10 листопада 2025 рокусправа № 380/12086/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 49088, м. Дніпро, вул. Алексєєнко, 106, код ЄДРПОУ 13486010), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2025, та рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 04.06.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки від 24.03.2025 №4 та довідки від 24.03.2025 №5.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що 15.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 913040131015 від 22.05.2025 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком у зв'язку з тим, що позивачеві вже призначалась пенсія державного службовця за віком, а можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям законодавством не передбачена. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 22.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 26.08.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до п. 4.10. Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Відповідно до вказаної постанови за принципом екстериторіальності звернення розглядалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та за результатом розгляду звернення прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 03.06.2025 № 913040131015. Отже, в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України є неналежним відповідачем у справі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалося рішення про відмову у призначенні пенсії. Також зазначив, що 01 травня 2016 року набув чинності новий Закон України від 10.12.2015 № 889 VIII «Про державну службу», згідно зі статтею 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, Закон 1058 не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Більш того, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865, якою передбачено умови та порядок проведення перерахунку, втратила чинність. Чинним законодавством передбачено переведення з пенсій, призначених за спеціальними законами, на пенсію за Законом № 1058, якщо розмір пенсії, призначеної, зокрема, відповідно до Закону України “Про державну службу», виявиться меншим за розмір пенсії, розрахований за матеріалами пенсійної справи за нормами Закону № 1058, то доцільним є переведення пенсіонера на пенсію, на умовах, передбачених Законом № 1058. Такий перевід здійснюється без звернення особи за матеріалами пенсійної справи. Отже фактично позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням підвищеного розміру заробітку працюючих державних службовців.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 25.08.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що 26.05.2025 позивач звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії № 3570, а саме про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. За результатами опрацювання звернення позивача від 26.05.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області прийнято рішення від 04.06.2025 № 913040131015 (РМК № 21439/03-16) про відмову в про відмову в перерахунку пенсії. Зазначає, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 04.04.2009 року до 01.03.2021 року отримував пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2021 року Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до пункту 4-7 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із збільшенням розміру пенсії. Оскільки 01.05.2016 року набрав чинності Закон №889-VIII «Про державну службу», згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон № 3723-XII, окрім статті 37, що застосовується до призначення пенсій державним службовцям. Законом №889-VIII не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям. Згідно з пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, збережено право державних службовців лише на призначення (не перерахунок) на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Вказує що Закон № 889-VІІІ, так і Закон № 1058-IV не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючих службовців. Не передбачає таких підстав і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ. Тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято правомірне рішення від 04.06.2025 № 913040131015 (РМК 21439/03-16) про відмову в переведенні та перерахунку пенсії позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 4 від 24.03.2025 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №5 від 24.03.2025 року, виданих Стрийською районною державною адміністрацією Львівської області. З огляду на вищевикладене, підстави для проведення перерахунку відсутні.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 26.05.2025 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області з метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з відповідною заявою та доданими документами.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянувши заяву ОСОБА_1 прийняло рішення від 03.06.2025 року № 913040131015, про відмову позивачу переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України “ Про державну службу “.
У зазначеному рішенні вказано наступне.
« ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою від 26.05.2025 №3570 про перехід з пенсії за віком відповідно Закону України 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі ЗУ №1058) на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889- VIII (далі ЗУ №889).
До заяви про перерахунок пенсії надано наступні скановані оригінали документів:
- паспорт;
- ідентифікаційний код;
- довідка про складові заробітної плати від 24.03.2025 №4;
- довідка про складові заробітної плати від 24.03.2025 №5.
Згідно пункту 13 Прикінцевих положень Закону України 1058 у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу» «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Також Закон № 889-VIII не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій (за новими довідками), а тільки поновлення в розмірі раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.
Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_2 3 04.04.2009 до 01.02.2021 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2021 заявника переведено на пенсію за віком відповідно до пункту 4-7 розділу XV Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку із збільшенням розміру пенсії.
Враховуючи вище зазначене, прийняти рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889, згідно заяви від 26.05.2025 №3570, у зв?язку з недоцільністю.
Позивач вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, звернувся з цим позовом до суду.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-ХІІ.
Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
Крім того, пунктом 1 Порядку № 622 також, аналогічно до положень статті 90 Закону № 889-VІІІ, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Також колегія суддів зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічні положення закріплені у Порядку № 622.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
Як встановлено судом, позивачу з 04.04.2009 була призначена пенсія за віком за нормами Закону № 3723-ХІІ, яку вона отримувала до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (до 30 вересня 2017 року).
26.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, додавши довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Відповідач оскаржуваним рішенням у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ відмовив з тих підстав, що пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ їй уже було призначено до 30.09.2017 року, а здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям не передбачено.
Отже, у цій справі ключовим є питання правозастосування норм пенсійного законодавства у контексті реалізації особою права на повернення до виду пенсійного забезпечення, який їй уже було призначено у минулому, зокрема - до пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XІІ, після переведення на інший вид пенсії - за нормами Закону № 1058-IV. У зв'язку з цим предметом судового розгляду також є питання з'ясування правомірності повторного застосування положень Закону № 3723-XІІ для перерахунку такої пенсії на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби, та встановлення наявності у неї відповідного суб'єктивного права.
У постановах Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №300/936/23, від 25 липня 2025 у справі №140/5363/24 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон №889-VIII, ані Закон №1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону №3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.
Верховний Суд у згаданих постановах також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком або переведенням, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивачки, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданих нею довідок про оновлені складові заробітної плати.
У зв'язку із викладеним, суд вважає, що у позивача відсутні правові умови для реалізації права на отримання пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII та статті 37 Закону України №3723-XІІ. Зазначені положення не передбачають можливості повторного призначення або перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку із зміною складових заробітної плати після припинення державної служби.
У контексті розгляду даної справи Суд бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022 у справі №3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XІІ зі змінами. Водночас Суд наголосив на обов'язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.
Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21.
Підсумовуючи, з огляду на приписи статті 37 Закону №3723-ХІІ, положення розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 90 цього ж Закону, суд дійшов висновку, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв'язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати та механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
С такожуд дійшов до висновку, що позивач має право на перехід на пенсію відповідно до Закону №3723-XII, однак без врахування довідок від 24.03.2025 №4 та від 24.03.2025 №5 про складові заробітної плати державного службовця станом на 31.12.2023.
Разом з цим, оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не має права на проведення перерахунку пенсії згідно Закону №3723-XII саме на підставі довідок про заробітну плату ід 24.03.2025 №4 та від 24.03.2025 №5, а у разі переведення позивача на пенсію згідно Закону №3723-XII розмір пенсійної виплати буде меншим, ніж остання отримує на даний час згідно Закону №1058-IV, то відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням вищевказаних довідок є правомірною та обґрунтованою.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан