11 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11291/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати рішення № 032450001868 від 28.07.2025 про перерахунок пенсії, у зв'язку із не зарахуванням до пільгового та страхового стажу періоду роботи з 01.07.2020 по 31.03.2021 у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» на посаді помічника начальника дільниці ВТБ з повним робочим днем під землею та даних про заробітну плату;
2) зобов'язати здійснити перерахунок та виплату дострокової пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до пільгового та страхового стажу період роботи в ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» на посаді помічника начальника дільниці ВТБ з повним робочим днем під землею з 01.07.2020 по 31.03.2021, з врахуванням даних про заробітну плату за цей період, з - 21.07.2025 (дати подачі заяви).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 30.07.2018 перебуває на обліку як одержувач дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії.
28.07.2025 рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №032450001868 позивачу було проведено перерахунок згідно заяви від 31.07.2025. Однак, з даного рішення позивачу стало відомо, що пенсійний орган обраховує його пільговий стаж - в тому числі: робота за списком № 1 - 14 років 1 місяць 26 днів.
05.08.2025 звернувся до відповідача із заявою про перегляд обчислення тривалості пільгового стажу.
Листом від 01.09.2025 №11849-10281/Г-02/8-0300/25 позивача повідомили, що пенсійним органом проведений перегляд та доопрацювання матеріалів пенсійної справи в частині обчислення тривалості пільгового стажу. Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 50 років 10 місяців 17 днів, з них: 1 рік 7 місяців 22 дні - робота за Списком №1; 11 років 8 місяців 7 днів - пільгова робота з повним робочим днем під землею з урахуванням вимог суду (коефіцієнт страхового стажу - 0,50833). Відповідачем не зараховано до пільгового стажу, при проведенні перерахунку за заявою від 21.07.2025, період роботи з 01.07.2020 по 31.03.2021 рік у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська», у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки страхувальник (роботодавець) щомісячно здійснював відрахування страхових внесків із заробітної плати, а факт не зарахування страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні страхового та пільгового стажу зазначеного періоду роботи.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
04.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначив, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Факт сплати страхових внесків підтверджується даними Державного реєстру, який є єдиним джерелом про наявність та періоди, за які було сплачено страхові внески.
Крім того, саме нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є достатньою підставою для зарахування стажу особи як страхового за відсутності його сплати, навіть за умови звільнення роботодавця від виконання зобов'язань платника єдиного внеску в порядку Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Натомість, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5 інформація, щодо сплати єдиного соціального внеску за період роботи з 01.07.2020 по 31.03.2021 у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» відсутня.
Отже, зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи позивача без сплати страхових внесків не має законних підстав.
Таким чином, з огляду на викладене, відповідач у спірних правовідносинах, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.
У відповіді на відзив представник позивача заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві з підстав зазначених в адміністративному позові. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30.07.2018 перебуває на обліку як одержувач дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На даний час позивач продовжує працювати.
21.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з тим, що пільговий стаж повинен становити не менше 15 років, що дає позивачу право на розмір дострокової пенсії відповідно до статті 8 закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме: Мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
28.07.2025 рішенням ГУ ПФУ №032450001868 позивачу було проведено перерахунок згідно заяви від 31.07.2025.
Однак, з даного рішення позивачу стало відомо, що пенсійний орган обраховує мій пільговий стаж - в тому числі: робота за списком №1 - 14 років 1 місяць 26 днів.
Не погодившись із рішенням, позивачем 05.08.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про перегляд обчислення тривалості пільгового стажу.
Листом від 01.09.2025 №11849-10281/Г-02/8-0300/25 позивачу повідомили, що пенсійним органом проведений перегляд та доопрацювання матеріалів пенсійної справи в частині обчислення тривалості пільгового стажу.
Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 50 років 10 місяців 17 днів, з них : 1 рік 7 місяців 22 дні - робота за Списком №1 ; 11 років 8 місяців 7 днів - пільгова робота з повним робочим днем під землею з урахуванням вимог суду (коефіцієнт страхового стажу - 0,50833).
При обчисленні середньомісячного заробітку 14 018,69 грн враховано дані про заробітну плату за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2006, з 01.03.2006 по 31.03.2008, з 01.09.2008 по 30.09.2009 та з 01.10.2010 по 31.07.2018 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні 8 913,83 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати -1,57269).
Також, з даного листа позивачу стало відомо, що ГУ ПФУ у Волинській області не зараховано до пільгового стажу , при проведенні перерахунку за моєю заявою від 21.07.2025 року, період роботи з 01.07.2020 по 31.03.2021 рік у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська», у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. ГУ ПФУ у Волинській області. Зазначено, що зарахування до страхового стажу зазначеного періоду можливе за умови повної сплати страхових внесків роботодавцем та відображення їх у системі персоніфікованого обліку.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Як зазначалось вище, періоди роботи з 01.07.2020 по 31.03.2021 у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача у зв'язку з тим, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Судом встановлено, що позивач у вказані періоди працював у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська», що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.06.2012.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК-5, ОК-7, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з липня 2020 по березень 2021, включно, в період з 01.07.2020 по 31.03.2021 позивач працював в ДП «Передпускова дирекція шахти №10 « Нововолинська» на посаді помічника начальника дільниці та отримував дохід у формі заробітної плати.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за-умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж раз на 5 років.
