Справа № 751/9188/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/576/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
12 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
слідчого ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції із ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ріпки Чернігівської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2025 року, без визначення розміру застави, з подальшим утриманням у Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, його поведінку після дорожньо-транспортної пригоди, перебування у міжнародному розшуку, та початкової стадії досудового розслідування, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінити, пом'якшити запобіжний захід та застосувати до її підзахисного цілодобовий домашній арешт.
Вважає, що під час розгляду клопотання слідча суддя не врахувала всі суттєві обставини, які мають значення для прийняття рішення про застосування саме такого найсуворішого запобіжного заходу. При цьому, до обґрунтування неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів підійшла формально, вказавши, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, а неможливість визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не обґрунтовувала взагалі.
На думку захисника, посилання суду на безальтернативність покарання у виді позбавлення волі не відповідає дійсності, оскільки Кримінальний кодекс України, зокрема ст. 69 КК України, не містить заборони щодо застосування покарання нижче від найнижчої межі, або більш м'якого покарання, ніж передбачене санкцією вказаної статті, при наявності для цього відповідних підстав.
Поряд із цим, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що небезпека можливості переховування від правосуддя не може вимірюватись виключно суворістю покарання. Також, вказував, що ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
Вказує на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, є учасником бойових дій. Крім того, на даний час підозрюваний вже немає можливості виїхати за кордон, оскільки навіть немає необхідних документів, зокрема, закордонного паспорту, а переховування, фактично поневіряння, без можливості будь-яким чином легально забезпечити себе, не мають для її підзахисного жодного сенсу і ніколи не розглядалось, як можливість уникнення від відповідальності у зв'язку із наявністю сім'ї та малолітньої дитини.
Повністю виключається можливість виїзду ОСОБА_6 на непідконтрольні Україні території, адже він є учасником бойових дій ще з періоду АТО, отримував нагороду за проявлену мужність під час виконання бойових завдань, що свідчить про високий патріотизм ОСОБА_6 , а також про те, що виїхавши на непідконтрольні Україні території він наразиться на смертельну небезпеку, що є непропорційною загрозою перед тим покаранням, яке йому загрожує у разі визнання винуватим.
Щодо можливості вплинути на свідків, то захисник звертає увагу на те. що дорожньо-транспортна пригода сталася в умовах неочевидності, огляд місця події відбувався наступного після події дня, отже жодних свідків не існує. Прокурором було вказано про єдиного свідка, який залучався до участі у проведенні слідчого експерименту задля встановлення обставин події та вихідних даних для проведення інженерно-технічної експертизи. В той же час, підозрюваний не володіє персональними даними цієї особи. Інший свідок це матір підозрюваного, але на неї поширюються положення ст. 63 Конституції України. Інших обставин, які б свідчили, що ОСОБА_6 якимось чином зможе перешкоджати кримінальному провадженню у клопотанні не наведено.
Щодо перебування ОСОБА_6 у міжнародному розшуку, як підстави вважати, що він вдався до втечі, то захисник не погоджується з цим фактом, вказуючи про те, що подія дорожньо-транспортної пригоди сталася 12 квітня 2022 року, ОСОБА_6 в результаті якої підозрюваний втратив свідомість та був доставлений до Чернігівської обласної лікарні та до 13 травня 2022 року перебував на лікуванні. Після лікування ОСОБА_6 перебував вдома зі своєю родиною, з 13 травня 2022 року пройшов військово-лікарську комісію, був визнаний тимчасово непридатним, отримав дозвіл на виїзд за межі України та 05 червня 2022 року з родиною виїхав до Республіки Польща.
Більш того, після прибуття до Республіки Польща ОСОБА_6 офіційно отримав статус особи, яка перебуває під тимчасовим захистом, отримував допомогу, офіційно винаймав житло на підставі договору оренди, а також офіційно працевлаштувався на лісо обробному підприємстві. Така поведінка, на думку захисника, не притаманна особі, яка перебуває у розшуку.
Протягом цього часу з дня дорожньо-транспортної пригоди та до дня виїзду за межі України ОСОБА_6 до правоохоронних органів не викликався, про кримінальне провадження не повідомлявся, повісток не отримував. У судовому засіданні прокурор підтвердила, що станом на 05 червня 2022 року орган досудового розслідування не мав підстав для оголошення ОСОБА_6 підозри.
Отже, на день виїзду та у подальшому ОСОБА_6 не мав підстав переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки не був обізнаний про існування підозри щодо нього.
Намагання слідчого вручити повідомлення про підозру матері ОСОБА_6 жодним чином не підтверджує, що підозрюваний був обізнаний про притягнення його до кримінальної відповідальності, а його перебування в Республіці Польща пов'язане саме із переховуванням від органу досудового розслідування. Тим більше, що подія ДТП та ї наслідки у вигляді смерті ОСОБА_10 стали для нього важким душевним тягарем, болем та відчуттям провини, адже загиблий був не просто його товаришем, він був найкращим другом з дитинства.
Вважає, що всі викладені обставини свідчать про відсутність ознак переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування.
Переконана у тому, що слідча суддя мала достатньо обґрунтованих підстав для визначення такого альтернативного запобіжного заходу, як застава. Якщо врахувати всі викладені в апеляційній скарзі обставини, а також те, що потерпіла на день розгляду справи немає претензій матеріального та морального характеру до підозрюваного, останній повністю визнає вину у скоєному, кається, має позитивну характеристику з місця проживання, має статус учасника АТО, а злочин віднесений до категорії необережних і з врахуванням обставин, за яких він стався, визначення застави, як альтернативного виду запобіжного заходу відповідало би за своїм змістом і нормам і духу Закону.
Враховуючи розумність та співмірність обмеження прав підозрюваного із завданнями кримінального провадження, з урахуванням відсутності компрометуючих відомостей відносно підозрюваного, застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу у вигляд цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання, або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яку мають можливість внести його батьки, що буде відповідати законності, справедливості, зможе забезпечити подальше належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, а також сприяти ефективності досягнення цілей кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора та слідчого, які заперечували проти доводів сторони захисту, звернули увагу на тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, наслідки від дій підозрюваного, які є непоправними та його поведінку після вчинення злочину, зауважили, що всі заявлені ризики були доведені стороною обвинувачення та знайшли своє повне підтвердження, що відображено в мотивувальній частині ухвали слідчого судді, підстави для визначення розміру застави на даній стадії досудового розслідування відсутні, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з клопотання слідчого та матеріалів провадження ОСОБА_6 підозрюється в тому, що 12.04.2022 о 20 год. 15 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» у напрямку від смт Ріпки до м. Чернігова.
Рухаючись у вказаному напрямку, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху поза населеним пунктом, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалася при виникненні перешкоди для руху, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди, у результаті чого на 164 км +752 м вказаної автодороги здійснив наїзд на споруду блок посту.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: внутрічерепної травми - забійно-рваних ран, саден обличчя, крововиливів в шкірно-м'язевий лоскут голови, субарахноідальних крововиливів, закритої травми грудної клітки - перелому правої ключиці, двобічних переломів ребер, забоїв легень, серця, двобічного гемо пневмотораксу, закритої травми живота - розриву капсули лівої долі печінки, закритого перелому правого плеча, саден нижніх кінцівок, які в комплексі мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та мають прямий причинний зв'язок із настанням смерті.
Смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від набряку головного мозку внаслідок політравми (сукупності травматичних ушкоджень) - внутрішньо-черепної травми, закритої травми грудної клітки та живота, перелому правого плеча в Чернігівській обласній лікарні.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 порушив вимоги п. 2.3 (б), п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з її наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
За даним фактом слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 13 квітня 2022 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022270000000079, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
31 серпня 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
В зв'язку з тим, що на час складання підозри ОСОБА_6 перебував за межами території України і його місце знаходження було невідоме, 31 серпня 2022 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, вручено його матері ОСОБА_12 , яка відмовилась від отримання повідомлення про підозру.
22 вересня 2022 року ОСОБА_6 був оголошений у розшук, а 09 жовтня 2022 року оголошений у міжнародний розшук.
22 жовтня 2023 року ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки підозрюваного ОСОБА_6 до місця кримінального провадження розглянути за його участі питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Долучені до клопотання матеріали кримінального провадження свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що на даній стадії досудового розслідування є підставою для розгляду клопотання про вирішення питання щодо обрання підозрюваній особі запобіжного заходу.
Отже, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик це завжди ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, отже, розуміючи невідворотність та тяжкість можливого покарання підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, ухилитися від явки до слідчого та суду з метою уникнути відповідальності за скоєне.
Більше того, колегія суддів бере до уваги той факт, що ОСОБА_6 з 2022 року ухилявся від органу досудового розслідування та перебував у міжнародному розшуку.
Не приймаються до уваги доводи сторони захисту про те, що підозрюваний залишив територію України виключно з метою виїхати за кордон та не переслідував мету ухилитися від органу досудового розслідування та суду.
Так, ОСОБА_6 достеменно був обізнаний про те, що за його участю та безпосередньо під його керуванням автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, він усвідомлював, що перебував за кермом в стані алкогольного сп'яніння, знав про те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир його автомобіля загинув. Тобто, ОСОБА_6 усвідомлював той факт, що його дії призвели до події дорожньо-транспортної пригоди і він має нести за це якусь відповідальність, в тому числі й кримінальну.
Разом з тим, менше ніж через два місця після події дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 залишив територію України, не зважаючи на те, що не отримав жодних даних про закінчення досудового розслідування або ж закриття кримінального провадження щодо нього через невстановлення доказів його винуватості у дорожньо-транспортній пригоді.
Сумнівним є твердження захисника про те, що оскілки до ОСОБА_6 не приходили працівники поліції, підозра йому не вручалась, а повісток він не отримував, то вважав, що залишає територію України на законних підставах.
В той же час, підстави для перетину ОСОБА_6 кордону не розцінюються, як незаконні. Однак, сам намір підозрюваного залишити країну до вручення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, адже він не міг не усвідомлювати, що за смерть людини з його вини для нього настає кримінальна відповідальність, свідчить про умисел на ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Вказівка захисника про те, що матір підозрюваного не повідомляла йому про те, що по відношенню до нього їй намагалися вручити підозру у вчиненні кримінального правопорушення, є лише версією сторони захисту, яка нічим не підтверджується та виглядає сумнівною.
Саме така поведінка ОСОБА_6 , який замість того, щоб як свідомий громадянин з вини якого наступила смерть його найближчого друга (як про це вказується в апеляційній скарзі) дочекатися рішення у справі з приводу дорожньо-транспортної пригоди, вжив всіх можливих заходів для того, щоб в найкоротші строки залишити територію України та ухилитися від органу досудового розслідування, свідчить про неможливість застосування до підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім найсуворішого - тримання під вартою, адже ступінь настання ризику його ухилення від орану досудового розслідування є досить високим.
Наявність фактичного місця проживання, дружини та малолітньої дитини на утриманні, не гарантують належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, як про це вказує захисник, адже ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, матиме можливість повторно залишити не тільки межі області, а й межі країни, в тому числі й поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон.
Більш того, колегія суддів не заперечує той факт, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , за класифікацією злочинів відноситься до не умисних, вчинених з необережності. Однак, на думку колегії суддів, умисність дій підозрюваного полягає у тому, що він сів за кермо автомобіля, який є джерелом підвищеної небезпеки, в стані алкогольного сп'яніння, тобто свідомо наражав на небезпеку не тільки себе, але й інших осіб. Нагальна необхідність сісти за кермо автомобіля в стані сп'яніння стороною захисту не доведена, а тому колегія суддів вважає ці дії умисними, адже підозрюваний мав усвідомлювати тяжкість наслідків від своїх дій та той факт, що має нести за ці дії відповідальність.
Стороною захисту не наведено тих об'єктивних підстав, які б давали можливість розглянути питання про обрання більш м'якого виду запобіжного заходу, як про це йдеться в апеляційній скарзі, тим більше, що не всі необхідні слідчі та процесуальні дії проведені, що викликає необхідність у застосуванні до ОСОБА_6 саме такого найсуворішого із визначених законодавцем видів запобіжних заходів.
Усі наведені захисником твердження були враховані слідчим суддею, але вони не спростовують тих встановлених обставин та даних про особу підозрюваного, які ставлять під сумнів виконання ОСОБА_6 всіх покладених на нього процесуальних обов'язків при обранні більш м'якого запобіжного заходу.
Як слідчим у поданні, так і слідчим суддею в ухвалі, правильно встановлені та враховані наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності усі обставини, на підставі яких був обраний запобіжний захід, особливо з врахуванням особи підозрюваного та його процесуальної поведінки, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
Більше того, слідчим суддею належним чином вмотивовано неможливість застосування до ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів.
Щодо вимоги захисника про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до змісту чинної редакції п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Отже, вказавши, що суд має право не визначати розмір застави, законодавець відніс можливість визначення розміру застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів певних категорій до дискреційних повноважень суду.
Підстав для сумнівів у правильності прийнятого рішення, колегія суддів не вбачає, не наведено таких підстав і захисником, тому ухвала слідчого судді зміні або скасуванню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15