справа №766/15961/24
провадження 22ц/819/487/25
22ц/819/1033/25
Постанова
іменем України
05 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Базіль Л.В.,
Радченко С.В.,
секретар: Олійник К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 квітня 2025 рокута ухвалу суду від 05 серпня 2025року, постановлені під головуванням судді Рядчої Т.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради про визнання звільнення незаконним; визнання незаконним та скасування наказу; визнання контракту в частині визначення строку недійсним; поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Зміст позовних вимог
У вересні 2024року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІступенів» №15 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради про визнання звільнення незаконним; визнання незаконним та скасування наказу; визнання контракту в частині визначення строку недійсним; поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що 20 травня 2021року між позивачем та Херсонським навчально-виховним комплексом «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 Херсонської міської ради (далі -ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР) укладено трудовий контракт, за умовами якого ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на строк з 26 серпня 2021року по 26 серпня 2022року.
Додатковою угодою №2 від 25 серпня 2023року строк дії трудового контракту продовжено до 26 серпня 2024року.
Наказом ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР від 25 серпня 2024року №103-к позивач звільнена з посади заступника директора з 25 серпня 2024року, у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту на підставі пункту 8 статті 38 КЗпП України. Наказом закладу освіти від 29 серпня 2024року №110-К внесено зміни щодо правових підстав звільнення позивача в частині посилання на норму статті 36 КЗпП України замість статті 38 КЗпП України.
Позивач вважала, що її звільнення є незаконним, оскільки до займаної нею посади заступника директора загальноосвітнього навчального закладу з навчальної, виховної, навчально-виховної роботи не могла бути застосована контрактна форма трудового договору; посада відноситься до педагогічних працівників, які здійснюють свої професійні обов'язки на постійній основі, а умови їх роботи носять довготривалий характер, пов'язаний із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу в школах, дошкільних навчальних закладах, і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі для переведення їх на контракт або строковий трудовий договір.
Згідно частини другої статті 24 Закону України «Про освіту», в редакції станом на дату підписання оспорюваного трудового контракту, строковий трудовий договір (контракт) міг бути укладений лише з керівником закладу освіти, а не з заступником керівника.
Контрактна форма трудового договору була запроваджена в ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР на підставі наказу директора від 25 березня 2021року №78, за відсутності у керівника закладу відповідних повноважень, а тому цей наказ є незаконним. За наведених обставин положення трудового контракту від 20 травня 2021року укладеного з ОСОБА_1 , в частині встановлення строку його дії, є незаконним та підлягають визнанню недійсними, а тому й наказ від 25 серпня 2024 року №103-К про звільнення позивача з посади у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту є незаконним.
Крім того, зазначила, що звільнення проведено з порушенням вимог частини третьої статті 23 КЗпП України, згідно якої роботодавець мав проінформувати працівника, який працює за строковим трудовим договором, про наявність вакантних посад. Тобто, після звільнення позивача у зв'язку з закінченням строку дії контракту директор повинна була повідомити ОСОБА_1 про те, що раніше зайнята позивачем посада є вакантною та укласти безстроковий трудовий договір на підставі поданих позивачем заяв від 09 липня та 08 серпня 2024року про продовження дії трудового контракту. Однак, зазначені заяви залишено без задоволення.
Строк дії укладеного з позивачем трудового контракту від 25 березня 2021року становив один рік. Додатковою угодою №2 строк дії контракту погоджений сторонами до 26 серпня 2024року, який мав бути останнім робочим днем. Проте звільнення відбулося 25 серпня 2024року, тобто раніше закінчення строку дії контракту, що свідчить про незаконність звільнення.
Строк дії первісного трудового контракту сплив 26 серпня 2022року, після чого позивач продовжила працювати на посаді, отримувала заробітну плату, а тому вважає, що відповідно до приписів статті 39-1 КЗпП України між сторонами виникли трудові правовідносини, укладені на невизначений строк. Подальше укладення строкового трудового контракту, оформленого додатковою угодою №2 від 25 серпня 2023року та звільнення позивача 25 серпня 2024року у зв'язку із закінченням строку дії контракту є незаконним.
Згідно пункту 4.1 Статуту ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР, призначення на посаду директора навчального комплексу та його заступників має здійснюватися начальником Управління освіти Херсонської міської ради. Оскільки звільнення позивача проведено директором, то відповідачем порушено процедуру звільнення ОСОБА_1 з посади.
Також вказала, що є свідком в кримінальному провадженні порушеному відносно директора ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР ОСОБА_2 за вчинення діянь, пов'язаних з корупційними правопорушеннями, про які ОСОБА_1 повідомляла правоохоронні органи та Державну аудиторську службу України. Вважає, що фактична відмова директора ХНКК №15 у продовженні трудових відносин є наслідком звернення позивача до правоохоронних органів.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 Херсонської міської ради №78 від 25 березня 2021року «Про затвердження форми трудового контракту»;
визнати недійсним положення трудового контракту від 20 травня 2021року, укладеного між позивачем та ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР в частині строку дії контракту з 26 серпня 2021року по 26 серпня 2022року та з 26 серпня 2023року по 26 серпня 2024року;
скасувати наказ директора ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР від 25 серпня 2024року №103-к «Про звільнення працівника» та поновити позивача на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи;
стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради, як розпорядника коштів, на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу на день постановлення судового рішення із розрахунку 1251,11грн./день та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд вважав, що звільнення позивача з посади є законним та проведеним у відповідності до вимог укладеного між сторонами трудового контракту, за закінченням строку його дії. Суд послався на те, що чинним трудовим законодавством України не передбачений обов'язок роботодавця повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Позивачу було достеменно відомо про те, що останнім робочим днем згідно з умовами контракту буде 26 серпня 2024року. При цьому суд визнав, що ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР порушено умови контракту, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 25 серпня 2024року, однак це порушення є підставою для внесення в позасудовому порядку відповідних змін до наказу про звільнення, а не для поновлення позивача на роботі.
Вирішуючи питання про незаконність наказу директора ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР №78 від 25 березня 2021року «Про затвердження форми трудового контракту», суд встановив, що звернувшись з позовом 23 вересня 2024року, позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги, поданої на рішення суду
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, зазначивши про незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, з приводу чого просила рішення суду від 29 квітня 2025року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 послалася на невмотивованість рішення суду першої інстанції щодо усіх підстав заявленого позивачем позову.
Зокрема скаржник зазначила, що суд не надав оцінки твердженням позивача, що закон не вимагає укладати з нею як з педагогічним працівником строковий трудовий договір, а тому впровадження контрактної форми трудового договору в закладі є незаконним. Незаконність дій директора освітнього закладу по впровадженню для педагогічних працівників контрактної форми трудового договору не може виправдовуватися згодою позивача на підписання такого контракту та свідчить про незаконність звільнення з посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Роботодавець в порушення вимог частини третьої статті 21 КЗпП України не запропонував позивачу перелік вакантних посад, що відповідають її кваліфікації, що свідчить про порушення процедури звільнення. Після закінчення строку дії трудового контракту укладеного на строк з 26 серпня 2021року по 26 серпня 2022року, позивач залишилася працювати на посаді, а тому згідно приписів статті 39-1 КЗпП України трудовий договір був продовжений на невизначений строк, з приводу чого звільнення з посади на підставі статті 36 КЗпП України є незаконним. До суду подавалася заява про доповнення підстав позову, згідно яких незаконність звільнення позивача та фактична відмова у продовженні трудових відносин є наслідком звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з повідомленням про здійснення директором НВК №15 Стратійчук Л.Л. корупційних дій, як посадовою особою. Висновки суду щодо розгляду зазначеної підстави позову відсутні.
Правова позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР Корсун Р.А., пославшись на законність та обґрунтованість рішення суду від 29 квітня 2025року, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначив, що 20 травня 2021 року між ОСОБА_1 та закладом освіти був укладений трудовий контракт строком на один рік, який в подальшому додатковими угодами №1 та №2 був продовжений до 26 серпня 2024року. Позивач підписала трудовий контракт та додаткові угоди без зауважень, розуміючи їх умови щодо строковості трудових відносин. Протягом строку дії контракту ОСОБА_1 його умови не оскаржувала, не ініціювала внесення змін та доповнень. Трудовим законодавством не передбачений обов'язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового договору або повідомляти про наявні на підприємстві вакансії; після переукладення (продовження на новий строк) трудового контракту він не набуває статусу безстрокового. Директором НВК №15 не вчинялися дії щодо звільнення позивача з підстав не передбачених трудовим договором, притягнення до дисциплінарної відповідальності, зміни умов праці або інші негативні заходи, які б свідчили, що припинення трудового договору мало місце не у зв'язку із закінченням строку дії контракту, а в наслідок повідомлення ОСОБА_1 правоохоронних органів про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень вчинених керівником закладу освіти. Позивачем порушено встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду для вирішення трудового спору в частині визнання незаконним наказу №78 від 25 березня 2021року «Про затвердження форми трудового контракту» та в частині визнання недійсним трудового контракту від 20 травня 2021року щодо строку його дії.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2025року матеріали справи за позовом ОСОБА_1 в порядку частини третьої статті 365 ЦПК України було направлено до Херсонського міського суду Херсонської області для ухвалення додаткового рішення у справі, у зв'язку з відсутністю в оскаржуваному рішенні висновків суду щодо розгляду усіх заявлених позовних вимог, з приводу яких сторонами подавалися докази та надавалися пояснення.
Ухвала суду першої інстанції
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2025 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення. Ухвала мотивована розглядом усіх позовних вимог ОСОБА_1 по суті, що не потребує ухвалення додаткового судового рішення.
Разом із цим, в ухвалі суд першої інстанції виклав мотиви постановленого у справі судового рішення від 29 квітня 2025року стосовно усіх вимог позивача, зокрема послався на приписи статей 23, 25, 26 Закону України «Про освіту» щодо наявності у керівника закладу освіти повноважень на запровадження строкового трудового контракту та звільнення працівників з посади; не прийняття до уваги як підстави незаконності наказу про звільнення позивача, звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з повідомленням про здійснення директором НВК №15 Стратійчук Л.Л. корупційних дій, з огляду на строк укладення трудового контракту, оформленого додатковою угодою №2 від 25 серпня 2023року, тобто до звернення позивача до правоохоронних органів у липні 2024року.
Доводи апеляційної скарги, поданої на ухвалу суду
В апеляційній скарзі, поданої на ухвалу суду від 05 серпня 2025року, ОСОБА_1 ставить питання про зміну мотивувальної частини цієї ухвали в частині мотивів відмови в ухваленні додаткового рішення та просить зазначити, що законними мотивами є порушенням Херсонським апеляційним судом процесуального закону на стадії повернення справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.
На думку скаржника, повернувши справу до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції порушив процесуальний закон та вийшов за межі наданих йому повноважень визначених частиною 3 статті 365 ЦПК України, фактично зобов'язавши суд провести повторний розгляд справи. Згідно приписів статті 270 ЦПК України апеляційний суд не наділений повноваженнями ініціювати ухвалення додаткового рішення у справі, а тому мотиви оскаржуваної ухвали від 05 серпня 2025року підлягають зміні.
Правова позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, подану на ухвалу суду від 05 серпня 2025року, представник ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІступенів» №15 ХМР Корсун Р.А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Розгляд справи апеляційним судом
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її адвокат Негуляєв М.А. просили апеляційні скарги задовольнити, з підстав викладених у скаргах.
Представник ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІступенів» №15 ХМР Корсун Р.А. проти задоволення апеляційних скарг заперечував та додатково пояснив, що протягом періоду з 20 травня 2021року по 26 серпня 2024року позивач працювала в закладі освіти лише на підставі укладених з нею строкових трудових договорів, оформлених трудовим контрактом від 20 травня 2021року та додатковими угодами №1 та №2. Внаслідок тимчасової окупації м.Херсона військами рф в 2022році, деякі документи не зберіглися, з приводу чого відповідач не може надати додаткову угоду №1 про продовження строкового трудового договору з позивачем за період з серпня 2022року по серпень 2023року.
Представник Управління освіти Херсонської міської ради в судове засідання не повторно з'явився, у заяві від 30 вересня 2025року просив розгляд справи провести у відсутність представника Управління.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана на рішення суду від 29 квітня 2025року підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу подану на ухвалу суду від 05 серпня 2025року слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно наказу директора Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 Херсонської міської ради від 25 березня 2021року №78, за погодженням з головою профспілкової організації освітнього закладу в особі Бурової Вікторії Володимирівни, була затверджена форма трудового контракту з педагогічними працівниками навчально-виховного комплексу №15 (т.1 а.с.36).
25 травня 2021року між ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР та ОСОБА_1 укладений трудовий контракт, згідно якого позивач була призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на строк з 26 серпня 2021року по 26 серпня 2022року.
У підпунктах 6.1, 6.2 пункту 6 контракту сторони передбачили, що підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії. При цьому керівник закладу освіти і працівник повинні за угодою сторін не пізніше, як за два місяці визначитися у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може переходити в договір на невизначений строк відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України та статті 391 КЗпП України, коли жодна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін. Згідно підпункту 6.9 умови цього контракту можуть бути змінені тільки за угодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткових угод (т.1 а. с.5-6).
Згідно наказу від 20 серпня 2022року №89-К ОСОБА_1 була призначена виконуючим обов'язки директора закладу на строк з 21 серпня по 31 грудня 2022року (т.1 а.с.7).
Додатковою угодою №2 від 25 серпня 2023року до трудового контракту від 20 травня 2021року, строк дії трудового контракту з позивачем встановлено на строк з 26 серпня 2023року по 26 серпня 2024року (т.1 а.с.8).
Листом директора ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР від 14 червня 2024року ОСОБА_1 повідомлено про звільнення у зв'язку із закінчення терміну дії контракту з 25 серпня 2024року (т.1 а.с.9).
12 серпня 2024року ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила укласти з нею додаткову угоду №3 щодо зміни строку трудового контракту, а саме з 26 серпні 2024р. по 26 серпня 2025р. (т.1 а.с.10).
Наказом директора ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР від 25 серпня 2024року №103-К ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора з навчально-виховної роботи з 25 серпня 2024року, у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту, згідно пункту 8 статті 38 КЗпП України (т.1 а.с.11).
Наказом директора закладу освіти від 29 серпня 2024року №110-К внесено зміни до наказу №103 від 25 серпня 2024року щодо правових підстав звільнення позивача з посади 25 серпня 2024року у зв'язку із закінченням дії трудового контракту, згідно пункту 8 статті 36 КЗпП України (т.1 а.с.12).
З листа слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 28 листопада 2024року №Б-192/8/02-24 встановлено, що ОСОБА_1 подавалося зверненням до ГУНП в Херсонській області, в якому позивач просила викликати її та допитати в якості свідка в судовому засіданні в межах кримінального провадження №12024231020000670 від 20 липня 2024року за ч.4 ст.191 КК України, виділеного із кримінального провадження №42023230000000427 відносно директора ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР Стратійчук Л.Л. Заявника повідомлено, що у зазначеному кримінальному провадженні вона має статус свідка, досудове розслідування у справі триває, процесуальне рішення не прийнято (т.1 а.с.50).
У листі від 16 грудня 2024року №55-5415-24 Херсонська обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1 про долучення її звернення до матеріалів кримінального провадження №12024231020000670 від 20 липня 2024року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України (т.1 а.с.60).
Лист Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області від 06 лютого 2023 року свідчить, що ОСОБА_1 , будучи головою профспілкового комітету ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР, у січні 2023року направляла до Державної аудиторської служби України звернення щодо можливих фактів порушення чинного законодавства при використанні коштів освітньої субвенції на преміювання окремих педагогічних працівників НВК №15 у липні 2022року. Заявника було повідомлено, що перевірка викладених у зверненні фактів буде проведена після скасування запровадженого в державі воєнного стану або після відновлення роботи органів державного фінансового контролю в м.Херсоні і припинення бойових дій (т.1 а.с.61-62).
До матеріалів справи долучений Статут ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР в редакції від 17 січня 2014року, згідно пункту 4.1 якого директор комплексу та його заступники призначаються і звільняються з посади начальником Управління освіти Херсонської міської ради (т.1 а.с.37-47).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Щодо апеляційної скарги, поданої на рішення суду від 29 квітня 2025року
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Згідно статті 25 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року №2145-VIII, укладання строкового трудового договору (контракту) передбачено з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти. Положення цього Закону безпосередньо не передбачають, але й не уможливлюють укладення строкових контрактів з педагогічними працівниками.
У справі, що переглядається встановлено, що на підставі наказу від 25 березня 2021року №78, погодженого з головою профспілкової організації Буровою В.В., в ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІступенів» №15 ХМР було запроваджено контрактну форму трудового договору з педагогічними працівниками, що не суперечить положенням чинного трудового законодавства.
ОСОБА_1 знала про укладення з нею саме строкового трудового договору, про що зазначено в трудовому контракті від 20 травня 2021року, погодилася з його умовами; 25 серпня 2023 року уклала додаткову угоду №2 до трудового контракту, яка передбачала строковість його дії; 12 серпня 2024року зверталася до керівника закладу освіти з заявою про укладення додаткової угоди щодо подовження строку дії трудового контракту, а тому наказ про звільнення позивача у зв'язку з закінченням строку трудового договору є правомірним та обґрунтованим.
Оскільки на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду дія контракту реалізована, тобто строк трудового договору сплив, позовна вимога про визнання недійсним положення трудового контракту від 20 травня 2021року, укладеного між позивачем та ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІступенів» №15 ХМР, в частині строку дії контракту з 26 серпня 2021року по 26 серпня 2022року та з 26 серпня 2023року по 26 серпня 2024року, задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правомірно відмовив у визнані незаконним та скасуванні наказу директора ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР №78 від 25 березня 2021року «Про затвердження форми трудового контракту» у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.
Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.
Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.
Звільнення у зв'язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв'язку із закінченням строку його дії.
Отже, термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17.
Підписання ОСОБА_1 , серед іншого додаткової угоди №2 від 25 серпня 2023року до трудового контракту, вказує на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і у період, що визначені у контракті.
За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту від 25 серпня 2023 року угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі умов контракту та у зв'язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі статті 36 КЗпП України.
З пояснень представника відповідача встановлено, що в ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР діє Статут в редакції від 17 січня 2014року, згідно пункту 4.1 якого директор комплексу та його заступники призначаються і звільняються з посади начальником Управління освіти Херсонської міської ради. Зміни до Статуту згідно вимог діючого законодавства не вносилися.
За приписами частини третьої статті 26 Закону України «Про освіту» до повноважень керівника закладу освіти віднесено, зокрема, призначення на посаду та звільнення з посади працівників.
Ураховуючи наведене, видання директором НВК №15, в межах наданих йому повноважень, наказу від 25 серпня 2024року №103-№ про звільнення ОСОБА_1 не свідчить про незаконність цього наказу.
Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суд першої інстанції встановив, що звільнення позивача відбулося 25 серпня 2024року, тобто з порушенням умов трудового контракту, а саме строку його дії, який спливав 26 серпня 2024року. Суд правильно вважав, що це порушення не є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі, а є підставою для внесення відповідних змін до наказу про звільнення. Разом із цим, встановивши наведене, суд дійшов помилкового висновку про необхідність проведення зміни дати звільнення позивача з посади в позасудовому порядку.
З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту з 25 серпня 2024року на 26 серпня 2024року.
Статтею 21 КЗпП України передбачено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників через повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення.
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України уразі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Закон гарантує захист трудових прав викривача, прямо вказуючи на найбільш поширені форми негативних заходів впливу, які керівнику або роботодавцю заборонено застосовувати до викривача у зв'язку з повідомленням, одночасно залишаючи перелік таким форм відкритим, тобто невичерпним.
Згідно з частиною першою статті 534 Закону України «Про запобігання корупції» викривачу не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, його не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням.
До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця вибіркового характеру, які не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
При цьому передбачені статтею 534 Закону України «Про запобігання корупції» гарантії застосовуються не просто за фактом того, що особа є викривачем, а за умови наявності зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача.
Водночас імунітет викривача не є абсолютним та має певні межі, що відповідає висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №815/2074/18 та від 11 червня 2020 року у справі № 816/1874/17 щодо статусу викривача. Суд зазначив, що в першу чергу, повинен бути наявним зв'язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
Ще одним обов'язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, в той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було.
Про наявність зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність у минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких він повідомив.
Частиною третьою статті 81 ЦПК України передбачено, що усправах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.
В ході розгляду справи судом першої інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між зверненнями позивача до правоохоронних органів з повідомленням про здійснення директором НВК 15 Стратійчук Л.Л. корупційних дій як посадовою особою та виданням наказу про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду, а доводи апеляційної скарги про протилежне відхиляє, оскільки зібранні у справі докази ніяким чином не підтверджують, що протягом строку дії контракту зі сторони роботодавця відносно позивача були застосовані негативні заходи впливу, пов'язані з її дискримінацією у сфері праці.
Так, на підтвердження доводів щодо незаконності звільнення з посади позивач надала листа Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області від 06 лютого 2023року, з якого встановлено, що ОСОБА_1 , будучи головою профспілкової організації ХНВК «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №15 ХМР, у січні 2023року направляла до Державної аудиторської служби України звернення щодо можливих фактів порушення чинного законодавства при використанні коштів освітньої субвенції на преміювання окремих педагогічних працівників НВК №15 у липні 2022року. Заявника було повідомлено, що перевірка викладених у зверненні фактів буде проведена після скасування запровадженого в державі воєнного стану або після відновлення роботи органів державного фінансового контролю в м.Херсоні і припинення бойових дій. Отже, зазначений лист об'єктивно не доводить обізнаність керівництва закладу освіти щодо такого звернення та застосування до позивача негативних заходів впливу, пов'язаних з відповідним зверненням.
З листів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 28 листопада 2024року №Б-192/8/02-24 та Херсонської обласної прокуратури від 16 грудня 2024року №55-5415-24 вбачається факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо її допита в якості свідка в межах кримінального провадження №12024231020000670 від 20 липня 2024року за підозрою відносно директора НВК №15 ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, та долучення звернення ОСОБА_1 до матеріалів кримінального провадження. Оскільки зазначені звернення мали місце вже після припинення трудових відносин з позивачем, за відсутності самих звернень, що унеможливлює встановлення їх змісту, колегія суддів прийшла до висновку про законність та обґрунтованість постановленого в цій частині судового рішення.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 квітня 2025 року, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги; зміну дати звільнення ОСОБА_1 з посади у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту з 25 серпня 2024року на 26 серпня 2024року та викладення мотивувальної частини рішення суду від 29 квітня 2025року в редакції цієї постанови.
Щодо апеляційної скарги, поданої на ухвалу суду від 05 серпня 2025року
Як зазначалося вище ухвалою суду від 05 серпня 2025року судом першої інстанції було прийнято рішення про відмову у прийнятті додаткового рішення у справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну мотивувальної частини цієї ухвали в частині мотивів відмови в ухваленні додаткового рішення та просить зазначити, що законними мотивами є порушенням Херсонським апеляційним судом процесуального закону на стадії повернення справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.
Ураховуючи вимоги та підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду від 05 серпня 2025року без змін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, який усуває недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі №202/3681/16 зроблено висновок, що тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Конституційний Суд України наголошував, що під принципом інстанційності слід розуміти таку організацію судової системи, яка забезпечує право на перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої (див. рішення Конституційного Суду України щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції від 12 липня 2011 року № 9-рп/2011, пункт 3.2).
Ураховуючи зазначене, очевидним є, що суд першої інстанції в межах наданих йому повноважень не має права на встановлення порушень, допущених на думку скаржника судом апеляційної інстанції. У разі незгоди з ухвалою Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2025року про направлення справи до суду для ухвалення додаткового рішення, скаржник не позбавлений можливості оскаржити процесуальні рішення суду апеляційної інстанції у передбачений цивільним процесуальним законодавством спосіб.
Керуючись ст.367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 квітня 2025 року, задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту з 25 серпня 2024року на 26 серпня 2024року.
Мотивувальну частину рішення суду від 29 квітня 2025року викласти в редакції цієї постанови.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2025 року, залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 12 листопада 2025 року.
Головуючий : В.О. Бездрабко
Судді : Л.В. Базіль
С.В. Радченко