоча військова частина НОМЕР_1 знаходиться у АДРЕСА_4 , але податкову адресу не змінила ( АДРЕСА_5 ) та директиви Міністерства оборони України на проведення передислокації не надавалися, в зв'язку з чим відсутні підстави виплачувати підйомну допомогу позивачу. Тому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується, копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_4 .
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира віськової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 38, у зв?язку з відкритою збройною агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану в країні, нанесенням багаторазових повітряних ударів по аеродрому ОСОБА_2 та для виведення особового складу із під удару, наказано особовому складу вибути у визначенні райони: АДРЕСА_3 на підставі усного розпорядження Командувача Повітряних Сил збройних Сил України від 24 лютого 2022 року.
Згідно з наказом командира віськової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 № 39 капітан ОСОБА_1 - начальник служби пожежної безпеки, з 25.02.2022 вважається прибувшим та приступившим до виконання службових обов'язків до АДРЕСА_3 для підсилення та забезпечення функціонування аеродрому Долгінцево, на підставі усного розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира віськової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2022 № 46 капітана ОСОБА_1 , начальника служби пожежної безпеки з 05.03.2022 слід вважати вибувшим до нового тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_4 на підставі усного розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 04.03.2022.
Згідно з наказом командира віськової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2022 № 61 визначено пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 - аеродром АДРЕСА_4 для подальшого виконання завдань за призначенням в умовах збройної агресії російської федерації проти народу України у зв?язку із зосередженням підрозділів військової частини НОМЕР_1 в пункті визначеного тимчасового базування після виведення з-під удару з аеродрому ОСОБА_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2024 №80, з 10.04.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення капітана ОСОБА_1 - начальника служби пожежної безпеки, призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.03.2024 № 240 на посаду офіцера відділу безпеки військової служби управління повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який здав справи та посаду та вважається таким, що вибув до нового місця служби м. Київ.
Відповідно до Довідки Військової частини НОМЕР_5 від 17.12.2024 майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_6 .
Суд також встановив, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_6 від 19.09.2009.
Згідно з Свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_7 від 12.03.2010 та № НОМЕР_8 від 24.01.2019 у позивача є два сини: ОСОБА_4 , 2010 року народження; ОСОБА_5 , 2019 року народження.
Позивач 19.11.2024 звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , у якій просив виплатити йому та на кожного члена сім'ї підйомну допомогу при передислокації до АДРЕСА_3 та м. Львів відповідно до вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45.
На цю заяву позивач отримав відповідь від Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 № 681/185/10/36/1531/ПС, у якій зазначено, що відсутні підстави виплачувати позивачу підйомну допомогу, оскільки Військова частина НОМЕР_1 знаходиться у АДРЕСА_4 , але податкову адресу не змінила та директиви Міністерства оборони України на проведення передислокації не надавалося (відповідно до директиви Міністра оборони України пунктом дислокації військової частини НОМЕР_1 є АДРЕСА_5 ).
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Приписами п. 1 частини 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Також, аналогічні норми містяться і у пункті 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 (далі - Порядок № 45).
Пунктом 2 Порядку № 45 встановлено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Згідно з п. 3 Порядку № 45, розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем відповідно до навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Отже, із аналізу наведених вище норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший на нове місце дислокації військової частини, мають право на виплату їм підйомної допомоги.
Приписами п. 8 Порядку № 45 визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім'ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов'язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).
Як встановлено судом із наявних в матеріалах копій документів, позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , до 24.02.2022 місце дислокації військової частини НОМЕР_1 було АДРЕСА_5 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 38 у зв?язку з відкритою збройною агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану в країні, нанесенням багаторазових повітряних ударів по аеродрому Мелітополь та для виведення особового складу із під удару, наказано особовому складу військової частини НОМЕР_1 вибути у райони: АДРЕСА_3 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 № 39 капітана ОСОБА_1 , начальника служби пожежної безпеки, з 25.02.2022 слід вважати прибувшим та приступившим до виконання службових обов'язків до АДРЕСА_3 для підсилення та забезпечення функціонування аеродрому.
Капітан ОСОБА_1 , начальник служби пожежної безпеки, 05.032022 вибув до нового тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_4 на підставі наказу командира віськової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2022 № 46 та прибув до нового тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 07.03.2022 відповідно до наказу командира віськової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2022 № 49.
Отже, із аналізу встановлених вище обставин у даній справі та наведених приписів чинного законодавства у їх сукупності суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому підйомної допомоги та добових. У зв'язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимоги зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу та добові у зв'язку з переїздом на нове місце дислокації військової частини суд вважає обґрунтованими.
Водночас суд зазначає, що відповідно до Порядку № 45 визначення конкретного розміру добових належить до виключної компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати розрахунок такої суми, обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача, а тому у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 фіксовану суму добових витрат слід відмовити.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Військова частина НОМЕР_1 знаходиться у АДРЕСА_4 , але податкову адресу не змінила, оскільки вищевказані положення 1 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 45 передбачають виплату підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце військової служби та нове місце дислокації військової частини, а не зміни податкової адреси військової частини чи реєстрації місцезнаходження такої військової частини.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки згідно з пп. 13 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги на нього в розмірі місячного грошового забезпечення та на дружину і двох синів по 50 відсотків місячного грошового забезпечення та добових у зв'язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) підйомну допомогу на нього у розмірі місячного грошового забезпечення та на дружину і двох синів по 50 відсотків місячного грошового забезпечення та добові у зв'язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан