про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
12 листопада 2025 р. Справа № 120/15597/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Так, частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частин 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
При цьому, з 20 липня 2022 року підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Представник позивача у позовній заяві просить поновити строк звернення до суду та вказує, що зі змісту наказу про виключення зі списків особового складу позивач не міг встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода. При цьому, як зазначає представник позивача далі, в інтересах ОСОБА_1 направлявся адвокатський запит, у якому окрім іншого вимагалося надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за 2022-2024 роки, а також надати інформацію про період, який було взято для обрахунку розміру місячного грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористану відпустку у 2022-2024 роках. У відповідь на такий запит Військова частина НОМЕР_1 , відповідним листом повідомила заявника про те, що додаткова грошова винагорода не враховувалася при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, додавши довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 .
Представник позивача зауважує, що відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу Законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутись до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Водночас заявник стверджує, що позивач при звільненні знав, які виплати йому провели, але не міг знати, які складові грошового забезпечення враховані при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки. Отже, на думку представника позивача, моментом, коли ОСОБА_1 стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання відповіді на адвокатський запит, тобто 08.10.2025, а тримісячний строк звернення до суду в даному випадку не пропущено, оскільки такий закінчується 08.01.2026.
За наведених обставин представник позивача вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк звернення до адміністративного суду.
З такими аргументами суд не погоджується, адже як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивача виключено зі списків особового складу військової частини 21.10.2024, що підтверджується витягом із наказу від 21.10.2024 № 308, копія якого долучена до позовної заяви. Відтак, про порушення своїх прав позивач дізнався, щонайменше, у жовтні 2024 року з наявної у нього інформації, викладеної у зазначеному витягу з наказу. Враховуючи, що з адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 05.11.2025, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду позивач пропустив строк звернення з адміністративним позовом. При цьому позовна заява не містить жодних відомостей або обґрунтувань щодо причин пропуску цього строку, які могли б бути визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що станом на жовтень 2024 року діяла стаття 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, у межах спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду.
Отже, звернувшись до суду 05.11.2025 року з даним позовом, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, який сплинув у січні 2025 року.
Суд наголошує, що звернення представникам позивача до відповідача із запитом про надання інформації щодо розміру грошового забезпечення лише свідчить про те, коли перший почав вживати заходи для здійснення виплати грошового забезпечення, а не про поважність причин пропуску звернення до суду.
Отже, враховуючи, що у частині позовної заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не наведено поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, а її зміст свідчить лише про те, що, на думку представниці позивача, її довіритель не пропустив строк звернення до суду із цим позовом, хоча й просить поновити такий строк.
Таким чином, зважаючи на те, що наведені у позові обставини не свідчать про існування поважних причин, які б перешкоджали вчасному зверненню до суду з позовом, тому вимога про поновлення такого строку задоволенню не підлягає.
Відтак позивачеві слід навести інші обставини, які перешкодили вчасно звернутися до адміністративного суду з позовною заявою.
За правилами визначеними частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10 денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна