12 листопада 2025 рокуСправа №160/9595/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України в якій просить:
визнати протиправною та скасувати відмову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.03.2025 року № 2025-0304-0940 щодо перегляду постанови 20 регіональної військово-лікарської комісії про розгляд документів для встановлення причинного зв'язку захворювань Позивача із захистом Батьківщини, оформленої витягом з протоколу №410 від 30.01.2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025 року щодо перегляду постанови 20 регіональної військово-лікарської комісії про розгляд документів для встановлення причинного зв'язку захворювань Позивача із захистом Батьківщини, оформленої витягом з протоколу №410 від 30.01.2025 року з урахуванням довідок про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та захворювання ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з результатами перегляду постанови НОМЕР_1 регіональної військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 №2668 від 20.03.2024. Вважає, що таке рішення прийняте без урахування стану здоров'я позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.02.2022 року сержант ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію у ІНФОРМАЦІЯ_2 та був визнаний абсолютно здоровим, що підтверджено Довідкою військово-лікарської комісії № 2/777 від 05.03.2022 року.
З 10.03.2022 року сержант ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .
Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується наступним:
- Довідка №685 від 07.07.2022 року - приймав безпосередню участь у бойових діях в період з 27.06.2022 року по 07.07.2022 року;
- Довідка №2224 від 25.07.2023 року - приймав безпосередню участь у бойових діях в період з 18.11.2022 року по 30.11.2022 року;
- Довідка №1329 від 18.04.2024 року - приймав безпосередню участь у бойових діях в період з 18.11.2022 року по 31.12.2022 року, в період з 01.04.2023 року по 07.04.2023 року.
Після участі у бойових діях Позивач зазнав найважчих фізичних навантажень, несприятливого впливу на організм, що призвело до виникнення захворювань, які не дали змоги надалі проходити військову службу.
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №У2645 з 17.05.2023 року по 15.06.2023 року Позивач перебував на стаціонарному лікування в хірургічному відділенні в КНП «Криворізька міська лікарня №3» з діагнозом: основне захворювання - гостра виразка кардіального відділу шлунка. Грижа стравоходного відділу шлунка (К25); супутні захворювання: гемангіома тіла правої клубової кістки.
Остеохондроз поперекового відділу хребта. Протрузії L3-S1. Корінцевий синдром.
Рекомендовано: оперативне втручання з приводу грижи стравоходного отвору діафрагми. Консультація в інституті раку м. Київ.
14.06.2023 року Позивач проходив обстеження у Дніпровському державному медичному університеті, хірургія №3, ортопедії і травматології, за висновком якого встановлено: новоутворення тіла правої клубової кістки (гемангіома? ОБК?, солітарна кісткова кіста?). Остеохондроз поперекового відділу хребта. Протрузія L3-S1 правобічна. Корінцевий синдром. Рекомендовано: фізіолікування на поперековий відділ не призначати! Консультація в інституті онкології. Спостереження в динаміці.
З метою верифікації утворення - інцезійна біопсія з одночасно частковою пластикою. МРТ кісток тазу.
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №23П14864 з 19.06.2023 року по 11.07.2023 року Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізька міська лікарня №2», під час якого (23.06.2023 року) переніс операцію: торакотомія ліворуч, аллохіатопластика. Рекомендовано: продовження лікування у хірурга за місцем знаходження; реалізувати рішення ВЛК; обмеження фізичних навантажень терміном на 30 діб.
Згідно виписки стаціонарного хворого №12227 з 04.08.2023 року по 08.08.2023 року Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у МКЛ-16 м. Дніпро, під час якого було проведено біопсію кісток та встановлено діагноз: М85.58 - Кіста кістки з аневризмою, інші локалізації Аневризмальна кісткова кіста правої клубової кістки, фіброзна дисплазія.
Після отримання біопсії кісток, ОСОБА_1 було направлено на лікування до Національного інституту раку м. Київ.
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого б/н від 20.10.2023 року, з 02.10.2023 року по 20.10.2023 року Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Національному інституті раку, під час якого (06.10.2023 року) переніс операцію:
крайова резекція крила правої здухвинної кістки, екскохлеація пухлини, пластика дефекту поліметилметакрилатом. Рекомендації: надання відпустки на 30 календарних днів згідно рішення ВЛК; спостереження онколога та ортопеда за місцем проживання; обмеження фізичного навантаження на праву ногу протягом 3-х місяців; вирішення подальшої тактики після отримання ПГЗ операційного матеріалу; КТ контроль через 3 місяці, повторна консультація в НІР.
З січня 2024 року по теперішній час Позивач перебуває на обліку у КП «Криворізький онкологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради» та регулярно проходить хіміотерапію, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 18.01.2024 року, 16.02.2024 року, 14.03.2024 року, 12.04.2024 року, 09.05.2024 року, 06.06.2024 року.
20.03.2024 року ОСОБА_1 пройшов ВЛК у 20 регіональній військово-лікарській комісії. Відповідно до свідоцтва про хворобу №2669 від 20.03.2024 року, крайова резекція крила правої здухвинної кістки, екскохлеакція пухлини, пластика дефекту поліметилметакрилатом, з приводу аневризмальної кісткової кісти правої клубової кістки, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців, нестійкої комбінованої контрактури правого кульшового суглобу з тимчасовим порушення функцій; торакотомія ліворуч, аллохіатопластика рецидивуючої грижі стравоходного отвору діафрагми, у вигляді зміцнілого післяопераційного рубця з незначним порушенням функції зовнішнього дихання - Захворювання, ТАК, пов'язано з проходженням військової служби.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 18.04.2024 року №111 з 18.04.2024 року сержанта ОСОБА_1 , колишнього стрільця-санітара 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти Військової частини НОМЕР_3 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у запас за підпунктом «б» - за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
22.05.2024 року Позивач пройшов огляд Міжрайонної онкологічної МСЕК та отримав інвалідність третьої групи, що підтверджується Довідкою МСЕК серія 12ААГ №576070.
14.01.2025 року Позивачем подано заяву до 20 регіональної військово-лікарської комісії щодо розгляду документів для встановлення причинного зв'язку захворювань Позивача із захистом Батьківщини.
20 регіональною військово-лікарською комісією прийнято протокол № 410 від 30.01.2025 року.
У витязі вказано, що постанова про причинний зв'язок захворювання у Свідоцтві про хворобу в/ч НОМЕР_2 від 20.03.2024 року №2669 прийнята обґрунтовано. Підстав для її відміни, скасування або прийняття іншої постанови немає, з чим Позивач не погоджується, адже, його захворювання було отримано під час проходження військової служби та виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини.
11.02.2025 року Позивачем направлено засобами поштового зв'язку заяву до ЦВЛК, відповідно якої просив розглянути документи для встановлення причинного зв'язку захворювань із захистом Батьківщини.
У березні 2025 року від Відповідача надійшов Витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК від 04.03.2025 року №2025-0304-0940, відповідно до якого ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Позивач не погоджується з таким рішенням Відповідача, вважає його неправомірним, адже саме після безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, в нього виникли захворювання, зазначені у витягу ЦВЛК від 04.03.2025 року №2025-0304-0940.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно із частиною сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно із абз. 1, 7 пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Відповідно до пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема: контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно із абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України.
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
За змістом підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладається організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно із підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.2 глави 1 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Згідно із пунктом 20.1 глави 20 Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
За змістом пункту 20.7 глави 20 Положення № 402 постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення.
Так, згідно із пунктами 21.1-21.5 глави 21 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення.
При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).
Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
ґ) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об'єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях, зазначених в абзаці першому цього підпункту.
У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, надавати оцінки діагнозу позивача, у тому числі періоду виникнення захворювань, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22.
Так, в позовній заяві зазначено, що в силу п. 21.25 гл. 21 розділу 2 Положення №402, для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання має бути врахована довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.
Проте, відповідачем вказані довідки не були враховані при винесенні постанови ВЛК, тобто чи досліджувалось питання про можливість виникнення захворювання Позивача, які обмежили його придатність до військової служби, у період його участі у бойових діях та чи пов'язані вони із захистом Батьківщини, з висновку ЦВЛК встановити неможливо.
Та, суд зазначає, що 20 регіональною військово-лікарською комісією прийнято протокол № 410 від 30.01.2025 року.
У витязі вказано, що постанова про причинний зв'язок захворювання у Свідоцтві про хворобу в/ч НОМЕР_2 від 20.03.2024 року №2669 прийнята обґрунтовано. Підстав для її відміни, скасування або прийняття іншої постанови немає, з чим Позивач не погоджується, адже, його захворювання було отримано під час проходження військової служби та виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини.
Крім того, у витязі вказані довідки №685 від 07.07.2022 року та №1329 від 18.04.2024 року про безпосередню участь позивача у бойових діях в період з 27.06.2022 року по 07.07.2022 року; в період з 18.11.2022 року по 31.12.2022 року, в період з 01.04.2023 року по 07.04.2023 року.
Суд зазначає, що вказаний протокол № 410 від 30.01.2025 року був наданий відповідачу позивачем разом із заявою від 11.02.2025 року.
Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення досліджував всі надані документи, в тому числі і довідки про участь в бойових діях.
Також, суд зазначає, що військово-лікарською комісією були встановлені захворювання позивача, початок їх виявлення та враховуючи зазначені дані у співвідношенні з періодом протягом якого позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, було прийняте рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювань позивача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд наголошує, що за змістом ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, позовна заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова