12 листопада 2025 року Справа № 280/8363/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
24 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним рішення відповідача від 02.09.2025 №050750002403 про відмову у призначенні пенсії за віком та не зарахування періодів роботи з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000, позивачу;
зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000, та призначити пенсію за віком з 25.08.2025, позивачу.
Ухвалою суду від 29.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стражу. Позивач зазначає, що відповідач без наявності правових підстав відмовив у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000, що призвело до безпідставної відмови у призначенні пенсії. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також, представник відповідача вказував на те, що до страхового стажу не зараховано періоди: з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1980, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової діяльності та кількості відпрацьованих трудоднів в колгоспі. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 25.08.2025 до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02.09.2025 №050750002403 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу.
Також, у вказаному рішенні зазначено про те, що за результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1980, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової діяльності та кількості відпрацьованих трудоднів в колгоспі.
Позивач, не погодившись з не зарахуванням спірних періодів до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідач вказав на те, що позивач звернувся за призначенням пенсії у віці повних 62-х років, а страховий стаж позивача складає 17 років 3 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника у повному обсязі є невиконання встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин.
Судом встановлено, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1980, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової діяльності та кількості відпрацьованих трудоднів в колгоспі.
Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи мітиться трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 від 13.08.1980, з якої орган ПФУ мав змогу перевірити та підтвердити інформацію про встановлений мінімум трудової діяльності та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі.
Так, у зазначеній трудовій книжці зазначено про те, що у 1980 році був встановлений трудовий мінімум - 280, фактично виконано - 14; у 1983 році - 280, виконано - 11; у 1984 році - 280, виконано - 329; у 1985 році - 280, виконано 343; у 1986 році - 280, виконано - 330; у 1987 році - 280, виконано 305; у 1988 році - 280, виконано - 308; у 1989 році - 280, виконано 295; у 1990 році - 280, виконано - 284; у 1991 році - 280, виконано - 315; у 1992 році - 280, виконано - 311; у 1993 році - 282, виконано - 280; у 1994 році - 282, виконано - 280; у 1995 - 270, виконано - 92; у 1996 році - 270, виконано - 270; у 1997 році - 270, виконано 270; у 1998 році - 270, виконано - 270; у 1999 році - 270, виконано - 270; у 2000 році - 270, виконано - 203.
Отже, спірний період з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000 має бути зарахований до страхового стражу на підставі відомостей трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 13.08.1980, з урахуванням виконаної трудової участі у Товаристві, а саме у тих періодах де мінімум виконано страховий стаж підлягає зарахування у повному обсязі, а там де не виконано за фактичною тривалістю роботи.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем не надано жодних обґрунтувань, яким чином ним визначено страховий стаж позивача на рівні 17 років 3 місяці 24 дні, з урахуванням того, що позивачем до матеріалів справи надано витяг з електронного кабінету ПФУ в якому зазначено, що його страховий стаж складає 33 роки 9 місяців 7 днів (а.с.49).
За таких обставин, оскільки позивач з урахуванням спірного періоду має понад 32 роки страхового стажу, то відповідно має право на призначення пенсії за віком.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.09.2025 №050750002403 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та не зарахування періодів роботи з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.08.1980 по 30.10.1981 та з 16.12.1983 по 28.02.2000, а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25.08.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова