Справа № 497/617/25
Провадження № 2/946/3524/25
06 листопада 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Баннікової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,
розглянувши у спрощеному проваджені в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2025 року представник ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» звернувся до Болградського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 08.01.2020 року сайті ТОВ «МІЛОАН», Бичкова В.А. подала Заявку на отримання кредиту № 1042697. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 1042697 від 08.01.2020 р. Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 1042697 від 08.01.2020 року з ТОВ МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок у сумі 7 000,00 грн. 01.04.2020 р. згідно умов Договору факторингу № 01/04, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1042697 від 08.01.2020 р. на користь ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», а відповідно ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло права вимоги до Відповідача. 13.12.2021 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/4, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за Договором про споживчий кредит № 1042697 від 08.01.2020 р. Таким чином, станом на травень 2020 р. відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» у розмірі 15 830,86 грн., з яких: 5 646,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 258,52 грн. - заборгованість за відсотками; 840,00 грн. - заборгованість за комісією; 1 085,42 грн. - заборгованість за пенею, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у відповідності до ст. 128 ЦПК України належним чином, про причину неприбуття не повідомив та не подав відзив, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.01.2020 року ОСОБА_3 в електронній формі заповнила Анкету-заяву на кредит № 1042697, відповідно до якої сума кредиту 7 000,00 грн.; строк кредиту 28 день з 08.01.2020 року, дата повернення кредиту - 05.02.2020 року; процентна ставка 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
08.01.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 1042697, який підписаний електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора (надалі кредитний договір).
Так, відповідно до 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
2.2. Плата за кредитом:
2.2.1. Позичальник сплачує Позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, 1.6. Договору відповідно.
2.2.2. Нарахування Позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
2.2.3. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного рішенням Товариства. виконання Позичальником зобов?язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.
Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору.
Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
01.04.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено Договір факторингу № 01/04, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за договором про споживчий кредит № 1042697, а ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло такого права вимоги, що слідує з копії витягу з Додатку до нього.
13.12.2021 між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» було укладено Договір факторингу № 1/4, за умовами якого ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1042697 від 08.01.2020 року, що слідує з копії відповідно Договору та Витягу з Додатку до нього.
Згідно з вищевказаним витягом ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», отримало право вимоги до ОСОБА_3 на суму заборгованості 15 830,86 грн., яка складається з: 5 646,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 258,52 грн. - заборгованість за відсотками; 840,00 грн. - заборгованість за комісією; 1 085,00 грн. - заборгованість за пенею, що утворилась/нарахована станом на травень 2020 р.
Згідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, встановлення судом факту невиконання відповідачем зобов'язань перед позивачем щодо погашення кредиту, сплати відсотків за користування цим кредитом та комісію, є підставою для повного задоволення позову.
При вирішенні питання що відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, суд керується наступним.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України перебачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з наданням позивачеві правової допомоги, суду надані: копія договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01.11.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» та адвокатом Білецьким Б.М., Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), з яких вбачається, що за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв?язку із розглядом справи, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - вартість цих послуг склала 6 000,00 грн.
Разом з тим, участі у суді першої інстанції у судових засіданнях представник позивача не брав через відсутність сторін у судових засіданнях.
Крім того, керуючись принципом співмірності та розумності, суд вважає заявлену представником позивача суму відшкодування витрат на правничу допомогу завищеною, а тому зменшує її до 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 536, 610, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (ЄДРПОУ 43657029, місце реєстрації юридичної особи: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1), заборгованість за Кредитним договором № 1042697 від 08.01.2020 року у розмірі - 15 830,86 (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень вісімдесят шість копійок) грн., яка складається з: 5 646,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 258,52 грн. - заборгованість за відсотками; 840,00 грн. - заборгованість за комісією; 1 085,00 грн. - заборгованість за пенею.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (ЄДРПОУ 43657029, місце реєстрації юридичної особи: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі гривень) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (ЄДРПОУ 43657029, місце реєстрації юридичної особи: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1), судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення проголошено 12.11.2025 р.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Н.В.Баннікова