10 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/30852/25
Провадження № 11-сс/820/566/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України,
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2025 року задоволено частково клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карижин, Віньковецького району, Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
та застосовано відносно підозрюваного у вчиненні правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який полягає в забороні цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків необхідності прослідувати до місця укриття під час оголошення сигналу «повітряна тривога» або до медичного закладу за отриманням медичної допомоги, з покладенням на нього зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді за кожною вимогою.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора, суду з населеного пункту за місцем проживання;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваного ОСОБА_6 негайно доставити до місця проживання та звільнити з - під варти.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді по 19 грудня 2025 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025243000003242 зареєстровано дані кримінальні правопорушення, правова кваліфікація ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України.
25 жовтня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України.
26 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 ч.1 ст.263 КК України, а саме що: «24 жовтня 2025 року близько 18:00 години ОСОБА_6 , перебуваючи біля приміщення майстерні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , прийняв рішення про вчинення крадіжки майна, що належить ОСОБА_9 .
Тоді ж, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, розуміючи, що в країні діє воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та неодноразово продовжений іншими Указами Президента України, востаннє - Указом Президента України № 478/2025 від 14 липня 2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 4524-IX від 15 липня 2025 року, продовженого з 05 год. 30 хв. 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, перебуваючи поруч будинку АДРЕСА_2 , через зрізану металеву решітку віконної рами, проник до приміщення майстерні.
В подальшому ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні майстерні, що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, таємно, з метою особистого незаконного збагачення, викрав камеру марки "HC-940Pro", вартістю 3800 грн., після чого покинув місце події та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Вказаними умисними, протиправними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 3800 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Також, ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне поводження із бойовими припасами, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в порушення положень п. 1 Додатку 1 до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», згідно яких до видів майна, що не може перебувати у власності громадян, серед іншого, віднесено і вогнепальну зброю та боєприпаси, вимог п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, а також Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, у невстановлений досудовим розслідуванням час, в червні 2024 року, більш точного часу, досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в зоні бойових дій, знайшов корпус гранати типу «Ф1», корпус гранати «М67», корпус гранати «ЗГД», 4 підривачі, які вирішив залишити при собі, таким чином ОСОБА_6 умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав вищевказані бойові припаси.
Тоді ж ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що знайдені ним предмети відносяться до бойових припасів, усвідомлюючи те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне поводження із бойовими припасами, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, помістивши корпус гранати типу «Ф1», корпус гранати «М67», корпус гранати «ЗГД», 4 підривачі до автомобіля, та перевіз їх до підсобного приміщення будинку АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_6 , умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу зберігав корпус гранати типу «Ф1», корпус гранати «М67», корпус гранати «ЗГД», 4 підривачі у підсобному приміщенні будинку АДРЕСА_1 , до моменту виявлення працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України».
Обираючи запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя мотивував своє рішення тим, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує йому у випадку визнання його винуватим, співставляючи можливі негативні для нього наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, слідчий суддя вважав, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, є достатньо високим. Окрім того, існує ризик незаконно впливу на свідків, у даному кримінальному провадженні. При оцінці наявності зазначеного ризику слідчим суддею врахована встановлена КПК України процедура отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту осіб слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1 та ч.2 ст.23, ст.224 КПК України). Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення вважає недоведеним, оскільки ОСОБА_6 раніше не судимий, що свідчить про відсутність схильності до протиправної поведінки. Факт вчинення особою злочину вперше, не може автоматично свідчити про існування реального ризику вчинення нового кримінального правопорушення. Позиція сторони обвинувачення має ґрунтуватись не на припущеннях, а на конкретних фактах, які свідчать про реальність, а не гіпотетичність ризиків. Тому вказаний ризик вважав недоведеним.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність визначених ст.177 КПК України ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Одночасно, при обранні запобіжного заходу слідчий суддя врахував, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, учасник бойових дій, є особою з інвалідністю ІІІ групи, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, вину визнає частково та розкаюється.
З урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183КПК України, на думку слідчого судді, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 є занадто суворим заходом для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За таких обставин, взявши до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, конкретні обставини кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, особу підозрюваного, у відповідності з вимогами ч.4 ст.194 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу - у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2025 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , строком на 2 місяці.
Свої вимоги аргументує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Вважає, що цілодобовий домашній арешт не в змозі забезпечити запобігання ризикам, оскільки належним чином не гарантуватиме постійного перебування підозрюваного за місцем проживання, а також можливості вчинити інші кримінальні правопорушення.
Вказує, що неналежна процесуальна поведінка ОСОБА_6 під час виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може створювати
перешкоди для проведення ряду слідчих дій, забезпечення розумних строків
проведення досудового розслідування, виконання слідчих дій в обумовлений
процесуальними строками термін.
На думку апелянта, застосування іншого, більш м'якого
запобіжного заходу, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом
України, відносно ОСОБА_6 є недоцільним, оскільки саме запобіжний захід у виді тримання під вартою дозволить уникнути настання вище перелічених ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених процесуальних обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення з коротким викладом доводів апеляційної скарги, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника про безпідставність доводів сторони обвинувачення, перевіривши судове рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Застосовуючи до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя правильно врахував, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІІ групи.
Органи досудового розслідування в клопотанні та прокурор у поданій апеляційній скарзі не навели виняткових і достатньо переконливих підстав, які б дали можливість вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 буде намагатися ухилитися від досудового розслідування та суду. Крім того, з часу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 в розшук не оголошувався, даних про те, що він переховується від слідства не має, в матеріалах кримінального провадження відсутні і будь-які офіційні дані про те, що підозрюваний незаконно впливає на свідків.
Проте прокурором не враховано дані про особу підозрюваного, про що правильно зазначив слідчий суддя та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІІ групи, покладені на нього процесуальні обов'язки не порушує, про що підтвердив прокурор в суді апеляційної інстанції, а отже обраний забіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року № 15), взяття під варту визначається найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Беручи до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, а саме те, що він має місце проживання та міцні соціальні зв'язки, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не спростовано, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухвали слідчого судді про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Судова колегія погоджується також із тим, що вказаний вид запобіжного заходу із покладеними на підозрюваного процесуальними обов'язками, відображеними в ухвалі слідчого судді, у повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 під час досудового розслідування кримінального провадження та запобіжить ризикам, визначеним в ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення по справі, не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України, по 19 грудня 2025 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її постановлення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3