11 листопада 2025 року м.Суми
Справа №584/539/24
Номер провадження 22-ц/816/1059/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
у присутності:
представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Вагоровської Анжеліки Едуардівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна»
на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 03 грудня 2024 року у складі судді Данік Я.І., ухваленого в м. Путивль Сумської області, повне рішення складено 13 грудня 2024 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вагоровську А.Е. звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала тим, що 08 січня 2008 року між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським споживчим кооперативом «Ярославна» (далі - ССК «Ярославна») укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,5069 га з кадастровим номером 5923885400:04:002:0040 строком на 20 років. 29 листопада 2019 року між ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею первинного орендодавця, та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди від 08 січня 2008 року, відповідно до умов якого договір укладено до 29 листопада 2039 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у фіксованому розмірі 17 630,90 грн на рік, у разі невнесення орендної у строки, визначені цим договором, стягується пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
14 лютого 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за яким позивачка набула право власності на вказану земельну ділянку. ОСОБА_1 листом повідомила відповідача про набуття права власності на вказану земельну ділянку, проте відповідач в порушення умов договору оренди плату за користування земельною ділянкою за 2022-2023 роки не сплатив. Загальна сума заборгованості за 2022-2023 роки складає 35 261,80 грн. Пеня відповідно до п. 4.10 договору становить 1094,88 грн та сума інфляційних втрат складає 1321,12 грн.
Крім того, оскільки орендна плата за договором оренди не сплачена за 2 роки та 4 місяці, що на думку позивачки, є істотним порушенням умов договору з боку відповідача, тому такий договір підлягає розірванню в судовому порядку.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ССК «Ярославна» 37 677,80 грн заборгованості зі сплати орендної плати та штрафних санкцій; розірвати договір оренди землі від 08 січня 2008 року, укладений між ССК «Ярославна» та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки загальною площею 5,5069 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5923885400:04:002:0040 у зв'язку з істотним порушенням умов договору.
Рішенням Путивльського районного суду м. Суми від 03 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі, укладений 08 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ССК «Ярославна» щодо оренди земельної ділянки загальною площею 5,5069 га кадастровий номер 5923885400:04:002:0040.
Стягнуто з ССК «Ярославна» на користь ОСОБА_1 37 452,13 грн, а саме: 35 261,80 грн заборгованості щодо сплати орендної плати; 869,21 грн пені; 1321,12 грн інфляційних втрат.
Стягнуто з ССК «Ярославна» на користь ОСОБА_1 2407,89 грн витрат по сплаті судового збору при подачі позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ССК «Ярославна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі; стягнути з позивачки на користь ССК «Ярославна» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що повідомлення про придбання земельної ділянки позивачка надіслала ССК «Ярославна» з порушенням строку, встановленого п. 11.5 додаткової угоди № 1. Позивачка в своїх листах не зазначила засоби зв'язку, що на думку відповідача, дає підстави припускати, що вона з самого початку придбання земельної ділянки створила умови, які призвели до порушення ССК «Ярославна» своїх зобов'язань за договором оренди. Через придбання ОСОБА_1 земельної ділянки було порушено переважне право ССК «Ярославна» на придбання вказаної земельної ділянки.
Не погоджується з розрахунком загальної суми орендної плати за договором оренди, так як позивачем не були зроблені передбачені законодавством та умовами договору оренди відповідні обов'язкові вирахування податків та зборів.
Нарахування інфляційних втрат не передбачено умовами договору, а нарахування пені в заявленому позивачкою розмірі не відповідає нормам чинного законодавства.
Щодо розірвання договору оренди вказує на те, що невиконання умов договору виникло не з вини орендаря, тому, на думку заявника апеляційної скарги, він звільняється від відповідальності за невиконання умов договору.
Також наголошує на тому, що відповідач здійснює господарську діяльність на території Новослобідської сільської територіальної громади, яка є прикордонною територією з країною - агресором. З часу введення воєнного стану в Україні сільськогосподарські підприємства, в тому числі і ССК «Ярославна», вимушені працювати в складних та небезпечних умовах. Через заміновані поля та постійні обстріли громади відповідач з 2022 року змушений був залишити без обробітку близько 3 тис. га землі, що призвело до значних фінансових втрат та боргів підприємства. Кооператив не відмовляється від виконання зобов'язання по договору оренди землі, але через обставини незалежні від нього виконати зобов'язання з розрахунку орендної плати вчасно не має можливості.
Стосовно заявлених витрат на професійну правничу допомогу вказує, що позивачкою не надано жодного документального підтвердження суми правничої допомоги.
Від представника позивачки - адвоката Вагоровської А.Е. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначає, що відповідач, посилаючись на неможливість зв'язатися з позивачкою, суперечить документам, що були ним надані. Щодо посилання відповідача на порушення його прав під час купівлі-продажу земельної ділянки позивачкою, вказує на те, що набуття права власності на земельну ділянку не є предметом спору у вказаній справі. Несвоєчасне інформування новим власником орендаря про заміну сторони договору не звільняє такого орендаря від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Вирахування податків і зборів має бути здійснене відповідачем в момент виплати заборгованості з фактичної суми, що підлягає відшкодуванню. Доказів того, що такі податки і збори були нараховані і сплачені відповідачем на момент розгляду справи, матеріали справи не містять.
Щодо посилання відповідача на обставини непереборної сили у зв'язку з введенням в Україні військового стану вказує на те, що жодних документів, окрім листа ТПП України від 28 лютого 2022 року, які б підтверджували неможливість виплати орендної плати через військові дії, матеріали справи не містять. При цьому, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, яка заперечила проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції встановив та вбачається з матеріалів справи, що 08 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ССК «Ярославна» укладено договір оренди землі, за яким в оренду передана земельна ділянка загальною площею 5,5069 га з кадастровим номером 5923885400:04:002:0040, строком на 20 років з виплатою орендної плати у розмірі 587,37 грн на рік у натуральній формі за її собівартістю, але не вище ринкових цін рослинницькою продукцією (а.с. 18-19).
21 січня 2008 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки (а.с. 17 - на звороті).
У зв'язку зі смертю попереднього орендодавця ОСОБА_2 та переходом права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3 29 листопада 2019 року до вказаного договору оренди між ОСОБА_3 та ССК «Ярославна» укладено додаткову угоду № 1, якою договір оренди викладено в новій редакції (а.с. 13 на звороті - 16).
За змістом додаткової угоди орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5923885400:04:002:0040, яка розташована на території Мачулищанської сільської ради Путивльського району Сумської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,5069 га, у тому числі рілля 5,5069 га строком до 29 листопада 2039 року.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та фіксованому розмірі 17 630,90 грн (п. 4.1).
Орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця (п. 4.5).
Податок з доходів фізичних осіб та військовий збір утримується орендарем з орендної плати у відповідності з чинним законодавством України, в зв'язку з чим орендна плата виплачується орендодавцю за вирахуванням податків і зборів (п. 4.9).
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, стягується пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожний день прострочення (п 4.10).
Перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи (у тому числі в порядку спадкування), а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Особа, яка набула права власності на орендовану земельну ділянку зобов'язана повідомити про це орендаря письмово протягом 30 днів з моменту набуття права власності із наданням копії правовстановлюючого документу на земельну ділянку (п. 11.5).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 14 лютого 2022 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 5,5069 га з кадастровим номером 5923885400:04:002:0040 на підставі договору купівлі-продажу за № 196 від 14 лютого 2022 року, посвідченому приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Головенською Л.В. (а.с. 10).
02 грудня 2022 року позивачка направила на адресу відповідача повідомлення про набуття нею права власності, зокрема на земельну ділянку 5923885400:04:002:0040 загальною площею 5,5069 га. Окрім того, ставила питання про направлення їй додаткової угоди на зміну власника та про перерахування на її рахунок орендної плати за користування земельними ділянками, зазначивши відповідні реквізити для перерахування коштів (а.с. 21).
Відповідачем 20 лютого 2023 року було надано відповідь на вказане повідомлення, в якому зазначено, що неповідомлення орендодавцем про свої права на майно і ненадання орендодавцем необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати, позбавляє орендаря можливості належним чином виконати свої зобов'язання за договором оренди, зокрема сплатити орендної плати у встановлений договором строк. За відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки він не має фактичної можливості сплатити йому орендну плату, отже не несе відповідальність за невиконання зобов'язання щодо її сплати. Крім того, вказано, що між підписами у повідомленні та в доданій копії паспорту є суттєві відмінності, а тому з метою уникнення негативних наслідків в майбутньому, а саме визнання правочину недійсним, неукладеним чи виплати орендної плати неналежній особі, запропонували підписати додаткові угоди до договорів оренди землі, замінивши неналежного орендодавця на нового власника (а.с. 46).
На вказаний лист відповідачкою 14 квітня 2023 року було надано відповідь, в якій зазначила, що зміна орендодавця не є підставою для внесення змін або припинення договору та що немає необхідності для укладення додаткової угоди. Крім того, вказала на те, що вона належним чином повідомила відповідача як орендаря про те, що земельна ділянка належить їй, із зазначенням банківських реквізитів для перерахування орендної плати. Зазначила про наявність заборгованості зі сплати орендної плати та продублювала реквізити для перерахування коштів (а.с. 22).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував обов'язку зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 08 січня 2008 року, а саме не сплачував орендну плату у 2022-2023 роках, що є підставою для розірвання вказаного договору. Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки заборгованість щодо сплати орендної плати за 2022 рік в сумі 17 630 грн 90 коп. та за 2023 рік у сумі 17 630 грн 90 коп. Крім того, суд вважав наявними підстави для стягнення інфляційних втрат в розмірі 1321 грн 12 коп. та пені за несплату орендної плати за 2023 рік у сумі 225 грн 68 коп. Щодо вимог про стягнення пені за 2022 рік суд, застосувавши строки позовної давності, частково задовольнив цю вимогу та присудив до стягнення 643 грн 53 коп.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
За положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Аналогічний висновок викладено у Постанови Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі №479/1073/18, провадження №61-8798 св19.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 3 ст. 148-1 ЗК України передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у невиплаті орендної плати слід зазначити наступне.
Відповідач обставину невиплати позивачці орендної плати за 2022-2023 роки не заперечує. Стверджує, що позивачка не виконала свій обов'язок щодо своєчасного повідомлення про набуття нею права власності на вказану земельну ділянку.
Дійсно ОСОБА_1 відповідача про набуття права власності на земельну ділянку повідомила з порушенням, встановленого ч. 3 ст. 148-1 ЗК України та п. 11.5 додаткової угоди № 1 від 29 листопада 2019 року, строку, направивши відповідачу відповідне повідомлення про набуття нею права власності на земельну ділянку із зазначенням банківських реквізитів для сплати орендної плати лише 02 грудня 2022 року. Проте, сама по собі обставина несвоєчасного повідомлення відповідача про набуття позивачкою права власності на земельну ділянку, з огляду на те, що відповідач попередній власниці земельної ділянки орендну плату за 2022 рік також не сплатив, не звільняє орендаря від обов'язку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідач був обізнаний про набуття позивачкою права власності на земельну ділянку, про що свідчить його лист від 20 лютого 2023 року за вих. № 79 як відповідь на її повідомлення № 1 від 01 грудня 2022 року про зміну власника земельної ділянок та перерахування орендної плати (а.с. 46).
Після отримання відповідного повідомлення від нової власниці земельної ділянки відповідач мав обов'язок сплатити їй орендну плату на вказані нею банківські реквізити у строки, встановлені договором, а саме до 20 числа останнього у звітному році місяця, тобто до 20 грудня.
З приводу доводів заявника апеляційної скарги щодо порушення його переважного права на придбання у власність земельної ділянки, колегія суддів зауважує, що питання порушення переважного права на придбання у власність земельної ділянки не є предметом розгляду в даній справі, рішення в якій переглядається.
Стосовно тверджень відповідача щодо неможливості виконати зобов'язання з виплати орендної плати через обставини незалежні від нього, а саме у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та здійсненням господарської діяльності на території Новослобідської сільської територіальної громади, яка є прикордонною територією з країною-агресором, слід зазначити наступне.
На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано лист ТТП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 та докази на підтвердження віднесення Новослобідської сільської територіальної громади з 23 квітня 2022 року до території можливих бойових дій.
Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію рф проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форсмажорних обставин.
Відповідачем на підтвердження неможливості виконати свої зобов'язання саме за вказаним договором оренди землі жодних належних та допустимих доказів не надано. Отже, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Встановивши, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за договором оренди від 08 січня 2008 року (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29 листопада 2019 року), а саме на сплатив орендну плату за 2022 та 2023 роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання вказаного договору.
Крім того, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за 2022 рік в сумі 17 630 грн 90 коп. та за 2023 рік в сумі 17 630 грн 90 коп.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо незгоди з розміром орендної плати, оскільки позивачем не були зроблені передбачені законодавством та умовами договору оренди відповідні обов'язкові вирахування податків та зборів.
Виходячи зі змісту пункту 4.9 додаткової угоди № 1 від 29 листопада 2019 року податок з доходів фізичних осіб та військовий збір утримується орендарем з орендної плати у відповідності з чинним законодавством України, в зв'язку з чим орендна плата виплачується орендодавцю за вирахуванням податків і зборів.
Відповідно до п.п. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Суд на зазначене уваги не звернув та не вказав, що сума орендної плати, присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача, обрахована без вирахування податків та обов'язкових платежів.
Водночас не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо стягнення орендної плати в сумі після вирахування податків і зборів, оскільки відповідно до приписів ПК України саме на відповідача, як на податкового агента, покладено обов'язок з нарахування, утримання та сплати податку.
З огляду на зазначене рішення суду слід змінити, зазначивши, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість щодо сплати орендної плати за 2022-2023 роки в розмірі 35 261 грн 80 коп. з подальшим відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з виплати орендної плати.
Щодо тверджень відповідача, що умовами договору не передбачено нарахування інфляційних втрат, колегія суддів зауважує, що позивачем вимоги про стягнення орендної плати з урахуванням індексів інфляції не заявлялися. В даному випадку судом стягнуто інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.
Крім того, судом обґрунтовано на підставі п. 4.10 додаткової угоди до договору оренди землі нараховано пеню за несплату орендної плати за 2022-2023 роки. При цьому, судом за клопотанням відповідача було застосовано строки позовної давності до вимоги про стягнення пені за 2022 рік.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачкою, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За встановлених обставин справи та з врахуванням наведених норм права, рішення суду підлягає зміні шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини в новій редакції.
Щодо розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи необхідно зазначити, що апеляційним судом апеляційну скаргу ССК «Ярославна» задоволено частково, однак, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо невиплати орендної плати, тому витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ч. 9 ст. 141 ЦПК України колегія суддів покладає на відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна» задовольнити частково.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 03 грудня 2024 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Сільськогосподарського споживчого кооперативу «Ярославна» на користь ОСОБА_1 35 261 гривню 80 копійок заборгованості зі сплати орендної плати за 2022-2023 роки з подальшим відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів; 869 гривень 21 копійку пені; 1321 гривню 12 копійок інфляційних втрат.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов