11 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11388/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 2) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №032950012135 від 28.03.2025 щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу виникнення права на призначення пенсії - 26.03.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 21.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ГУ ПФУ в Харківській області, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням №032950012135 від 28.03.2025 відмовив останньому у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
Позивач з таким рішенням не погоджується, що й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
17.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив на позову заяву, у якому зазначив, що з поданих позивачем документів для призначення пенсії згідно пункту 2.1 Порядку встановлено, що вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 26.07.1991 Волинською обласною державною адміністрацією, згідно довідки №238 від 1.03.2025, виданої Сошичненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області проживає та зареєстрований в селі Нуйно Камінь-Каширського району Волинської області з 26.04.1986 по 30.08.1987, з 06.05.1990 по 18.06.1990 та з 05.05.1992 по даний час.
Крім того, згідно довідки №48/01-25 від 07.04.2025 позивач навчався з 01.09.1986 по 28.02.1990 у Шацькому лісовому технікумі за спеціальністю “лісове господарство» за денною формою навчання та проходив строкову військову службу з 20.06.1990 по 01.05.1992, що підтверджується довідкою №42 від 20.03.2025.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастофи» №106 від 23.07.1991 (далі - постанова Кабінету Міністрів України №106) село Нуйно Камінь-Каширського району Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Однак, місце навчання позивача в технікумі не належить до радіоактивно забрудненої території. Разом з тим, місце проходження строкової військової служби не відомо.
Тому, з огляду на вказане період навчання та період проходження строкової військової служби не може бути зарахований до періоду проживання Позивача на забрудненій території.
Отже, позивач станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а тому не має права на призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Крім того представник відповідача зазначає, що заперечує позовну вимогу про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області провести призначення пенсії, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийняте ГУ ПФУ в Харківській області, що і має відповідати за пред'явленими позовними вимогами, що узгоджується з висновком Верховного Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 26.07.1994 Волинською обласною державною адміністрацією є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с. 12).
Відповідно до довідки від 12.03.2025 №238, виданої Сошичненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_1 про те, що він дійсно був зареєстрований і постійно проживав 26.03.1971 по 30.08.1987, з 06.05.1990 по 18.06.1990р. та з 05.05.1992 і по даний час зареєстрований і постійно проживає по АДРЕСА_1 , яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до ст.14 (ш.3) Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із довідкою від 20.03.2025 №42 підтверджується, що позивач дійсно проходив строкову військову службу з 20.06.1990 по 01.05.1992.
Довідкою від 07.04.2025 №49/01-2 підтверджується період канікул за час навчання позивача, а саме
1986-1987 рік: 29.12.1986 по 11.01.1987.
1987 рік: з 06.07.1987 по 31.08.1987.
1987-1988 рік: 30.12.1987 по 11.01.1988.
1988 рік: з 05.07.1988 по 31.08.1988 .
1988-1989 рік: з 31.12.1988 по 04.01.1989 .
1989 рік: 3 05.07.1989 по 31.08.1989.
1989-1990 рік; з 31.12.1989 по 04.01.1990.
21.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідь на вказану вище заяву позивачу було надано рішення про відмову у призначенні пенсії відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №032950012135 від 28.03.2025.
У рішенні про відмову у призначенні пенсії №032950012135 від 28.03.2025 було вказано, що призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНН заявника: НОМЕР_3 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 21.03.2025. Вік заявника 53 роки 11 місяців 25 днів. Страховий стаж заявника становить 35 років 3 місяці 11 днів.
Згідно із пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статує і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII особам, які постійно працювали або постійно проживали в зоні гарантованого добровільного відселення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у в зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період.
Розгляд документів, доданих до заяви: до загального страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Документами підтверджено факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 р. - 1 рік 1 місяць 16 днів.
Період роботи (проживання) на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 33 роки 3 місяців 27 днів.
Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 , згідно Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 рік.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
З оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Харківській області №032950012135 від 28.03.2025 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки
З відзиву вбачається, що відповідачем період навчання з 01.09.1986 по 28.02.1990, згідно довідки №48/01-25 від 07.04.2025 не зараховано до періоду постійного проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки м. Шацьк, не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; проходження строкової військової служби з 20.06.1990 по 01.05.1992, що підтверджується довідкою №42 від 20.03.2025, оскільки місце проходження строкової військової служби не відомо.
При вирішенні спору суд враховує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01.01.1993, при цьому, особам, які додатково до вказаних вище умов, з моменту аварії по 31.07.1986 проживали у зоні гарантованого добровільного відселення встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що період роботи (проживання) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 01 рік 01 місяців 16 днів, проте відповідно до довідки від 12.03.2025 №238, виданої Сошичненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_1 вбачається що період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 01 місяць та 13 днів.
Щодо не зарахування період навчання з 01.09.1986 по 28.02.1990, згідно довідки №48/01-25 від 07.04.2025, суд зазначає наступне.
Так, дійсно у період з 01.09.1986 по 28.02.1990 позивач навчалась у Шацькому лісовому технікумі за спеціальністю “лісове господарство» за денною формою навчання, тобто у населеному пункті, яке відповідно до Постанови №106 не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Проте, суд звертає увагу, що, відповідачем ГУ ПФУ в Харківській області не враховано, що у Шацькому лісовому технікумі навчання переривалися на період канікул, практики, вихідних та святкових днів, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання та реєстрації позивача до місця навчання. Разом з тим, суд зауважує, що відстань між с. Нуйно та с-ще Шацьк є не великою, що давало змогу під час навчання приїжджати у с. Нуйно.
Отже суд вважає, що період з 01.09.1986 по 28.02.1990 протиправно не зараховано відповідачем 2.
Стосовно не зарахування періоду проходження строкової військової служби з 20.06.1990 по 01.05.1992, що підтверджується довідкою №42 від 20.03.2023 та військовим квитком НОМЕР_4 між 20.06.1990, суд зазначає, що з наданих до позовної заяви документів не можливо встановити місце проходження строкової військової служби, тому відповідачем правомірно не зараховано даний період до проживання проживали у зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №032950012135 від 28.03.2025 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, становить менше трьох років.
При вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ в Харківській області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ обмежився лише дослідженням періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993, та констатувавши, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше трьох років, з цих підстав відмовив у призначенні пенсії згідно із оскаржуваним рішенням.
З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (у цьому випадку щодо наявності правових та фактичних підстав для зменшення позивачу пенсійного віку на 6 років), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів проживання до зон гарантованого добровільного відселення для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Тобто, ГУ ПФУ у Волинській області жодного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком не приймалося, а тому права позивача на призначення та виплату пенсії ГУ ПФУ у Волинській області не були порушені.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначенні пенсії та прийняв рішення про відмову.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії №032950012135 від 28 березня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344)
Суддя В.В. Дмитрук