ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" листопада 2025 р. справа № 300/9219/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Н.П., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними та скасувати рішення №092850013413 від 20.06.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язати призначити пенсію за віком з 13.06.2024 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020 у підприємця ОСОБА_2 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком та безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020 у підприємця ОСОБА_2 . Стверджує, що вказаний стаж роботи підтверджується трудовою книжкою, направленням на працевлаштування № НОМЕР_1 від 02.04.2007, виданим Калуським міськрайонним центром зайнятості, та трудовим договором від 02.04.2007 між роботодавцем - підприємцем ОСОБА_2 , та працівником ОСОБА_1 . Проте, у вересні 2024 позивачкою було отримано лист від 04.09.2024 №0200-0202-8/90054, відповідно до якого Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області відмовлено у зарахуванні періодів з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020 до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку. Поданий трудовий договір від 02.04.2007 повністю залишився поза увагою відповідача, як і заява про підтвердження стажу показами свідків. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 було прийнято рішення від 20.06.2024 за №09285001341 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. Страховий стаж позивача становить 28 років 8 місяців 12 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016 та з 01.04.2020 по 30.06.2020, згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати/доходу та суми нарахованих і сплачених страхових внесків. Стверджує, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. Будь-які зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб можуть бути внесені страхувальником, або його правонаступником. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.54).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
13.06.2024 ОСОБА_1 у 61-річному віці звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.33).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.06.2024 №092850013413 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу враховані згідно наданих документів та даних в індивідуальних відомостях, які містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), крім періоду з 13.08.1986 - 26.04.1992 - потребує уточнюючих документів. Вказано, що страховий стаж позивача становить 28 років 8 місяців 12 днів. Вік заявниці - 61 рік 2 місяці (а.с.35).
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду звернення позивача від 07.08.2024 листом від 04.09.2024 №0200-0202-8/90054 повідомило ОСОБА_1 про те, що в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати /доходу та суми нарахованих та сплачених страхових внесків за періоди з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020. Вказано, що підстави для врахування до страхового стажу зазначених періодів відсутні (а.с.47).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 28 років 8 місяців 12 днів страхового стажу (а.с.36).
Позивач вважає протиправним незарахування до її страхового стажу періоду роботи з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За змістом абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Як зазначив відповідача у листі від 04.09.2024 №0200-0202-8/90054 та у відзиві на позов підставою для незарахування до стажу роботи позивача спірних періодів слугувало те, що в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про суми нарахованої заробітної плати/доходу та суми нарахованих і сплачених страхових внесків з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 26.01.1981 ОСОБА_1 у спірний період (а.с.24):
- 02.04.2007 прийнята кухарем згідно трудового договору №516 від 02.04.2007 до підприємця ОСОБА_2 , зареєстрованого у Калуському міськрайонному центрі зайнятості, трудовий договір №516 від 02.04.2007;
- 30.06.2020 звільнена з роботи за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України, трудовий договір №516 знято з реєстрації 24.07.2020.
Також у матеріалах справи наявний трудовий договір від 02.04.2007, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 . Відповідно до пунктів 1 - 2 вказаного договору ОСОБА_1 зобов'язується виконувати роботу кухаря з 02.04.2007. Вказаний договір зареєстровано 02.04.2007 за №516 у Калуському міськрайоннму центрі зайнятості та знято із реєстрації 24.07.2020 Калуською міськрайонною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості (а.с.28 зворот).
Суд наголошує на тому, що позивач не повинна відповідати за неналежне виконання фізичною особою-підприємцем - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості роботодавця по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії особи періодів її роботи у підприємця.
Отже, періоди роботи, за які фізична особа-підприємець - страхувальник нарахував застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримував з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатив фактично підприємець ці страхові внески, чи ні.
З огляду на наведене, суд зазначає, що несвоєчасна сплата фізичною особою-підприємцем - страхувальником страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи у такого підприємця не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 08.04.2022 у справі №242/1568/17, від 11.10.2023 в справі №340/1454/21.
Відтак, оскільки періоди роботи позивача з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020 підтверджені її трудовою книжкою, трудовим договором, то повинні бути зараховані до страхового стажу позивача.
Відповідачем не надано суду доказів вини позивача у несплаті страхових внесків за спірні періоди роботи у підприємця ОСОБА_2 .
Також, в матеріалах справи відсутні докази виконання пенсійним органом обов'язку передбаченого статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування адміністративних стягнень за несплату або несвоєчасну сплати страхових внесків.
Таким чином, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
За таких обставин, пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020, відтак, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №092850013413 від 20.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що позивач станом на дату звернення до пенсійного органу (13.06.2024) досягла 61-річного віку та має понад 30 років страхового стажу.
Відтак, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу з 13.06.2024 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020.
При цьому суд зазначає, що повноваження Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення пенсії не є дискреційними, з огляду на таке.
Дискреційними є такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, суб'єкт владних повноважень має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів правомірного рішення (дії).
Натомість, у цій справі, пенсійний орган помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов - відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій призначити пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у органу пенсійного фонду в спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (призначити пенсію) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №092850013413 від 20.06.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код 13322403) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 13.06.2024 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2011 по 31.10.2015, з 01.01.2016 по 29.02.2016, з 01.04.2020 по 30.06.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.