11 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/1738/25
Провадження № 22-ц/820/2215/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Ярмолюка О.І.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2025 року (суддя Колієв С.А.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначалось, що 21.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту №3250715, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 6400 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його картковий рахунок, однак відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту, нарахованих процентів та комісійної винагороди не виконав.
Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 29120 грн.
10 серпня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір відступлення прав вимоги № 06Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №3250715 від 21.04.2021, а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29120 грн, а також судові витрати по справі.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №3250715 від 21.04.2021 в сумі 7040 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ судовий збір у сумі 585,63 грн та 1450,55 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
На переконання позивача, суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що під час укладення договору про споживчий кредит № 3250715 від 21.04.2021, відповідач надав первісному кредитору документальне підтвердження, що він є військовослужбовцем, а тому нарахування відсотків за даним договором здійснювалося правомірно. Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов'язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Разом з тим, як зауважує позивач, як первісному кредитору, позивачу, так і до матеріалів даної судової справи, не надано документального підтвердження, що на відповідача поширювалися пільги визначені у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції цього закону, яка була чинною на період нарахування відсотків у спірних правовідносинах.
Також, матеріали даної справи не містять відповідних документів, як доказів, у який саме період відповідачем фактично здійснюються заходи і забезпечення національної безпеки і оборони, та відповідно підтвердження звільнення ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Надані відповідачем посвідчення є документами, що можуть підтверджувати наявність у нього статусу учасника бойових дій та права на пільги відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Натомість, підписавши означений кредитний договір, відповідач погодився з його умовами, що включає в себе зобов'язання повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. цього Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до первісного кредитора - ТОВ «Мілоан» з відповідною заявою та надавав відповідні документи.
Тобто, відповідачем не надано доказів, що у період виконання умов Кредитного договору та нарахування процентів на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а тому і відсутні підстави для зменшення розміру процентів.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
За змістом апеляційної скарги, ТОВ «Діджи-Фінанс» оскаржує судове рішення лише в частині відмови у стягненні відсотків, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині задоволених позовних вимог товариства відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України. Адже, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору про споживчий кредит №3250715 від 21.04.2021, укладеного між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Так, згідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Як вбачається з п. 5.1. договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 37-44).
Згідно з копією платіжного доручення від 21 квітня 2021 року № 44367349, перераховано кошти за наступними реквізитами, зокрема: дата - 2021-04-21, платник - ТОВ «Мілоан», банк платника - Приватбанк, код банку - 14360570, дебет рахунку № 29249827590695, сума - 6400 грн, отримувач - ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), банк отримувача - pb, код банку - MASTERCARD, кредит рахунку № 516874*40, призначення платежу: кошти згідно договору 3250715 (а.с. 49).
Відповідно до наданої позивачем відомості про щоденні нарахування і погашення за договором № 3250715 від 21.04.2021, за відповідачем значиться заборгованість за використання кредитних коштів у розмірі 29120 грн, з яких 6400 борг по тілу, 22080 борг по відсотках, 640 борг по пені (а.с. 89-90).
10.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає/відступає ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у додатку. (а.с. 17-25).
Відповідно до додатку до договору відступлення прав вимоги № 06Т, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3250715 в розмірі 29120 грн, з яких : 6400 грн заборгованість за тілом; 22080 грн заборгованість за відсотками; 640 грн пеня (а.с. 88).
27 вересня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій позивач проінформував відповідача про наявну заборгованість по договору в розмірі 29120 грн та рекомендував сплатити її (а.с.52).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 22080 грн, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець під час особливого періоду звільнений від сплати процентів за користування кредитом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Надаючи оцінку доводам позивача в апеляційній скарзі про підставність стягнення відсотків за користування позичальником кредитними коштами в сумі 22080 грн, апеляційний суд враховує таке.
Положеннями договору про споживчий кредит №3250715 від 21.04.2021 передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 6400 грн, кредит надається строком на 30 днів з 21.04.2021 до 21.05.2021.
Згідно п. 1.5.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом: 2880 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6 кредитного договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно із п. 1.7 кредитного договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього договору.
Відповідно до п. п. 2.2.2 п. 2.2 кредитного договору про споживчий кредит, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Пунктом 2.4.2 кредитного договору передбачено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3, 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5 Договору.
Положеннями п. 2.3 договору про споживчий кредит №3250715 від 21.04.2021 передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.
Згідно п. 2.3.1.1. кредитного договору, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Згідно із п. 3.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Таким чином, умовами договору про споживчий кредит № 3250715 від 21.04.2021 передбачено два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.
Із наданого стороною позивача розрахунку заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення) вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 6400 грн, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов, однак останній погашення кредиту не здійснював.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 22080 грн у межах 90-денного строку нарахування (з урахуванням пролонгації), що узгоджується з умовами кредитного договору та підтверджується даними витягу з додатком до договору факторингу №06Т від 10.08.2021, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан».
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що оскільки відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.06.2016, відтак має пільги по нарахуванню відсотків за користування кредитними коштами в період з 22.04.2021 по 20.07.2021.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів на доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Матеріали даної справи не містять відповідних документів, як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Посвідчення учасника бойових дій дає право на пільги відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Разом з цим, вказаний Закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
Згідно із частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і надалі в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору від 21.04.2021), військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
За змістом ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (тут і надалі в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору від 21.04.2021), військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оборону України», в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126-VII.
Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.
Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Відповідач надав до суду першої інстанції копії посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_2 від 20.06.2018 та службового посвідчення ДПС України ПС №190121 від 21.05.2024.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3250715 від 21.04.2021 вбачається, що нарахування процентів здійснювалося у період з 22.04.2021 по 20.07.2021.
У цей період п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазнав змін, і був викладений в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021 «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.».
Отже, на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники або ж військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
В матеріалах справи відсутні документи та відповідачем таких не надано, що останній впродовж періоду нарахування процентів за цим кредитом з 22.04.2021 по 20.07.2021 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебування безпосередньо в цих районах та у період здійснення зазначених заходів. На ухвалу суду першої інстанції від 01.05.2025 такі докази відповідачем надані не були.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що на відповідача поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» на час дії кредитного договору.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 22080 грн заборгованості по відсотках слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення таких вимог.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило судовий збір в розмірі 2422, 40 грн та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн, отже з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути вказаний судовий збір.
Стосовно витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6 000 грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції до позовної заяви долучено: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01 листопада 2024 року, додаткову угоду від 30 листопада 2024 року № 3250715 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року; детальний опис робіт; акт № 3250715 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 30 листопада 2024 року, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 6 000 грн (а.с. 32-36, 48, 83, 91).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Діджи Фінанс» в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги долучено: копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 листопада 2024 року, копію додаткової угоди № 3250715 від 30 листопада 2024 року до договору №42649746 про надання правової допомоги від 30 листопада 2024 року; детальний опис робіт; копію акту про підтвердження надання правничої допомоги адвокатом від 09 вересня 2025 року, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 4 000 грн.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.
Зважаючи, що за наслідками розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 6000 грн, відповідно, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про судові витрати слід змінити. А також, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного провадження, в розмірі 4000 грн
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість по відсотках за кредитним договором № 3250715 від 21 квітня 2021 року у розмірі 22080 грн.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2025 року в частині вирішення питання про судові витрати змінити, збільшивши стягнуті судом першої інстанції судовий збір до 2422 грн 40 коп та витрат на правову допомогу - до 6000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір, сплачений за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3633 грн 60 коп та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: О.І. Талалай
О.І. Ярмолюк