З матеріалів справи вбачається, що для призначення пільгової пенсії були надані позивачем накази про результати атестації робочих місць, а саме копії:
- витягу з наказу по ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» від 20.09.2018 №114;
- витяг з наказу по ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» від 02.10.2017 №157;
Крім того, до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 - якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1.6/770 від 21.07.2025, вбачається, що:
- за період з 01.06.2012 наказ №74/к від 01.06.2012 по 30.09.2014;
- за період з 04.08.2022 наказ №99/к від 02.08.2022 по теперішній час виконував підземні роботи як фахівель підземної дільниці за професією, посадою майстер гірничий з повним робочим днем під землею, що передбачено Списком №1 розділом І підрозділом I.I б. Згідно Постанови №36 від 16.01.2003 Кабінету Міністрів України код КП 1222. Підстава: класифікатор професій ДК 003-2005, що передбачено Списком №1 розділом 1.
Згідно Постанови №461 від 24.06.2016 Кабінету Міністрів України код КП 1222.
Підстава: класифікатор професій ДК 003-2010 за період з 01.06.2012 по 30.09.2014 - 02 роки 03 місяці 29 днів; за період з 04.08.2022 по теперішній час 02 роки 11 місяців 17 днів; за 01.10.2014 наказ №146/к від 01.10.2024 по 20.04.2021 наказ №32/к від 20.04.2021 виконував підземні роботи як керівник підземної дільниці за професією, посадою помічник начальника підземної дільниці, що передбачено Списком №1 розділом І підрозділом. 1.I б.
Згідно Постанови №36 від 16.01.2003 Кабінету Міністрів України, що передбачено Списком №1 розділом І.
Згідно Постанови № 461 від 24.06.2016 Кабінету Міністрів України код КП 1222. Підстава: класифікатор професій ДК 003-2010 за період з 01.10.2014 по 20.04.2021 - 06 років 06 місяців 19 днів.
За період 21.0.2021 наказ №32/к від 21.04.2021 по 20.05.2021 за професією, посадою начальник підземної дільниці що передбачено Списком №1 розділом І
Згідно Постанови № 461 від 24.06.2016 Кабінету Міністрів України код КП 1222. Підстава: класифікатор професій ДК 003-2010 за період з 21.04.2021 по 20.05.2021 -00 років 00 місяців 29 днів.
За період з 21.05.2021 наказ №54/к від 21.03.2011 по 03.08.2022 наказ №99/к від 14.06.2011 виконував підземні гірничі роботи за професією, посадою стовбуровий підземний, з повним робочим днем під землею що передбачено Списком 1 розділом І підрозділом 1_
Згідно Постанови №461 від 24.06.2016 Кабінету Міністрів України код КП 7111. Підстава: класифікатор професій ДК 003-2010 за період з 21.05.2021 по 03.08.2022 -01 рік 02 місяці 12 днів.
Системний аналіз даних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з 01.07.2020 по 31.03.2021 у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська».
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Проте умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Суд зазначає, що обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є повноваженнями відповідача, які реалізовуються в процесі прийняття рішення про призначення пенсії, право на яке має позивач.
У судовому порядку підлягає захисту виключно право позивача порушене незаконною відмовою органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що з довідки форми ОК-5 вбачається, що у період з 01.07.2020 по 31.03.2021 позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата роботодавцем ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська», проте страхові внески роботодавцем сплачені не були. Враховуючи наведене, суд вважає, що страхові порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, тому слід зарахувати позивачу страховий стаж саме з 01.07.2020 по 31.03.2021 в ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 « Нововолинська».
Надаючи оцінку позовній вимозі позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити виплату дострокової пенсії, зарахувавши до пільгового та страхового стажу період роботи в ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» на посаді помічника начальника дільниці, то суд підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, право на захист це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення у майбутньому.
Отже, вимоги про зобов'язання здійснити виплату дострокової пенсії, зарахувавши до пільгового та страхового стажу період роботи в ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» на посаді помічника начальника дільниці є передчасною, адже відповідний перерахунок ще не проведено, суму виплати не визначено, відповідно спір в цій частині фактично не існує.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Отже, виходячи із встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №032450001868 від 28.07.2025 про перерахунок пенсії, у зв'язку із не зарахуванням до пільгового та страхового стажу періоду роботи з 01.07.2020 по 31.03.2021 рік у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» на посаді помічника начальника; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок дострокової пенсії, зарахувавши до пільгового та страхового стажу період роботи в ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» на посаді помічника начальника дільниці ВТБ з повним робочим днем під землею з 01.07.2020 по 31.03.2021, з 21.07.2025 (дата звернення із заявою).
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 211,20 грн сплаченого за подання позову немайнового характеру квитанцією від 23.09.2025.
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисячі гривень 00 копійок), суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 09.09.2025 №187, ордер серії АС №1157121, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №366 від 21.04.2008.
Водночас, суд зазначає, що позивачем не подано доказів повної фактичної оплати правничої допомоги, проте суд з урахуванням правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 (справа №686/5064/20), від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) та ін., виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Зокрема, із договору про надання правової допомоги від 09.09.2025 №187 вбачається, що позивачу були надані послуги представництва, написання і подання позовної заяви. Загальна вартість юридичних послуг становить 10 000,00 грн.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи, дана справа є спором немайнового характеру незначної складності, жодних відвідань суду для з'ясування обставин та стану справи, ознайомлень з матеріалами справи адвокатом не здійснювалося, як і не було подано клопотань та інших процесуальних документів, окрім позовної заяви та відповіді на відзив, відтак послуги у вигляді правової допомоги клієнту в суді фактично не надані.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідачів щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2 000 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032450001868 від 28 липня 2025 року про перерахунок пенсії, у зв'язку із не зарахуванням до пільгового та страхового стажу періоду роботи з 01.07.2020 по 31.03.2021 у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» на посаді помічника начальника дільниці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 21.07.2025 перерахунок дострокової пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до пільгового та страхового стажу період роботи в ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» на посаді помічника начальника дільниці ВТБ з повним робочим днем під землею з 01.07.2020 по 31.03.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2,000 (дві тисячі гривень) 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826)
Суддя В.В. Дмитрук