23 вересня 2025 рокуСправа №160/20640/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
16.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо послідовності здобування освіти ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", а саме, в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що для підтвердження належної послідовності здобуття освіти з метою отримання відстрочки від мобілізації для належної реалізації свого конституційного права на освіту, позивач звернувся з відповідним запитом для отримання довідки про здобувача освіти до ЄДЕБО. 17 жовтня 2024р., у відповідь на електронний запит до ЄДЕБО позивач отримав Довідку №433439, в якій містились відомості, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовності здобуття освіти визначені ст. 10 Закону України «Про освіту». Позивач вважає, що така невідповідність відомостей, що містяться у ЄДЕБО дійсним обставинам здобуття позивачем освіти, грубо порушує право позивача як на отримання освіти в цілому, так і право на відстрочку від мобілізації на час навчання з метою її безперервного отримання, що й стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року відкрито провадження по справі №160/20640/25. Вирішено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Луніною О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
04.08.2025р. від представника відповідача - Міністерства освіти і науки України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що за інформацією з ЄДЕБО, здобувач освіти ОСОБА_1 , 01.09.2014 був зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Національної металургійної академії України та був відрахований з цього закладу освіти 25.05.2015. Отже протягом часу понад сім місяців позивач набував сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей за рівнем бакалавра. Згодом, він 27.09.2024 був повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Відокремленого структурного підрозділу «Дніпровський факультет менеджменту і бізнесу Київського університету культури», що свідчить, враховуючи викладене вище, про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності.
11.08.2025р. представником Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що в ЄДЕБО не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, ПОРУШУЄ чи не ПОРУШУЄ на підставі даних, шо містяться в ЄДЕБО. поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «ПРО ОСВІТУ». Зазначена інформація відображається тільки у довідках про здобувача освіти, шо формуються закладами освіти на підставі даних, шо містяться в ЄДЕБО, за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку, та підписуються уповноваженими працівниками таких закладів шляхом накладання їх кваліфікованих електронних підписів. Зазначені довідки містяться в ЄДЕБО.
11.08.2025р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка за змістом аналогічна доводам, викладеним в позовній заяві.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2011 році здобув базову загальну середню освіту, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 24 червня 2011р. У 2013 році позивач здобув повну загальну середню освіту, що підтверджується атестатом НОМЕР_2 від 01 червня 2013р.
У 2014 році закінчив вище професійне училище № 17, де здобув професію офіціанта - бармена, що підтверджується дипломом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 від 23 червня 2014р.
Відповідно до довідки від 17.01.2025р. за №23-11/04 ОСОБА_1 зарахований 01.09.2014р. до Національної металургійної академії України за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» (наказ №5790-2-к від 18.08.2014р.) заочної форми навчання зачоного факультету, фінансування навання за рахунок коштів фізичних осіб. Відрахований 25.05.2015р. за невиконання навчального плану (наказ № 388-2-к від 25.05.2015р).
Відповідно до наказу від 27.09.2024р. за № 3/57-с позивача зараховано з 30.09.2024р. стедентом І курсу очної форми здобуття освіти за спеціальністю за кошти фізичних та/або юридичних осіб до відокремленого підрозділу «Дніпровський факультет менеджменту і бізнесу Київського університету культури».
Для підтвердження належної послідовності здобуття освіти з метою отримання відстрочки від мобілізації для належної реалізації свого конституційного права на освіту, позивач звернувся з відповідним запитом для отримання довідки про здобувана освіти до ЄДЕБО.
17 жовтня 2024р., у відповідь на електронний запит до ЄДЕБО позивач отримав Довідку №433439, в якій містились відомості, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовності здобуття освіти визначені ст. 10 Закону України «Про освіту».
16.05.2025р. позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» із зверненням з прохання внести зміни до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти в частині інформації про поточне здобуття освіти зазначити «Так, не порушує».
Листом від 21.05.2025р. за №3/4316-25 Міністерством освіти і науки України повідомлено позивача, що згідно з інформацією, що міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , 01.09.2014 був зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК б) до Національної металургійної академії України та був відрахований з цього закладу освіти 25.05.2015; 27.09.2024 був повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК б) до Відокремленого структурного підрозділу «Дніпровський факультет менеджменту і бізнесу Київського університету культури», що свідчить, враховуючи викладене вище, про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Вважаючи протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо порушення послідовності здобуття освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до частин 1, 3статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженому остановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630(далі - Положення № 630), визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Міністерство освіти і науки України у своїй діяльності керується Конституцієюта законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно Указу Президента України від 30.09.2010 № 926 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 752затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти. Згідно вказаного Положення, Міністерству освіти і науки: забезпечити створення до 1 січня 2012 р. та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти; розробити та затвердити порядок формування та функціонування зазначеної Єдиної бази.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є:
дошкільна освіта;
початкова освіта;
базова середня освіта;
профільна середня освіта;
перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
фахова передвища освіта;
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
другий (магістерський) рівень вищої освіти;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Абзацами 1-5 частини першої статті 5 Закону № 1556-VII передбачено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо - науковий / освітньо - творчий) рівень.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про освіту'у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Згідно з частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про освіту'визначено, що держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази:
- здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;
- відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;
- забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;
- проводить навчання для роботи з Електронною базою;
- здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 74 Закону України «Про освіту», положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Згідно пункту 5 розділу І Положення власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
Згідно з пунктом 2 розділу III Положення інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Положення розпорядник ЄДЕБО: 1)вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2)здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4)вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової перед вищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Наведені норми законодавства чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Тобто, законодавство акцентує увагу на фактично здобутому рівні освіти, оскільки лише завершена освіта може свідчити про відповідний рівень професійних та академічних знань та навичок. Це прямо випливає з формулювання «раніше здобутий рівень освіти».
Незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Це положення закріплене встатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.
Отже, закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тобто, враховується тільки та освіта, яка дійсно була здобута.
Ні в одному із зазначених вище нормативних актів не встановлено будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу.
Таким чином, лише факт здобуття певного рівня освіти (для вищої факт здобуття освітнього ступеня), а не факт навчання за певним рівнем освіти, надає особі право на здобуття вищого рівня освіти.
При цьому, відрахування особи з навчання за відповідним рівнем освіти не може розцінюватися як здобуття такого рівня освіти.
Судом встановлено, що позивач здобув повну загальну середню освіту, та отримав атестат, згодом отримав професію офіціанта - бармена, що підтверджується дипломом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 від 23 червня 2014р. та вступив до Національної металургійної академії України для здобуття освіти за рівнем бакалавра, що є вище за рівнем повної загальної середньої освіти та освіти кваліфікованого робітника, тому суд не вбачає порушення послідовності у здобутті позивачем освіти.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не отримано документу про успішне завершення навчання Національної металургійної академії України за освітнім ступенем бакалавр, оскільки його було відраховано 25.05.2015 року.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що процес здобуття освіти позивачем є послідовним у розумінні частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило належного функціонування системи ЄДЕБО.
Також, з аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Обробка і захист інформації здійснюються в ЄДЕБО відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації, що перебуває у власності держави.
Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор ЄДЕБО - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправною відмову Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо послідовності здобування освіти ОСОБА_1 ; зобов'язання Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", а саме, в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Суд зауважує, що спонукальну позовну вимогу позивач адресував обом відповідачам, однак суд констатує, що для ефективного захисту прав позивача відповідне зобов'язання необхідно покласти лише на Міністерство освіти і науки України, отже в задоволенні позову до Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо послідовності здобування освіти ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", а саме, в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна