іменем України
07 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/7893/23
Головуючий у першій інстанції - Маслюк Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1116/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонова О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Борисова Тетяна Анатоліївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2025 року (місце ухвалення - м. Чернігів) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним пунктів шлюбного договору, визнання права власності, виділ майна в натурі,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним пунктів шлюбного договору, визнання права власності, виділ майна в натурі. В обґрунтування позову посилалась на те, що з 27.05.2009 до 18.09.2014 вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу і у цей період у них народилася донька ОСОБА_7 , проживали вони разом в будинку АДРЕСА_1 , а з серпня 2010 року вона та донька ОСОБА_7 зареєстровані, як члени сім'ї у вказаному будинку.
Вказує, що вони вели спільне господарство, піклувалися один про одного, після народження доньки ОСОБА_8 . З пологового будинку забирав її ОСОБА_6 , а також вони разом піклувалися про сина ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , який залишився один проживати у будинку по АДРЕСА_2 після розлучення батьків. Навесні 2010 року у них проживала донька ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , яка також їздила з ними у подорож. ОСОБА_6 не приховував від своїх друзів відносин з нею. Вони разом відвідували всі свята куди запрошували ОСОБА_6 .
За доводами позову, з грудня 2013 року вона була працевлаштована у ФОП ОСОБА_6 , чоловік повністю забезпечував їх сім'ю та матеріально допомагав старшим дітям, вони разом розподіляли бюджет.
Як зазначає позивачка, у період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу вони придбали у власність транспортні засоби (легкові, вантажні), які були зареєстровані на ім'я ОСОБА_6 , тому вважає, що на підставі ст.74 Сімейного кодексу України, оскільки все майно було набуто у період з 27.05.2009 до 18.09.2014 за їх спільні кошти і внаслідок спільної праці, тому є їх спільною сумісною власністю, на 1/2 частину якого вона має право. Проте, позивачка стверджує, що 18.09.2014 вони з ОСОБА_6 уклали шлюбний договір і частину транспортних засобів на 1/2 частину, яких вона має право, вказано в шлюбному договорі. Загальна вартість транспортних засобів складає 3 543 514,84 грн, 1/2 частка становить 1 771 757,42 грн. Вважає, що їй має бути виділено 10 транспортних засобів і з врахуванням розміру частки відповідача ОСОБА_2 у спадщині сума компенсації відхилення від рівності частки складає 50 082,85 грн (60099,42/6х5=50082,85), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на її користь.
Крім того, вважає, що передання у власність визначеного у підпунктах д) - п), с) - ф) п.1.2 шлюбного договору майна, набутого до укладення шлюбного договору, поставило її у надзвичайно невигідне матеріальне становище і передбачило зміну правового режиму майна, яке підлягає державній реєстрації, набутого у спільну сумісну власність до укладення оспорюваного договору, що суперечить нормам матеріального права та є підставою для визнання недійсним шлюбного договору у вказаній частині, тому стверджує, що їй має належати 1/2 частина транспортних засобів придбаних в період з 25.05.2009 до 17.09.2014 і які зазначені у шлюбному договорі. З врахуванням виділення даних транспортних засобів у власність відповідно до поділу майна спільної сумісної власності, транспортні засоби підлягають виключенню зі складу спадщини (спадкового майна) ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У позові ОСОБА_1 просила:
встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з 27.05.2009 до 18.09.2014 без реєстрації шлюбу;
визнати спільною сумісною власністю наступні транспортні засоби: МАЗ 543203-2122 11150, (2004), білий, № двиг. НОМЕР_1 № шасі НОМЕР_2 нз НОМЕР_3 , орієнтовною вартістю 292 876,84 грн; причіп Одисей - 50, (2009), сірий, № шасі НОМЕР_4 нз НОМЕР_5 орієнтовною вартістю 25 000 грн; FRUEHAUF ТХ39В 0, (1998), синій, № шасі НОМЕР_6 нз НОМЕР_7 , вартістю 166 760,00 грн; FRUEHAUF СХ39 0, (1998), синій, №шасі НОМЕР_8 нз НОМЕР_9 , напівпричіп, орієнтовна вартість 166 760,00 грн; FRUEHAUF СХ39 0, (1998), синій. № шасі НОМЕР_10 . нз НОМЕР_11 вартістю 166 760,00 грн; DAF XF 95 380 12580, (2003), сірий, № двиг. НОМЕР_12 № шасі НОМЕР_13 нз НОМЕР_14 , орієнтовна вартість 450 000 грн; ПП FRUEHAUF 0, (1998), синій, № шасі НОМЕР_15 нз НОМЕР_16 вартістю 166 760,00 грн; ПП TRAILOR 0, (2001), синій № шасі НОМЕР_17 нз НОМЕР_18 вартістю 221 240,00 грн; FRUEHAUF ТХ39В 0, (1998), синій № шасі НОМЕР_19 нз НОМЕР_20 вартістю 166 760,00 грн; SCHMITZ SKO 24, (2003), червоний, № шасі НОМЕР_21 нз НОМЕР_22 вартістю 630 829,00 грн; SCHMITZ SKO 24, (2003),червоний № шасі НОМЕР_23 нз НОМЕР_24 вартістю 630 829,00 грн; SOMMER SG 24 0, (2000), чорний, № шасі НОМЕР_25 нз НОМЕР_26 вартістю 258 910,00 грн; SCHMITZ SPR 24, (2001), червоний № шасі НОМЕР_27 нз НОМЕР_28 вартістю 200 030,00 грн; DAF XF95.430 12580, (2004), білий, № двиг. НОМЕР_29 , № шасі НОМЕР_30 нз НОМЕР_31 , вартістю 434 828,41 грн; DAF XF95.430 12580, (2005), синій, № двиг. НОМЕР_32 № шасі НОМЕР_33 нз НОМЕР_34 вартістю 462 281,61 грн; DAF XF 95 380 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_35 № шасі НОМЕР_36 нз НОМЕР_37 вартістю 462 281,61 грн; AUDI А7 2995, (2011), бежевий, № двиг. НОМЕР_38 №шасі, №куз. НОМЕР_39 нз НОМЕР_40 вартістю 766 632,14 грн; DAF XF 95 380 12580, (2003), сірий, № двиг. НОМЕР_41 № шасі НОМЕР_42 нз НОМЕР_43 , орієнтовна вартість 450 000 грн; DAF XF 95.430 12580, (2004), синій, № двиг. НОМЕР_44 № шасі НОМЕР_45 нз НОМЕР_46 вартістю 434 828,41 грн; DAF XF 95.430 12580, (2004), білий, № двиг. ХЕ315С № шасі НОМЕР_47 нз НОМЕР_48 вартістю 434 828,41 грн; DAF XF 95.430 12580, (2004), білий, № двиг. ХЕ315С № куз. НОМЕР_49 нз НОМЕР_50 вартістю 434 828,41 грн; DAF XF 95.430 12580, (2004), білий, № двиг. НОМЕР_51 № шасі НОМЕР_52 нз НОМЕР_53 вартістю 434 828,41 грн; DAF CF 85.430 12580, (2003), синій, № двиг. НОМЕР_54 № шасі НОМЕР_55 нз НОМЕР_56 вартістю 316 870,00 грн; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_57 , тип ТЗ - сідловий тягач - Е, нз НОМЕР_58 , вартістю 434 828,41 грн; RENAULT MAGNUM 440 12130, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_59 № шасі НОМЕР_60 нз НОМЕР_61 вартістю 327 563,94 грн; DAF XF 95.430 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_62 № шасі НОМЕР_63 нз НОМЕР_64 вартістю 462 281,61 грн; DAF XF 95.480 12580, (2006), білий, № двиг. НОМЕР_65 № шасі НОМЕР_66 нз НОМЕР_67 , вартістю 442 855,00 грн; DAF XF 95.480 12580, (2006), білий, № двиг. НОМЕР_68 № шасі НОМЕР_69 нз НОМЕР_70 вартістю 442 855,00 грн; DAF XF 95.430 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_71 , № шасі НОМЕР_72 нз НОМЕР_73 вартістю 462 281,61 грн;
визнати недійсними підпункти д) - п), с) - ф) пункту 1.2 шлюбного договору, укладеного 18.09.2014 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №1515 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т.А.;
виділити 1/2 частини спільного сумісного майна і визнати право власності на вказані транспортні засоби: DAF XF 95 380 12580, (2003), сірий, №двиг. НОМЕР_12 № шасі НОМЕР_13 нз НОМЕР_14 орієнтовна вартість 450 000 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_74 від 02.03.2011; SCHMITZ SKO 24, (2003) червоний, № шасі НОМЕР_21 нз НОМЕР_22 вартістю 630 829,00 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_75 від 09.06.2012; SCHMITZ SKO 24, (2003), червоний, № двиг. № шасі НОМЕР_23 нз НОМЕР_24 вартістю 630 829,00 грн, згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_76 від 09.06.2012; DAF XF95.430 12580, (2005), синій, № двиг. НОМЕР_32 № шасі НОМЕР_33 нз НОМЕР_34 вартістю 462 281,61 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_77 від 27.08.2011; DAF XF 95 380 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_35 № шасі НОМЕР_36 нз НОМЕР_37 вартістю 462 281,61 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_78 від 25.08.2011; AUDI А7 2995, (2011), бежевий, № двиг. НОМЕР_38 № шасі № куз. НОМЕР_39 нз НОМЕР_40 вартістю 766 632,14 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_79 від 09.06.2011; DAF XF 95.430 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_62 № шасі НОМЕР_63 нз НОМЕР_64 вартістю 462 281,61 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_80 від 06.04.2013; DAF XF 95.480 12580, (2006), білий, № двиг. НОМЕР_65 № шасі НОМЕР_66 нз НОМЕР_67 , вартістю 442 855,00 грн, згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_81 від 23.03.2013; DAF XF 95.480 12580, (2006), білий, № двиг. НОМЕР_68 № шасі НОМЕР_69 нз НОМЕР_70 вартістю 442 855,00 грн, згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_82 від 23.03.2013; DAF XF 95.430 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_71 № шасі НОМЕР_72 нз НОМЕР_73 вартістю 462 281,61 грн, згідно висновку експерта № 287, зареєстрований ВРЕР 22.03.2013;
стягнути грошову компенсацію відхилення від розміру частки в сумі 134 222,62 грн;
виключити зі складу спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 наступні транспортні засоби: DAF XF 95 380 12580, (2003), сірий, № двиг. НОМЕР_12 № шасі НОМЕР_13 нз НОМЕР_14 орієнтовна вартість 450 000 грн, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_74 від 02.03.2011; SCHMITZ SKO 24, (2003), червоний, № двиг. № шасі НОМЕР_21 нз НОМЕР_22 вартістю 630 829,00 грн, згідно висновку експерта №287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_75 від 09.06.2012; SCHMITZ SKO 24, (2003), червоний, № двиг. № шасі НОМЕР_23 нз НОМЕР_24 вартістю 630 829,00грн, згідно висновку експерта №287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_76 від 09.06.2012; DAF XF95.430 12580, (2005), синій, № двиг. НОМЕР_32 № шасі НОМЕР_33 нз НОМЕР_34 вартістю 462 281,61 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_77 від 27.08.2011; DAF XF 95 380 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_35 № шасі НОМЕР_36 нз НОМЕР_37 вартістю 462 281,61 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_78 від 25.08.2011; AUDI А7 2995, (2011), бежевий, № двиг. НОМЕР_38 № шасі № куз. НОМЕР_39 нз НОМЕР_40 вартістю 766 632,14 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_79 від 09.06.2011; DAF XF 95.430 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_62 № шасі НОМЕР_63 нз НОМЕР_64 вартістю 462 281,61 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_80 від 06.04.2013; DAF XF 95.480 12580, (2006), білий, № двиг. НОМЕР_65 № шасі НОМЕР_66 нз НОМЕР_67 , вартістю 442 855,00 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_81 від 23.03.2013; DAF XF 95.480 12580, (2006), білий, № двиг. НОМЕР_68 № шасі НОМЕР_69 нз НОМЕР_70 вартістю 442 855,00 грн згідно висновку експерта № 287, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_82 від 23.03.2013; DAF XF 95.430 12580, (2005), білий, № двиг. НОМЕР_71 № шасі НОМЕР_72 нз НОМЕР_73 вартістю 462 281,61 грн згідно висновку експерта № 287, зареєстрований ВРЕР 22.03.2013; стягнути судові витрати.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним пунктів шлюбного договору, визнання права власності, виділ майна в натурі - відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин ведення спільного господарства з ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю.
Також за висновком суду, оскільки позивачка не довела факту спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу у період придбання спірного майна, тому відсутні підстави для визнання за нею права спільної сумісної власності на спірне майно згідно із приписами статті 74 СК України.
Суд, враховуючи положення ст. 92, 94, 103 СК України, ст. 202, 203, 215 ЦК України та те, що позивачкою не доведено та не підтверджено належними доказами, що визнання майна особистою власністю ОСОБА_6 визначеного у підпунктах д) - п), с) - ф) п.1.2 шлюбного договору майна, набутого до укладення шлюбного договору, поставило її у надзвичайно невигідне матеріальне становище, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними підпунктів д) - п), с) - ф) пункту 1.2 шлюбного договору, укладеного 18.09.2014 між ОСОБА_6 та позивачкою, а також в задоволенні решти позовних вимог, які є похідними.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
За доводами скарги судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки суду не невідповідають викладеним у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норм процесуального права.
В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду заявниця посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 з 25.08.2010 були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 , як члени сім'ї власника, тобто станом на 25.08.2010 ОСОБА_6 , як власник будинку визнав їх членами своєї сім'ї, а різне місце реєстрації не впливало на сімейні стосунки, оскільки протягом всього спірного періоду і під час нашого шлюбу ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , хоча постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 . Зміна місця реєстрації проживання ОСОБА_6 вимагала додаткових зусиль для переоформлення документів, в яких фіксується місце реєстрації проживання, тому зміну місця реєстрації проживання не робили, враховуючи, що ОСОБА_6 був власником обох будинків і мав право користуватися обома будинками.
Судом першої інстанції не враховано, що за період з 25.05.2009 по 18.09.2014, під час спільного проживання однією сім'єю, було набуто майно за спільні кошти і внаслідок спільної праці, ОСОБА_6 займався підприємницькою діяльністю, повністю забезпечував сім'ю, в той час як вона вела домашнє господарство та здійснювала догляд за малолітньою дитиною. Дохід накопичували з метою набуття майна, ведення спільного господарства і розширення підприємницької діяльності. Транспортні засоби купувалися за збереження сім'ї, з метою розвитку підприємницької діяльності ОСОБА_6 та збільшення доходу, який можливо використати на потреби сім'ї, з метою забезпечити майбутнє для доньки ОСОБА_8 .
Як стверджує заявниця, суд першої інстанції надав необгрунтовану оцінку показам свідків, зокрема свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та не надана судом оцінка показам свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , покази яких підтверджують викладені обставини позову і узгоджуються між собою, хоча деякі свідки між собою не знайомі і будь-яких стосунків не підтримують.
Також зазначає, що даючи перевагу показам свідка ОСОБА_18 , яка була і є подругою ОСОБА_19 , суд не взяв до уваги можливу вірогідність викривлення показів з метою залишення більшої частини спадкового майна на користь дитини її подруги - хрещеника ОСОБА_2 , але при цьому суд не дав аналіз показам свідка ОСОБА_20 , які суперечать між собою. Тому вважає, що висновки суду, які були враховані при прийнятті рішення у справі є відмінними від показів, які надавала свідок ОСОБА_18 ..
Крім того, посилається, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються з показами свідка ОСОБА_21 та свідка ОСОБА_22 .
Також за доводами скари, всі надані докази є належними та допустимими, мають оцінюватися у сукупності з показами свідків і запереченнями викладеними сторонами у процесуальних заявах по суті справи. Кожен з названих вище доказів не може самостійно підтверджувати факт спільного проживання однією сім єю, проте разом вони є достатніми для встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та позивачки без реєстрації шлюбу, з 27.05.2009 по 18.09.2014.
Як стверджує заявниця, ОСОБА_2 , заперечуючи юридичний факт, не спростував поданих на підтвердження спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу доказів, на підтвердження своїх контраргументів належних доказів не подав, а письмові пояснення, які подані ОСОБА_5 , ні є процесуальною заявою по справі, оскільки в порушення ч. 2 ст. 181 ЦПК України пояснення не підписані третьою особою або її представником.
В обгрунтування доводів скарги та підстав для скасування рішення суду першої інстанції, завниця посилається на те, що надаючи оцінку пункту 1.5 Шлюбного договору, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і послався на норми Шлюбного договору, які не оскаржуються і не мають відношення до предмета позовних вимог.
Посилається, що зазначений договір підтверджує, що тільки транспортний засіб МАЗ 543203-2122 11150, (2004), БІЛИЙ, № Двиг. 30130840 № шасі НОМЕР_2 державний номерний знак НОМЕР_3 був придбаний ОСОБА_6 до 25.05.2009 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_83 , виданого Чернігівським МРЕВ ДАФ 06.08.2004 року), а тому не є спільною сумісною власністю з ОСОБА_1 , що було визначено у судових дебатах.
Як вважає заявниця, в силу презумпції спільності майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин і спільності бюджету, що також передбачено нормами СК України, саме на відповідача покладається обов'язок подання доказів, що майно є особистою приватною власністю, вона не має обов'язку надавати докази, що майно є особистою власністю іншої особи.
Матеріали справи не містять доказів, що спірні транспортні засоби є особистою приватною власністю.
Крім того, заявниця вказує, що за період з 25.05.2009 по 18.09.2014 було набуто майно за спільні кошти і внаслідок спільної праці: ОСОБА_6 займався підприємницькою діяльністю, заявниця вела домашнє господарство та здійснювала догляд за малолітньою дитиною, отриманий нею дохід, в тому числі від реалізації транспортного засобу Suzuki Grand Vitara, 2009 року випуску, об'єднували, накопичували з метою набуття спільного майна, ведення спільного господарства і розширення підприємницької діяльності ОСОБА_6 , транспортні засоби купувалися для забезпечення сім'ї.
Тому вважає, що враховуючи вищенаведені обставини та норми права визначені ст. 60 74, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України, вона має право на 1/2 частину транспортних засобів, придбаних в період з 25.05.2009 до 17.09.2014.
Також заявниця стверджує, що надана представником відповідача Довідка № 48/7 про результати перевірки інформації, викладеної у зверненні ВКП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_23 не є належним та допустимим доказом відсутності 10 транспортних засобів, які були зареєстровані за ОСОБА_6 на день його смерті, оскільки співробітник поліції не здійснював огляд території, де зберігалися всі транспортні засоби і використовувалися у підприємницькій діяльності, виклав пояснення особи, яку опитував у телефонному режимі, при цьому встановив, що ОСОБА_6 з приводу незаконного заволодіння транспортними засобами не подавав.
В обгрунтування незаконності оскаржуваного рішення, заявниця посилається на те, що передання ОСОБА_6 у власність визначеного у д) - п), с) - ф) пункту 1.2 Шлюбного договору майна, набутого до укладення шлюбного договору, поставило її у надзвичайно невигідне матеріальне становище і передбачило зміну правового режиму майна, яке підлягає державній реєстрації, набутого у спільну сумісну власність до укладення оспорюваного договору, що суперечить нормам матеріального права та є підставою для визнання недійсним шлюбного договору у вказаній частині з підстав, встановлених ст. 9, ст. 103 СК України та ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.
Враховуючи наявність підстав для визнання недійсними підпунктів д) - п), с) - ф) п.1.2 Шлюбного договору, відповідно до положень ст. 74, частини першої ст. 70, частини першої ст. 71 Сімейного кодексу України, заявниця вважає, що їй має належати 1/2 частина транспортних засобів, придбаних в період з 25.05.2009 до 17.09.2010 і які зазначені у Шлюбному договорі.
Також посилається, що за шлюбним договором не може передаватись у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У поданому відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Святная О.В. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 - без змін. В обгрунтування правильності висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним частини шлюбного договору, заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.11.2022 у справі № 336/3695/21, від 30.11.2022 у справі № 334/7687/21. Посилається, що категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита у ч. 4 ст. 93 СК України, має оціночний характер та підлягає доведенню стороною відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України.
Щодо необгрунтованості вимог позивачки в частині встановення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, завник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, Верховного Суду, викладені у постановах від 17.01.2024 у справі № 759/14906/18, від 26.09.2018 у справі № 244/4801/13-ц, від 28.11.2018 у справі № 127/11013/17, від 16.01.2019 у справі № 343/1821/16¬ц, від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 354/693/17-ц, від 17.04.2019 у справі № 490/6060/15-ц, від 15.08.2019 року у справі № 588/350/15, від 23.09.2019 у справі № 279/2014/15-ц, від 10.10.2019 у справі № 748/897/18, від 11.12.2019 у справі № 712/14547/16-ц, від 12.12.2019 у справі № 490/4949/17, від 18.12.2019 у справі № 761/3325/17-ц, від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц, від 09.11.2020 у справі № 757/87.
Зазначає, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами обставини ведення спільного господарства з ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, як це наведено у правових висновках перелічених постанов Верховного Суду.
Щодо моменту набуття права власності на транспортні засоби, заявник посилається на правові висновки Впеликої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20, відповідно до яких, положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, та і за спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_19 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 26.05.2009, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.34 т. 1).
02.06.2009 між ОСОБА_6 та ОСОБА_19 був укладений договір про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, яким визначено, що ОСОБА_19 належить автомобіль марки Peugeot 307XR, 2004 року випуску нз НОМЕР_84 , а ОСОБА_6 - недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 ; 1/3 частина нерухомості по АДРЕСА_3 ; 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 ; 16 транспортних засобів, у тому числі МАЗ 543203-2122, 2004 року випуску, №шасі НОМЕР_2 нз НОМЕР_85 (а.с.164-171 т. 1).
Згідно відомостей із регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області №2109 від 12.12.2023 після укладення 02.06.2009 договору про поділ майна подружжя на ім'я ОСОБА_6 обліковувались наступні транспортні засоби: RENAULT MAGNUM, АЕ390, 1999 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_86 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_87 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 10.01.2007 згідно біржової угоди; RENAULT PREMIUM, 1997 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_88 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_89 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 16.08.2006 згідно біржової угоди, 16.06.2018 перереєстрований на нового власника; МАЗ 543203-2122, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_85 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 06.08.2004 згідно договору купівлі-продажу; DAF TE 95 XF, 1999 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_90 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_91 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 09.10.2004 згідно документів ВМД; VOLVO FH 12, 1997 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_92 , тип ТЗ - вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_93 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 19.06.2003 згідно договору купівлі-продажу; RENAULT PREMIUM 385, 1997 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_94 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_95 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 08.07.2005 згідно документів ВМД; RENAULT R 385, 1993 року випуску, шасі(рама) № НОМЕР_96 , тип ТЗ - вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_97 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 06.06.2003 згідно біржової угоди; МАЗ 54329020, 2002 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_98 , тип ТЗ - вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_99 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 08.01.2003 згідно договору купівлі-продажу, 22.09.2010 знятий з обліку, 29.09.2010 перереєстрований на нового власника; МАЗ 54329, 1993 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_100 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, рн НОМЕР_101 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 18.02.2004, 24.09.2010 знятий з обліку, 16.10.2010 перереєстрований на нового власника; VOLVO FH 12, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_102 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, рн НОМЕР_103 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 08.04.2005, 16.02.2019 перереєстрований на нового власника; VOLVO FH 12, 1998 року випуску, шасі(рама) № НОМЕР_104 , тип ТЗ - вантажний, рн НОМЕР_105 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 07.06.2003, 12.03.2019 перереєстрований на нового власника; напівпричіп марки (моделі) KOGEL, 1992 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_106 , тип ТЗ - напівпричіп, рн НОМЕР_107 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 08.01.2003, 14.11.2009 знятий з обліку, 17.11.2009 перереєстрований на нового власника; автомобіль марки TOYOTA LEXUS, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_108 , тип ТЗ - легковий універсал-В, рн ІІ1799OO, зареєстрований ім'я ОСОБА_6 25.01.2001 згідно біржової угоди; напівпричіп марки (моделі) LAMBERET LVF83E, 1996 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_109 , тип ТЗ - напівпричіп, рн НОМЕР_110 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_19 20.12.2001 і в подальшому на підставі договору про поділ майна від 02.06.2009 перереєстрований на ОСОБА_6 ; напівпричіп марки (моделі) LAMBERET LVFS3E1A, 1992 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_111 , тип ТЗ - н/причіп-рефрижератор-Е, рн НОМЕР_112 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_19 04.12.2003 і в подальшому на підставі договору про поділ майна від 02.06.2009 перереєстрований на ОСОБА_6 (а.с.3-4 т. 3).
Згідно домової книги в будинку АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_19 . Остання 13.11.2008 була знята з реєстрації (а.с.161-163 т. 1).
Також судом встановлено, що у 2007 році розпочато будівництво жилого будинку по АДРЕСА_1 , вказаний будинок прийнятий в експлуатацію, що підтверджується актом, який затверджений рішенням Деснянського райвиконкому від 13.10.2008 № 265, (а.с.202 т. 1).
За матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.35 т. 1).
Відповідно до копії домової книги у будинку АДРЕСА_1 з 25.08.2010 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та з 30.06.2020 ОСОБА_4 (а.с.48-49 т. 1).
24.07.2011 ОСОБА_6 був укладений договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.50 т. 1).
Згідно копій фіскальних, товарних чеків, наданих ОСОБА_1 , у період з 2009 - 2012 придбавалась побутова та господарська техніка, світлове оздоблення (а.с.51-56 т. 1).
Відповідно до заявок, ваучерів, у 2011 році, 2013 та 2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 резервували та бронювали готелі для відпочинку за кордоном (а.с.57-60 т. 1).
За матеріалами справи, а саме копії трудової книги у період з 30.12.2013 до 15.11.2019 ОСОБА_1 працювала на посаді юрисконсульта у ФОП ОСОБА_6 (а.с.116-117 т. 1).
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за звітний 2003 рік отримала 318,47 грн, за 2004 - 57,31 грн, 2005 - 05,19 грн, 2006 - 271,25 грн, 2007 - 9044,47 грн, 2008 - 3 179,26 грн, 2010 - 10 546,87 грн, 2011 - 11 557,00 грн, 2012 - 11 409,47 грн, 2013 - 136,36 грн, 2014 - 18 000,00 грн, 2015 - 18 200,00 грн (а.с.61-62 т. 1).
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_6 за звітний 2011 рік отримав 406 648,73 грн, 2012 - 346 635,96 грн, 2013 - 214 695,81 грн, 2014 - 401 289,47 грн, 2015 - 410 612,55 грн, 2016 - 315 204,59 грн, 2017 - 280 083,00 грн, 2018 - 257 786,32 грн, 2019 - 6 400,00 грн (а.с.63 т. 1).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 18.09.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений шлюбний договір, у якому сторони визначили свої майнові права та обов'язки у шлюбі і на випадок його розірвання та визначили, що кожна із сторін має право користуватися майном іншої сторони, яке набуто кожної із них до реєстрації шлюбу. Домовились зберегти особисту власність кожної із сторін на майно, яке придбане до реєстрації шлюбу, незалежно від того, на скільки істотно збільшиться вартість такого майна, внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя за час шлюбу ( а.с.129-131 т. 2).
Пунктом 1.2 Шлюбного договору передбачено, що на момент укладення договору ОСОБА_1 на праві особистої власності належить: 1) 1/3 частина квартири АДРЕСА_5 ; 2) гараж № НОМЕР_113 в автокооперативі №4 м. Чернігів.
ОСОБА_6 станом на 18.09.2014 на праві особистої власності належать: 1) житловий будинок АДРЕСА_1 ; 2) земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:024:5018); 3) 1/3 частина об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 ; 5) автомобілі марки: Toyota Land Cruiser 200, 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_114 , двигун № НОМЕР_115 ; AUDI А7, 2011 року випуску, шасі НОМЕР_116 реєстраційний номер НОМЕР_40 ; DAF моделі XF 95.480, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_117 , реєстраційний номер НОМЕР_67 ; DAF моделі XF 95.430, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_118 , реєстраційний номер НОМЕР_119 ; DAF моделі XF 95.380, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_36 , реєстраційний номер НОМЕР_37 ; DAF моделі XF 95.480, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_69 , реєстраційний номер НОМЕР_70 ; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_52 , реєстраційний номер НОМЕР_53 ; DAF моделі CF 85.430, 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_55 , реєстраційний номер НОМЕР_56 ; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_47 , реєстраційний номер НОМЕР_48 ; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_49 , реєстраційний номер НОМЕР_50 ; DAF моделі XF 95.4380, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_72 , реєстраційний номер НОМЕР_73 ; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_57 , реєстраційний номер НОМЕР_58 ; DAF моделі XF 95.430, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_63 , реєстраційний номер НОМЕР_64 ; DAF моделі XF 95.380, 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_42 , реєстраційний номер НОМЕР_43 ; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_45 , реєстраційний номер НОМЕР_46 ; DAF моделі ТЕ 95 ХF. 1999 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_120 , реєстраційний номер НОМЕР_91 ; DAF моделі XF 95.430, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_33 , реєстраційний номер НОМЕР_34 ; RENAULT моделі MAGNUM 440, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_121 , реєстраційний номер НОМЕР_61 ; причіп-фургон марки SCHMITZ, моделі SKO 24, 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_122 , реєстраційний номер НОМЕР_123 ; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_30 , реєстраційний номер НОМЕР_31 .
19.09.2014 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.37 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.38 т. 1).
За життя ОСОБА_6 був складений заповіт, яким він заповів доньці ОСОБА_5 належну йому 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 та всі належні йому грошові кошти в АТ «Ощадбанк», а синові ОСОБА_2 всі належні йому автотранспортні засоби. Вказаний заповіт було укладено 15.02.2012 і посвідчено приватним нотаріусом О.В.Денисенко (а.с.39-40 т. 1).
Згідно копії заповіту від 15.02.2012 ОСОБА_6 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:024:5018) та будь-яке нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а також всі належні йому грошові вклади в ПАТ «Банк Форум» (а.с.98 т. 2).
Також 19.03.2019 ОСОБА_6 був складений заповіт, яким він заповів ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_3 , а доньці ОСОБА_5 - вміст індивідуального банківського сейфу, який він орендував в філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Чернігові (а.с.96 зворот - 97 т. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , батьками якої зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.36).
Після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Борисовою Т.А. заведена спадкова справа №67/2019.
Із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.2,3 т. 2), ОСОБА_5 (а.с.8 зворот - 9 т. 2), ОСОБА_2 (а.с.16 т. 2).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності від 08.11.2021 на грошові кошти в розмірі 75 000 доларів США (а.с.4 т. 2), свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.07.2021 та 22.07.2021 на 1/5 частку земельної ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:024:5018) (а.с.181 зворот т. 2) та на 5/6 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.205 т.2).
ОСОБА_3 08.11.2021, 18.10.2022, 13.07.2021 та 22.07.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти в розмірі 6 250,00 доларів США (а.с.4 зворот т. 2); на 1/12 частку автомобілів марки AUDI А7, 2011 року випуску, рн НОМЕР_40 ; Mersedes-Benz GLS 450, 2016 року випуску, рн НОМЕР_124 ; Mersedes-Benz G500, 2016 року випуску, рн НОМЕР_125 ; Volvo FМ 400, 2008 року випуску, рн НОМЕР_126 ; Volvo FH, 2010 року випуску, рн НОМЕР_127 (а.с.86 т. 2); на 1/12 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:024:5018) (а.с.178 т. 2); на 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.200 зворот т. 2).
ОСОБА_4 08.11.2021, 18.10.2022, 13.07.2021 та 22.07.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти в розмірі 6 250,00 доларів США (а.с.6 т. 2); на 1/12 частку автомобілів марки AUDI А7, 2011 року випуску, рн НОМЕР_40 ; Mersedes-Benz GLS 450, 2016 року випуску, рн НОМЕР_124 ; Mersedes-Benz G500, 2016 року випуску, рн НОМЕР_125 ; Volvo FМ 400, 2008 року випуску, рн НОМЕР_126 ; Volvo FH, 2010 року випуску, рн НОМЕР_127 (а.с. 89 зворот -90 т. 2); на 1/12 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:024:5018) (а.с.179 т. 2); на 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.202 т. 2).
ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.06.2022 на 5/6 часток у спадковому майні, що становить 62 500,00 доларів США (а.с.9 зворот т. 2).
ОСОБА_2 згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 06.10.2022 та 07.10.2022 отримав спадщину на 5/6 часток, яка складається із автомобілів: Toyota Lexus, 2004 року випуску рн ІІ799ОО: AUDI А7, 2011 року випуску, шасі НОМЕР_116 реєстраційний номер НОМЕР_40 (а.с.19 зворот-20 т. 2); DAF моделі XF 95.380, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_36 , реєстраційний номер НОМЕР_37 ; DAF моделі XF 95.430, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_33 , реєстраційний номер НОМЕР_34 ; RENAULT MAGNUM 440, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_121 , реєстраційний номер НОМЕР_61 ; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_52 , реєстраційний номер НОМЕР_53 ; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_47 , реєстраційний номер НОМЕР_48 (а.с.24 зворот - 25 т. 2); напівпричепи: SCHMITZ SPR24, 2001 року народження, реєстраційний номер НОМЕР_28 ; Sommer SG 24, 2000 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_26 ; SCHMITZ SKO 24, 2003 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_22 ; SCHMITZ SKO 24, 2003 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_24 ; Fruehauf TX39B, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_20 (а.с.29 зворот - 30 т. 2); напівпричепи: Trailor, 2001 року народження, реєстраційний номер НОМЕР_18 ; Fruehauf СХ39, 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_9 ; Fruehauf, 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_16 ; причіп Fruehauf СХ39, 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_128 ; напівпричіп Fruehauf TX39B, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_129 (а.с. 34 зворот - 35 т. 2); автомобілі марки RENAULT MAGNUM АЕ390, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_87 ; RENAULT Premium 385, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_95 ; RENAULT R 385, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_97 ; DAF моделі ТЕ 95 XF, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_130 , реєстраційний номер НОМЕР_91 ; причеп МАЗ 8114, 1987 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_131 (а.с.47 зворот - 48 т. 2); DAF моделі ХF105, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_31 ; DAF моделі ХF 95.430, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_50 ; DAF моделі ХF 95.380, 2003року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_43 ; DAF моделі ХF 95.380, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14 ; DAF моделі СF 85.430, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_56 (а.с.60 зворот - 61 т. 2); Mersedes-Benz GLS 450, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_124 (а.с.52 т. 2); RENAULT MAGNUM, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_132 ; DAF моделі FТ ХF105, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_133 ; DAF моделі FТ ХF 105.460, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_134 ; DAF моделі FТ ХF 105.460, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_135 ; DAF моделі FТ ХF105, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_136 (а.с.54 т. 2); DAF моделі ХF105 FТ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_137 ; DAF моделі FТ ХF 105.460, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_138 ; DAF моделі FТ ХF 105.410, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_139 ; DAF моделі ХF460 FТ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_140 (а.с.64 т. 2); Volvo FH, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_141 ; DAF моделі FТ ХF 105, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_142 ; DAF моделі FТ ХF 105, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_143 ; DAF моделі FТ ХF 105, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_144 ; Volvo FH, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_145 (а.с.67 т. 2); Volvo FH, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_127 ; RENAULT MAGNUM, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_146 ; Volvo FH 12, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_147 ; DAF моделі FТ ХF 105.460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_148 ; Volvo FМ 400, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_126 (а.с.71 т. 2); Volvo FMFH Е5, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_149 ; Volvo FH, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_150 ; Volvo FMFH Е5, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_147 ; DAF моделі FТ ХF 105.460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_151 ; Volvo FMFH Е5, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_152 ; DAF моделі ХF 95.430, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_58 (а.с.74 зворот - 75 т. 2); Volvo FH, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_153 ; DAF моделі ХF 105.460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_154 ; DAF моделі ХF 105.460, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_155 ; Mersedes-Benz G500, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_125 ; Volvo FH 12, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_156 (а.с.78 т. 2); DAF моделі ХF 95.430, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_157 ; Volvo FH 400, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_158 ; DAF моделі ХF 95.480, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_73 ; DAF моделі ХF 95.430, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_46 (а.с.81 зворот - 82 т. 2).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.05.2021, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22.09.2021, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку грошової суми, що зберігалася в індивідуальному банківському сейфі, який орендував ОСОБА_6 на підставі укладеного ним з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (філія у м. Чернігові) договору оренди від 17.10.2016 №00000394-02 в сумі 75 000 доларів США (а.с.118-122, 123-129 т. 1)
Згідно відомостей Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області від 15.12.2022 на ім'я ОСОБА_6 зареєстровано 70 транспортних засобів, у тому числі спірні транспортні засоби (а.с.41-45 т. 1).
Також згідно відомостей Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області від 23.01.2023 на ім'я ОСОБА_1 з 01.01.2009 до 31.12.2014 зареєстрований транспортний засіб Suzuki Grand Vitara 2393 (а.с.46-47 т. 1).
Згідно матеріалів справи, 20.12.2022 судовим експертом Громовим А.М. був складений висновок №287 у цивільній справі №751/3663/21 щодо визначення середньої ринкової ціни колісних спірних транспортних засобів, зокрема: напівпричіп SCHMITZ SKO 24 (2003) реєстраційний номер НОМЕР_24 вартістю 630 829,00 грн; RENAULT MAGNUM 440 12130, реєстраційний номер НОМЕР_61 вартістю 327 563,94 грн; DAF XF95.430 12580 реєстраційний номер НОМЕР_34 вартістю 462 281,61 грн; DAF XF 95.430 12580, реєстраційний номер НОМЕР_48 вартістю 434 828,41 грн; DAF моделі ХF 95.430, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_58 вартістю 434 828,41 грн; DAF XF 95.480 12580, (2006), реєстраційний номер НОМЕР_67 , вартістю 442 855,00 грн; DAF XF 95.480 12580, (2006), реєстраційний номер НОМЕР_70 вартістю 442 855,00 грн; DAF XF 95 380 12580, (2005), реєстраційний номер НОМЕР_37 вартістю 462 281,61 грн; DAF XF 95.430 12580, (2005), реєстраційний номер НОМЕР_64 вартістю 462 281,61 грн; DAF XF95.430 12580, (2004) реєстраційний номер НОМЕР_31 , вартістю 434 828,41 грн; DAF XF 95.430 12580, (2004), реєстраційний номер НОМЕР_50 вартістю 434 828,41 грн; DAF моделі XF 95.430, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_53 вартістю 434 828,41 грн; DAF XF 95.430 12580, (2004), реєстраційний номер НОМЕР_46 вартістю 434 828,41 грн; DAF XF 95.430 12580, (2005), реєстраційний номер НОМЕР_73 вартістю 462 281,61 грн; DAF CF 85.430 12580, (2003), реєстраційний номер НОМЕР_56 вартістю 316 870,00 грн; FRUEHAUF СХ39 реєстраційний номер НОМЕР_11 вартістю 166 760,00 грн; ПП FRUEHAUF реєстраційний номер НОМЕР_16 вартістю 166 760,00 грн; FRUEHAUF СХ39 днз НОМЕР_9 вартістю 166 760,00 грн; FRUEHAUF ТХ39В реєстраційний номер НОМЕР_7 вартістю 166 760,00 грн; FRUEHAUF ТХ39В реєстраційний номер НОМЕР_20 вартістю 166 760,00 грн; SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_28 вартістю 200 030,00 грн (а.с.64-70 т. 1).
Крім того, під час розгляду справи, судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 та досліджені надані ОСОБА_1 фотографії (а.с.128-131, 149-153, 184-192, 226-241 т.3, а.с. 53-82, 111-127 т. 4.), відповідно до яких ОСОБА_6 проводить відпочинок разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_26 та їх друзями (т.1 а.с.73-78).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин ведення спільного господарства з ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю.
Також за висновком суду, оскільки позивачка не довела факту спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу у період придбання спірного майна, тому відсутні підстави для визнання за нею права спільної сумісної власності на спірне майно згідно із приписами статті 74 СК України.
Суд, враховуючи положення ст. 92, 94, 103 СК України, ст. 202, 203, 215 ЦК України та те, що позивачкою не доведено та не підтверджено належними доказами, що визнання майна особистою власністю ОСОБА_6 визначеного у підпунктах д) - п), с) - ф) п.1.2 шлюбного договору майна, набутого до укладення шлюбного договору, поставило її у надзвичайно невигідне матеріальне становище, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними підпунктів д) - п), с) - ф) пункту 1.2 шлюбного договору, укладеного 18.09.2014 між ОСОБА_6 та позивачкою, а також в задоволенні решти позовних вимог, які є похідними.
З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю) тощо.
Водночас, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц (провадження№ 14-130цс19), неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019 у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08.12.2021 у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Схожий за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц.
Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування, яке здійснює учасник справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенні. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю (постанова Верховного Суду від 15 травня 2024 року, справа № 359/8093/20, провадження № 61-9484св23).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом із цим, у постанові від 17.10.2018 у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №°129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням необхідно розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, у свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, необхідно віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі собою, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою у разі відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 753/21732/20.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належними та допустимими доказами факт проживання позивачки з ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу у заявлений період, на час придбання спірного майна, не доведено, адже самі по собі перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у близьких стосунках та спільна присутність їх на святах, спільний відпочинок, переодичне проживання за однією адресою у будинку, який йому належить та користування одночасно також іншим будинком, не можуть свідчити, що між ними склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги посилання позивачки на спільне придбання будівельних матеріалів, меблів та предметів домашнього вжитку у новий будинок, а також проведення ремонту, оскільки на підтвердження зазачених обставин позивачкою не надано належних і допустимих доказів ні суду першої, ні апеляційної інстанціям, а надані товарні чеки на придбання побутової техніки не підтверджують їх придбання за спільні їх кошти внаслідок спільної праці та не підтверджують особу покупця, отже інформація що належить до предмета доказування відсутня.
Судом також обгрунтовано враховано, що показання свідків є різними, та відповідали позиції сторони, якою були запрошені для показів, інших належних і достатніх доказів того, що позивачка з ОСОБА_6 вели спільне господарство, мали спільний бюджет чи витрачали кошти на спільні цілі позивачка суду не надала.
Надані позивачем роздруківки фотографій, на яких зображені позивач та померлий ОСОБА_6 , містять позначення часу коли вони були зроблені самою позивачкою й не підтверджують ані факт ведення позивачкою з ОСОБА_6 спільного господарства, побуту, ні наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, й також не підтверджують, що між ними склалися та мали місце в період з 27.05.2009 по 18.09.2014 усталені відносини, які притаманні подружжю, оскільки свідчать про спільний відпочинок, в тому числі і з малолітніми дітьми, та проведення дозвілля.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не налаженим чином взяті до уваги пояснення свідків є необґрунтованими, оскільки покази свідків, як зі сторони позивача так зі сторони відповідача наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відносин, що притаманні подружжю у спірний період не доводять, у звязку з тим, що переважно зводяться до констатації факту перебування у близьких стосунках й періодичного спільного проживання.
Посилання заявниці на те, що суд першої інстанції надав необгрунтовану оцінку показам свідків, зокрема свідка ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та не надана судом оцінка показам свідка ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , є безпідставним, оскільки лише показання свідків не можуть бути підставою для встановлення наявності фактичних шлюбних і сімейних відносин (постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 24 лютого 2022 року у справі № 761/4449/19, від 10 жовтня 2023 року усправі №754/6446/21).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкових подіях, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть підтверджувати те, що між сторонами склалися та мали місце протягом зазначеного періоду часу усталені стосунки, які притаманні подружжю.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків зі сторони позивача, фотографії, на яких позивачка зображена разом з відповідачем на відпочинку та докази, які підтверджують спільний відпочинок позивачки з ОСОБА_6 , як підтвердження спільного проживання без реєстрації шлюбу, колегія суддів відхиляє, оскільки показання свідків та інші докази судами оцінено відповідно до положень статті 89 ЦПК України (оцінка доказів).
Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і доводи скарги про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 з 25.08.2010 були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 , як члени сім'ї власника, тобто станом на 25.08.2010 ОСОБА_6 , як власник будинку визнав позивачку та доньку членами своєї сім'ї, а різне місце реєстрації не впливало на сімейні стосунки, враховуючи, що судом встановлено та не спростовано позивачкою, що у спірний період з 27.05.2009 до 18.09.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були зареєстровані за різними адресами: ОСОБА_1 зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_6 - у будинку АДРЕСА_2 , а допитані свідки підтвердили користування обома будинками ОСОБА_6 , які йому належали на праві власності.
Позивачкою всупереч положенням ст. 77-81 ЦПК України не надано суду першої інстанції та апеляційному суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_6 у спірний період за місцем реєстрації позивачки.
Судом першої інстанції надано належну оцінку показам свідків, на які позивачка посилалась як на підставу для підтвердження спільного проживання у спірний період з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.12.2019 у справі №466/3769/16, від 27.02.2019 у справі №522/25049/16-ц, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, які в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обовязковими для врахування судами.
Сама по собі реєстрація позивачки у належному ОСОБА_6 будинку не свідчить про наявність підстав для встановлення наявності фактичних шлюбних і сімейних відносин, які приманні подружжю за спірний період з 2009 по 2014 рік.
Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то позовні вимоги про визнання спірних автомобілів спільним майном подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частки цього майна, також не підлягають задоволенню згідно із приписами статті 74 СК України.
Апеляційний суд враховує, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду першої та апеляційної інстанцій належних доказів на підтвердження придбання спірного майна не за особисті кошти ОСОБА_6 , а за рахунок їхніх спільних коштів як членами однієї сім'ї.
Посилання заявниці на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог проаналізувавши п.1.5 шлюбного договору, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції була надана оцінка та досліджені наявні в матеріалах справи докази в межах повноважень та в сукупності з іншими доказами, як це регламентовано ч. 3 ст. 89 ЦПК України.
Враховуючи, що вимога про визнання права власності є похідною від вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, суд дійшов правильного висновку, що вказана позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить висновку, що позивач належними та допустимим доказами не довела та не підтвердила, що між нею та ОСОБА_6 склалися усталені відносини, притаманні чоловікові та жінці, що ними велося спільне господарство, планувався сімейний бюджет, тощо, тому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 27.05.2009 по 18.09.2014 рік.
Також не спростовують правльність висновків суду першої інстанції і доводи скарги про необгрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні вимог в частині визнання недійсними підпунктів д) - п), с) - ф) пункту 1.2 шлюбного договору, укладеного 18.09.2014 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 64 СК України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя є укладення ними шлюбного договору.
Статтею 9 СК України визначено загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам Сімейного кодексу України, іншим законам та моральним засадам суспільства.
Із наведеного слідує, що до правового регулювання шлюбного договору, як різновиду правочину, повинні застосовуватися, у тому числі, загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глави 52, 53 щодо загальних положень про договір.
Про необхідність застосування норм ЦК України при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у статті 103 СК України.
