06 жовтня 2025 рокуСправа №160/18099/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
20.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови задовольнити рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 18 квітня 2025 року він звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби через такі сімейні обставини, а саме відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. До рапорту додав належним чином нотаріально засвідчені копії документів( копія рапорту додається, оригінал знаходиться у позивача). Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення його з військової служби протиправною, тому просить зобов'язати відповідача звільнити його з військової служби за сімейними обставинами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
01.09.2025р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 та доданих до нього документів, було встановлено, що підстави для його задоволення відсутні за наступних причин. З огляду на приписи підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232, визначальним для вирішення даного спору є факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за батьком заявника. Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено обстеження сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та складено акт від 08.04.2025 року, у якому зазначено, що обстежуваний має рідну доньку та не надав належних доказів, які б підтверджували неможливість здійснення нею догляду за відповідною особою. Зазначає, що позивачем не було надано рапорту про звільнення належним чином.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець за мобілізацією, призваний 10.07.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат, водій слюсар відділення ремонтної техніки військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 подав рапорт б/д на ім'я командира ремонтного взводу автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На вищезазначеному рапорті міститься відмітка про отримання його посадовою особою військової частини НОМЕР_1 .
Відповіді на рапорт матеріали справи не містять.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 232/25/263/В, ОСОБА_2 встановлено інвалідність І групи з 09.02.2025р.
Відповідно до висновку ЛКК від 11.03.2025р. за №31 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Крім того, в матеріалах справи також містяться акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 20.03.2025р., та акт від 08.04.2025р. № 1 про обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 .
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення його з військової служби протиправною, просить суд зобов'язати відповідача звільнити його з військової служби за сімейними обставинами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно п.п. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008(далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі Порядок 531), набрав чинності 08.08.2024 року, та не містить жодних перехідних та/або прикінцевих положень стосовно його дії у часі.
Порядок 531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Згідно п. 3 та 4 розділу ІІІ Порядку 531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Отже, аналізуючи вищенаведене суд доходить висновку, що подання військовослужбовцем рапорту про звільнення до безпосереднього командира призводить до обов'язку останнього вчинити відповідні дії, тобто розглянути такий рапорт та прийняти відповідне рішення (наказ, лист).
В той час, як вказує у відзиві сам відповідач, що відсутні підстави для задоволення рапорту позивача, а також вказує, що позивачем належним чином взагалі не було подано рапорту про звільнення.
При цьому, суд критично оцінює напис на самому паперовому рапорті позивача, поданому 18.04.2025р. вх. 3526 про відсутність підстав для звільнення, оскільки цей напис не являє собою розгляд такого рапорту та прийняття відповідного рішення (наказу, листу тощо), оскільки рішення за результатом розгляду рапорту позивача повинно бути оформлено окремим документом.
Отже, позивачем подано відповідачу рапорт, який не містить дати, проте містить відмітку про його отримання 18.04.2025р. вх. № 3526 про звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю догляду за батьком, інваліда І групи. До рапорту додав підтверджуючи документи.
Разом із тим, за вказаним рапортом позивача та доданих до нього документів про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військова частина НОМЕР_1 жодного рішення не прийняла.
Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача від 18.04.2025р. вх. №3526 про звільнення з військової служби та відповідного рішення за результатами розгляду вказаного вище рапорту позивача відповідачем не було прийнято, тоді як позивачем такий рапорт було подано на адресу відповідача у встановленому законодавством порядку. Водночас, відповідачем не було наведено жодних підстав та не надано належних, достатніх та допустимих доказів правомірності його бездіяльності в частині не розгляду рапорту позивача від 18.04.2025р. вх. №3526 про звільнення з військової служби на підставі на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ з урахуванням встановлених вище судом обставин та аналізу чинного наведеного законодавства.
Водночас, суд зазначає, що розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті рапорту позивача від 18.04.2025р. вх. № 3526 про звільнення з військової служби.
Враховуючи те, що рішення Військовою частиною НОМЕР_1 за результатом розгляду вищевказаного рапорту позивача не приймалося, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав останнього є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти вмотивоване рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти вмотивоване рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна