іменем України
12 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 749/618/25
Головуючий у першій інстанції - Чигвінцев М. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1922/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2025 року (місце ухвалення - м. Сновськ) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину. В обґрунтування позову посилалась на те, що з 15.07.2021 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3 , яка зареєстрована і проживає разом з матір'ю.
Вказувала, що ОСОБА_3 є дитиною з особливими потребами, за станом здоров'я потребує особливого лікування, в березні 2024 їй надано статус дитини з інвалідністю, а відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
У позові ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини.
Рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 02.06.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 30.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення обґрунтовано тим, що обов'язок утримувати батьками своїх неповнолітніх дітей є безумовним, донька сторін проживає разом із позивачкою, тому суд дійшов висновку про те, що правові підстави для стягнення з відповідача аліментів доведені.
Також за висновком суду, заявлена позивачкою вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання однієї дитини в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) не є коректною в розумінні положень ч. 5 ст. 183 СК України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити шляхом викладення абзацу другого його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 30.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття», посилаючись на необґрунтованість рішення суду, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
В обґрунтування незаконності судового рішення заявниця посилається на те, що судом першої інстанції не враховано стан здоров'я дитини, як того вимагає пункт 1 частини першої статті 182 СК України, оскільки наявність цієї обставини (незадовільний стан здоров'я), є підставою для призначення аліментів у більшому розмірі ніж передбачено частиною 5 статті 183 СК України, яка не підлягає застосуванню, оскільки заявлено позовну вимогу про стягнення аліментів, а не заяву про видачу судового наказу.
Зазначає, що донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з особливими потребами, має статус дитини з інвалідністю, її захворювання потребують комплексного підходу до лікування, зокрема, медикаментозної терапії, фізіотерапії та реабілітації; вона постійно проходить лікування, додаткові обстеження у спеціалістів, кожного кварталу проходить курс реабілітації, носить спеціальне ортопедичне взуття.
Крім того, вказує, що зважаючи на багаточисленні захворювання дитини вона весь свій час присвячує їй та її реабілітації, вимушена здійснювати постійний цілодобовий догляд за донькою, тому не має можливості працювати.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 15.07.2021 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданим 15.07.2021 Сновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), серії НОМЕР_1 , актовий запис № 27 (а.с. 8).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 народилась ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 6).
З витягів з реєстру Сновської територіальної громади № 2023/008300681, № 2023/005958748 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані у АДРЕСА_1 (а.с. 5, 7).
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю, що підтверджується копією медичного висновку № 4 про дитину-інваліда віком до 18 років від 29.03.2024, виданого КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (а.с. 10).
У зв'язку з захворюваннями у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування у КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради, а також курси реабілітації (абілітації) у КУ «Обласний центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю «Відродження» Чернігівської обласної ради (а.с. 70-78). Згідно з направленням лікаря-ортопеда дитячого ОСОБА_3 потребує спеціального ортопедичного взуття (а.с. 79).
ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 з 16.05.2022, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 06.05.2025 № 20/185 (а.с. 34).
З довідок військово-лікарської комісії (остання від 03.04.2025 №2025-0403-1325), виписок з медичних карт стаціонарного хворого та довідок про огляд старшого солдата ОСОБА_2 травматологом вбачається, що останній проходив тривале лікування захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби; ОСОБА_2 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 22-33).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обов'язок утримувати батьками своїх неповнолітніх дітей є безумовним, донька сторін проживає разом із позивачкою, тож правові підстави для стягнення з відповідача аліментів доведені, проте заявлена позивачкою вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання однієї дитини в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) не є коректною в розумінні положень ч. 5 ст. 183 СК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, визначивши до стягнення 1/4 частину всіх видів заробітку з відповідача.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено згідно вимог процесуального закону, врахувавши вік дитини, її потреби; рівність обов'язку обох батьків щодо участі в утриманні дитини до її повноліття; стану здоров'я та матеріальне становище відповідача; наявності у дитини інвалідності та її незадовільний стан здоров'я, суд першої інстанції встановив розмір участі батька у витратах на утримання дочки із правильним застосуванням статей 181, 182 СК України та дотриманням норм процесуального права.
З врахуванням викладеного доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Доводи апеляційної скарги про те, що наявність незадовільного стану здоров'я дитини сторін є підставою для призначення аліментів у більшому розмірі ніж передбачено частиною п'ятою статті 183 СК України не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд враховує, що витрати, пов'язані з лікуванням та реабілітацією доньки сторін, відносяться до додаткових витрат, пов'язаних зі станом здоров'я дитини, для стягнення яких передбачено окремий спосіб захисту прав, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовною заявою щодо участі батька у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами, у даному випадку хворобою дитини.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Матеріалами справи підтверджено наявність у малолітньої ОСОБА_3 захворювань, проте позивакою не надано суду першої та апеляційної інстанції належних і допустимих доказів на підтвердження розміру матеріальних витрат, тоді як відповідно до статті 182 СК України стан здоров'я дитини має враховуватися під час визначення розміру аліментів на її утримання саме в контексті достатніх і необхідних витрат для її утримання.
Тлумачення ч. 1 ст. 183 СК України у взаємозв'язку з ч. 5 цієї статті свідчить, що суд може врахувати конкретні обставини справи та встановити інший розмір аліментів, ніж 1/4 на одну дитину, якщо того вимагають обставини.
Апеляційний суд враховує, що отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України).
Нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачкою не надано.
Разом з тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували підвищені витрати позивача на утримання доньки, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визначеного розміру аліментів.
Відповідно до статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не є сталим і може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тому апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів саме у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) не відповідають встановленим обставинам справи.
З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно встановивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, дотримуючись норм матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 30.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття, оскільки визначений судом розмір є таким, що відповідає вимогам закону.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 12.11.2025.
Головуючий Судді :