У статтях 92-103 СК України визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.
Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки та можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків (ч. ч. 1 і 2ст. 93 СК України).
У частинах четвертій та п'ятій статті 93 СК України містяться обмеження щодо змісту шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством; по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Статтею 97 СК України передбачено право подружжя визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права, зокрема ч. 2 цієї статті вказує, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.
Відповідно до ст. 103 СК України, шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.
За положеннями ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3).
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 13, 5, 6ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до наведених норм, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання сторонами в момент вчинення наступних вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; у статті 103 СК України законодавець частково урегулював оспорюваність шлюбного договору. З урахуванням того, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин, то до недійсності шлюбного договору (його частини) підлягають застосуванню норми § 2 "Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону" глави 16 ЦК України; для визнання судом оспорюваного шлюбного договору (його частини) недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення шлюбного договору (його частини); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне приватне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного шлюбного договору (чи його частини) недійсним, так і порушення (не визнання або оспорювання) суб'єктивного приватного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного шлюбного договору; під змістом шлюбного договору розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Під вимогами, яким не повинен суперечити шлюбний договір (його частина), мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно -правових нормах.
Звертаючись до суду із позовом в частині визнання недійсними пунктів шлюбного договору, укладеного з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 як на підставу для визнання недійсним пунктів шлюбного договору, посилалася на те, що визнання майна особистою власністю ОСОБА_6 визначеного у підпунктах д) - п), с) - ф) п.1.2 шлюбного договору майна, набутого до укладення шлюбного договору, поставило її у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Апеляційний суд враховує, що категорія "надзвичайно невигідне матеріальне становище", вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, та ці докази повинні бути оцінені судом у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.06.2022 у справі № 759/23521/20.
За умовами шлюбного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , сторони визначили свої майнові права та обов'язки у шлюбі і на випадок його розірвання визначили, що кожна із сторін має право користуватися майном іншої сторони, яке набуто кожною із них до реєстрації шлюбу.
Відповідно п.1.5 сторони домовились зберегти особисту власність кожної із сторін на майно, яке придбане до реєстрації шлюбу, незалежно від того, на скільки істотно збільшиться вартість такого майна, внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя за час шлюбу.
Відповідно до п.4.4 шлюбного договору, сторони підтвердили, що однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки; підтверджують відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину; волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину тобто не є таким, що передбачено статтями 234, 235 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачкою не надано належних доказів на підтвердження того, що саме на момент укладення шлюбного договору були порушені її права шляхом визнання майна особистою власністю ОСОБА_6 , визначеного у підпунктах д) - п), с) - ф) п.1.2 шлюбного договору майна, набутого до укладення шлюбного договору.
Не містять матеріали справи й доказів, що на момент укладення шлюбного договору існували спірні питання щодо нерухомого майна.
Колегія суддів також звертає увагу, що аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що свобода договору у регулюванні майнових відносин між подружжям є істотно обмеженою. Такі сторони не вправі у договорах між собою визначати такі умови, реалізація яких призводитиме до істотного дисбалансу між правами та обов'язками кожного із подружжя.
Категорія "надзвичайно невигідне матеріальне становище", вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, та ці докази повинні бути оцінені судом відповідно до норм цивільного процесуального права.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2015 року у справі № 6-230цс14 та постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 201/4255/16-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 759/23521/20, від 08 червня 2022 року у справі № 363/1545/20, від 23 лютого 2023 року у справі № 369/2435/20.
Тому доводи скарги про те, що шлюбний договір поставив позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище є необгрунтованими, оскільки як наявність підстав для визнання оспорюваного шлюбного договору (чи його частини) недійсним, так і порушення (не визнання або оспорювання) суб'єктивного приватного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного шлюбного договору.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 201/4255/16-ц вказано, що: "норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу. Частинами другою, третьою та п'ятою статті 97 СК України встановлено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства".
Встановивши, що укладеним між сторонами шлюбним договором встановлено виключно умови щодо прав кожного з подружжя на майно та за оспорюваними умовами шлюбного договору спірне майно, яке зазначене у підпунктах д) - п), с) - ф) пункту 1.2 шлюбного договору, належало ОСОБА_6 , право власності на таке майно було зареєстровано за ним до моменту укладення шлюбу із ОСОБА_1 , а позивачка не довела, що умови шлюбного договору ставлять її у надзвичайно невигідне матеріальне становище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами частини шлюбного договору.
Позивачкою не надано суду першої та апеляційної інстанціям належних і допустимих доказів на спростовунння того, що спірне майно, зазначене у підпунктах д) - п), с) - ф) пункту 1.2 шлюбного договору, було придбано ОСОБА_6 до моменту укладення з нею шлюбу за спільні кошти, отже аналіз шлюбного договору свідчить про те, що сторонами врегульовано правовий режим майна, набутого сторонами до реєстрації шлюбу.
При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі N 355/385/17 (провадження N 61-30435сво18)).
Шлюбний договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками приватних відносин, покликаний забезпечити регулювання приватних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року в справі N 755/3563/21).
У постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року в справі N 6-230цс14 зазначено, що "норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права. Таким чином, оскільки норми сімейного і цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження права сторін шлюбного договору у визначені цими сторонами правового режиму майна, набутого ними до шлюбу, висновок суду про відповідність шлюбного договору вимогам статей 64, 74, 93, 97 СК України, статей 203, 215 ЦК України є правильним. Встановивши, що правовідносини сторін та правовий режим спірного майна урегульовано шлюбним договором, суд обґрунтовано застосував до цих правовідносин норми шлюбного договору, а не загальні норми СК України".
Крім того, в позовній заяві позивачкою ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_27 та ОСОБА_4 , малолітні діти залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Разом з тим за матеріалами справи,18.10.2022 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_28 на 1/12 частину майна, зокрема автомобіль марки AUDI, моделі А7, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_116 , реєстраційний номер НОМЕР_40 , тип ТЗ-легковий комбі-В, зареєстрований 09.06.2011 Чернігівським ВРЕР на імя спадкодавця ( ОСОБА_6 ), на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_79 (а.с. 86 т. 2), яке є також предметом позовних вимог ОСОБА_1 , також 18.10.2022 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_29 на 1/12 частину майна, зокрема автомобіль марки AUDI, моделі А7, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_116 , реєстраційний номер НОМЕР_40 , тип ТЗ-легковий комбі-В, зареєстрований 09.06.2011 Чернігівським ВРЕР на імя спадкодавця ( ОСОБА_6 ), на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_79 (а.с. 89 зворот - 90 т. 2), яке є також предметом позовних вимог ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітніх, але такі порушення норм процесуального права судом не призвели, як до неправильного вирішення справи, так і до вирішення питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, враховуючи обґрунтовану відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у цій справі і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права та спростовуються матеріалами справи.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.11.2025.
Головуючий Судді: