Справа № 750/12097/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/562/25
Категорія - санкція Доповідач ОСОБА_2
11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчої СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150000215 від 20.02.2024 та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29.11.2025 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сальне, Ніжинського р-ну, Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27.10.2022 вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова за ч. 4 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; 28.11.2022 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 5. ст. 407 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки; підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що з матеріалів кримінального провадження і доводів прокурора в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Перебуваючи на волі та розуміючи тяжкість та невідворотність покарання за скоєне, ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При застосуванні більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний зможе іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, створити штучні докази чи підбурити осіб як цивільних , так і осіб з числа військовослужбовців, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань. Крім того, підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки його злочинна діяльність мала триваючий характер та була припинена лише шляхом затримання.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Зазначає, що не погоджується з висновками слідчого судді щодо ризиків, оскільки підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, значні проблеми зі здоров'ям та відповідно необхідність в постійному лікуванні. Вказує, що наявність ризиків передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчим суддею обґрунтовується суворістю можливого покарання, можливістю створити штучні докази чи підбурити осіб, як цивільних так і військовослужбовців, які не були свідками кримінального правопорушення до надання завідомо неправдивих показань та можливістю продовжувати кримінальне правопорушення в якому підозрюється та зазначає що це нічим, окрім самої констатації не обґрунтовується ні в клопотанні про продовження тримання під вартою, ні в ухвалі слідчого судді.
Щодо висновку слідчого судді відносно можливості продовження кримінального правопорушення, то наявність або відсутність запобіжного заходу на це безпосередньо не впливають, а документи по справі свідчать, що ОСОБА_8 не переховувався від правоохоронних органів чи ЗСУ, зокрема про це свідчить ухвала про закриття кримінального провадження від 03 грудня 2024 справа №751/1162/24 в якій обвинувачення підтримував прокурор Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та неодноразові відвідування ОСОБА_8 слідчого ДБР в даному кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_8 притягався до відповідальності за ст. 407 КК України та ч.4 ст. 185 КК України і не ухилявся та жодним чином не перешкоджав органам досудового розслідування та суду, що свідчить про надуманість ризиків, на яких ґрунтується ухвала слідчого судді.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити викладені в ній вимоги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав необґрунтованості, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження № 62024100150000215 від 20.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
28.08.2025 о 19 год. 57 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29.08.2025 йому повідомлено про підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
31.08.2025 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду
м. Чернігова ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 жовтня 2025 року.
16.10.2025 постановою керівника Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до трьох місяців, тобто до 29.11.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Перевіривши матеріали справи, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, досудове розслідування триває, тож є всі підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується з твердженнями слідчого судді, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний продовжує спілкування із військовослужбовцями військової частини, в якій проходив службу, та має реальну можливість вплинути на їхні покази та зможе шляхом погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб вплинути на свідків, тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час нічим не підтверджений.
При цьому слідчим суддею враховано особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, взято до уваги серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, його тяжкість.
На даний час існують об'єктивні причини, через які досудове розслідування не може бути завершене до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу. Враховано наявність ризиків, які стали підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу та які продовжують існувати, внаслідок чого дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому слідчим суддею розглядалося питання можливості обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, однак дійшов висновку про неможливість таких забезпечити на даний час виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Колегія суддів приходить до переконання, що слідчим суддею при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 у виді тримання під вартою дотримано вимог статей 177, 178, 194, 199 КПК України.
Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст. 9 КПК.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою. Прокурором доведено у судовому засіданні місцевого суду, що заявлені ризики, передбачені п.п.1,4,5 ст. 177 КПК України, не зменшилися і виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наведені доводи апеляційної скарги не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Усі обставини, на які посилається захисник, слідчим суддею враховані при постановленні рішення.
Отже, дійшовши висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу, слідчим суддею прийнято відповідне рішення про продовження раніше обраного запобіжного заходу в цілому і колегія суддів не вбачає підстав змінювати таке рішення з наведених у апеляцій скарзі обставин.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджуються достатніми даними, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які б стали підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4