Номер провадження: 11-сс/813/2025/25
Справа № 947/35836/25 1-кс/947/15247/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2025, якою в межах к/п № 12024160000000728 від 10.06.2024 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., громадянин України, з вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.11.2025 із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.11.2025 із визначенням застави у розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осі, що складає 15 140 000 грн. відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу, в якій вказують на те, що вона є необґрунтованою, такою, що не узгоджується із практикою ЄСПЛ з таких підстав:
- матеріали справи не містять жодної об'єктивної інформації, яка б прямо вказувала на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення;
- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені. ОСОБА_7 прийняв військову присягу та з 03.03.2025 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , має ряд подяк та відзнак, неодноразово відзначався за благодійну допомогу ЗСУ, відтак необґрунтовані твердження органу досудового розслідування дискредитують ОСОБА_7 як військовослужбовця. Окрім того, після повномасштабного вторгнення рф та введення в Україні воєнного стану почали діяти також обмеження для виїзду за кордон, що свідчить про відсутність ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України. більш того, військова служба, яку проходить ОСОБА_7 є свідченням його свідомої позиції, готовності захищати Батьківщину та дотримуватися правопорядку. Сам факт вручення підозрюваному матеріалів кримінального провадження не свідчить жодним чином про існування ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки їх отримання є його гарантованим процесуальним правом.
- визначений розмір застави є необґрунтованим та таким, що суперечить практиці ЄСПЛ з огляду на відсутність обґрунтованої підозри та відсутність у підозрюваного відповідного майнового стану;
- підозрюваний ОСОБА_7 був незаконно затриманий, оскільки підстава затримання, передбачена п. 6) ч.1 ст. 615 КПК України жодним чином не обґрунтований ризик втечі чи ухилення від кримінальної відповідальності;
- як вбачається із протоколу обшуку від 30.09.2025, він був призупинений для проведення інших слідчих дій, що потягло за собою порушення приписів КПК України відповідно до яких обшук у обов'язковому порядку фіксується за допомогою аудіо та відеозапису.
За таких обставин, захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просять скасувати ухвалу слідчого судді від 03.10.2025 та звільнити підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти.
Захисник ОСОБА_10 в апеляційній скарзі вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- органом досудового розслідування було порушено правило підслідності, оскільки СУ ГУНП в Одеській обл. знаходиться за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 8г;
- ОСОБА_7 був незаконно затриманий, фактично через хвилину після вручення повідомлення про підозру за відсутності будь-яких дій з його боку, спрямованих на втечу або ухилення від кримінальної відповідальності, що свідчило про необхідність вжиття слідчим суддею заходів, передбачених ст. 206 КПК України;
- підозра ОСОБА_7 є необґрунтованою, оскільки з аналізу матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування не надано доказів протиправних зв'язків ОСОБА_7 із обставинами кримінального правопорушення, що розслідується або з групою осіб, у змові з якими ОСОБА_7 підозрюється. Із тексту опису інкримінованих ОСОБА_7 діянь вбачається, що більшість з протиправних дій, які, на припущення органу досудового розслідування, вчиняв ОСОБА_7 , фактично були вчинені «невстановленою особою», яка начебто діяла за вказівками ОСОБА_7 .. Намагаючись пов'язати цю «невстановлену особу» та ОСОБА_7 , орган досудового розслідування стверджує про «надання вказівок, пропонування умов, дії відповідно до раніше узгодженого плану, вказівки ОСОБА_7 », однак у матеріалах, долучених до клопотання про застосування запобіжного заходу, відсутні докази будь якого спілкування ОСОБА_7 з цією іншою невстановленою особою, тобто є усі підстави вважати, що невстановлена особа, про існування якої органу досудового розслідування добре відомо, діяла самостійно, без чиїхось вказівок, і ОСОБА_7 взагалі не має відношення до інкримінованих дій, він не віддавав такій особі будь-яких вказівок та ніяких планів з нею не погоджував;
- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, окрім того не обґрунтована неможливість менш суворого запобіжного заходу забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Більш того, у разі неналежного виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, орган досудового розслідування має значний спектр механізмів, передбачених КПК України для реагування на невиконання підозрюваним своїх обов'язків;
- розмір застави жодним чином необґрунтований, фактично обумовлений резонансністю справи та всупереч практиці ЄСПЛ перетворює застосований запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення. Незважаючи на умовно доведений розмір матеріальної шкоди у розмірі 4 149 657 грн, орган досудового розслідування вдається до припущення про кількість потерпілих у «більше 1500 осіб», відомості про що начебто містяться у матеріалах кримінального провадження. Разом з тим, кримінальне провадження розслідується наразі вже більше, ніж рік, і неспроможність органу досудового розслідування надати точну кількість потерпілих осіб, за умови начебто доведеності вчинення кримінального правопорушення, є суперечливим явищем. У будь-якому випадку, припущення щодо більшої кількості потерпілих, висловлене органом досудового розслідування без посилання на конкретні матеріали клопотання, без посилання на конкретні докази, не може заслуговувати на увагу Суду. Окрім того, орган досудового розслідування не надав жодних дійсних доказів отримання ОСОБА_7 прибутку та здатності останнього ним розпоряджатися.
За таких обставин, захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03.10.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання.
Окрім того, на вказану ухвалу подана апеляційна скарга прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , в якій він вказує на те, що визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що визначений без належного врахування фактичних обставин справи, наслідків інкримінованого злочину, того, що е. та тій обставині, що наразі органом досудового розслідування перевіряється причетність групи підозрюваних у зазначеному кримінальному провадженні до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
З огляду на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03.10.2025 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 6 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 19 984 800 грн.
У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 та його захисники підтримали апеляційні скарги сторони захисту та просили їх задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, водночас, прокурор ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту заперечував.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не у повному обсязі з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту відносно необґрунтованості підозри, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та іншими невстановленими особами, реалізуючи єдиний спільний злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, внаслідок вчинення злочинної діяльності проти власності протягом тривалого часу та на постійній основі, завдали матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , на загальну суму 4 149 657, 39 гривень. при обставинах, які викладені у клопотанні слідчого.
Згодом, 30.09.2025 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується інформацією, яка надійшла від управління протидії кіберзлочинам в Одеській обл. щодо встановлення групи осіб, які за принципом так званого «кол-центру» організували шахрайську схему заволодіння грошовими коштами значної кількості осіб у заздалегідь обладнаних під «офіси» приміщеннях шляхом обману осіб під приводом інвестування грошових коштів у розвиток нібито підприємницької діяльності фіктивної організації у сфері арбітражу рекламного трафіку та крипто валютних активів, результатами проведення комплексу НСРД; якими зафіксовані здійснення імовірно протиправної діяльності у відповідних офісах, зв'язки між підозрюваними та розподіл ролей між ними, відповідями від представників крипто валютних бірж та подальшими оглядами носіїв інформації; якими задокументований рух коштів від потерпілих через шахрайські крипто гаманці до облікових записів на крипто валютних біржах та карткових рахунків підозрюваних, протоколами огляду речей та документів, які отримані в порядку тимчасового доступу до речей та документів у банківських установах та матеріалами, отриманими за результатами створення спільної слідчої групи між компетентними органами респ. Казахстан та України.
У контексті аргументів сторони захисту з приводу того, що органом досудового розслідування не надано доказів протиправних зв'язків ОСОБА_7 із обставинами кримінального правопорушення, що розслідується або з групою осіб, у змові з якими ОСОБА_7 підозрюється а із тексту опису інкримінованих ОСОБА_7 діянь вбачається, що більшість з протиправних дій, які, на припущення органу досудового розслідування, вчиняв ОСОБА_7 , фактично були вчинені «невстановленою особою», апеляційний суд зауважує наступне.
Так, як вбачається із наданих апеляційному суду матеріалів, а саме із рапорту ст. о/у ОСОБА_26 та протоколів НСРД вбачається, що за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60, де за версією органу досудового розслідування був розташований заздалегідь обладнаний офіс ОСОБА_7 перевіряв робочі місця, спілкувався з ОСОБА_27 щодо схеми заволодіння довірою потенційних потерпілих, спілкувався з ОСОБА_15 щодо відношення до роботи, повернення в м. Одесу, передачі облікових записів та організації наради з ОСОБА_27 . Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що при здійснення аналітики інформації, отриманої від представників крипто валютних бірж встановлено, що найбільший масив коштів надходить на карткові рахунки ОСОБА_28 , який частину коштів перераховує на постійній основі ОСОБА_27 , ОСОБА_7 .
Відтак, колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження, приходить до висновку про те, що слідчий суддя, належним чином здійснивши судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб констатував, що органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах.
Додатково апеляційний суд зауважує, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28.11.2017, заява № 2508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Окрім того, апеляційний суд враховує надану прокурором ОСОБА_6 інформацію з приводу того, що 22.10.2025 ОСОБА_7 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч.2 ст. 209 КК України - пособництво у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, зміна форми (перетворення) такого майна, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна та володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб та були надані відповідні відомості щодо руху коштів на відповідних рахунках.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням інкримінованого злочину та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадження з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження.
Що стосується аргументів захисту з приводу того, що обшук, проведений 30.09.2025 був призупинений для проведення інших слідчих дій, що потягло за собою порушення приписів КПК України відповідно до яких обшук у обов'язковому порядку фіксується за допомогою аудіо та відеозапису, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту з приводу відсутності підстав для затримання ОСОБА_7 , оскільки жодним чином не був обґрунтований ризик втечі чи ухилення від кримінальної відповідальності, апеляційний суд зауважує наступне.
Так, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Це право закріплене у ст. 29 Конституції України та в міжнародних документах, таких як ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Це фундаментальне право означає, що ніхто не може бути свавільно заарештований, затриманий або обмежений у свободі, інакше як на законних підставах та у встановленому законом порядку.
При цьому, апеляційний суд нагадує про те, що особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану визначено ст. 615 КПК України.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені ст. 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений ст. 211 цього Кодексу.
За приписами ст. 211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами ст. 209 цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Відповідно ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Згідно із ч. 4 ст. 206 КПК України, якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Як вбачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_7 був затриманий 30.09.2025 о 16 год. 32 хв., доставлений до суду для розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу - 02.10.2025, тобто до спливу 60 годинного строку та в цей же день була постановлена оскаржувана ухвала.
У контексті аргументів сторони захисту з приводу відсутності підстав для затримання ОСОБА_7 одразу після повідомлення йому про підозру та відсутності у нього наміру переховуватися від органу досудового розслідування та/або слідчого судді колегія суддів зауважує, що ризиком є ймовірність небажаної поведінки. Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Водночас, якщо про ризик переховування заявлено слідчим, слідчий суддя/суд мають виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним негативних дій. При визначенні ризику втечі кожного разу необхідно детально досліджувати всі наведені обставини, враховувати наявність або відсутність фактів, які мають значення. Практика ЄСПЛ при оцінці заявленого ризику орієнтує на суворість покарання, особу підозрюваного та його поведінку.
При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що підозрюваний/ обвинувачений обов'язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті зазначеного провадження апеляційний суд враховує тяжкість інкримінованого злочину, його специфіку, роль ОСОБА_7 у його можливому вчиненні, початковий етап досудового розслідування та приходить до висновку про наявність підстав для його затримання у порядку ст. 615 КПК України.
Відтак, апеляційний суд не вбачає порушень, допущених органом досудового розслідування в частині затримання ОСОБА_7 у порядку п. 6) ч. 1 ст. 615 КПК України.
Перевіряючи доводи сторони захисту з приводу порушення органом досудового розслідування було правил підслідності, оскільки СУ ГУНП в Одеській обл. знаходиться за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 8 г, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Разом із тим, апеляційний суд приймає до уваги правовий висновок, викладений в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 22.04.2020 у справі №487/7605/19 (провадження №51-1901впс20), відповідно до якого територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015, територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» №730 від 16.09.2015 в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі було утворено 26 головних управлінь Національної поліції як юридичних осіб публічного права, серед яких також Головне управління Національної поліції в Одеській обл. (ГУНП в Одеській обл.).
До структури таких головних управлінь відносяться, серед іншого, слідчі управління, сектори дізнання, слідчі відділи, слідчі відділення, тощо, які не мають статусу юридичної особи.
Отже, органи досудового розслідування (слідчі управління, слідчі відділи, слідчі відділення) розташовані відповідно у територіальних органах поліції, одні з яких мають статус юридичних осіб публічного права (головні управління Національної поліції в областях), а інші - ні, проте виступають їх територіальними (відокремленими) підрозділами (відділи поліції).
Відтак, місцезнаходженням відповідного органу досудового розслідування в розумінні ч. 2 ст. 132 КПК України, та з огляду на сталу судову практику, є місце реєстрації територіального підрозділу Національної поліції, який має статус юридичної особи публічного права.
Дійсно, як на це посилаються захисники фактичним місцем розташування СУ ГУНП в Одеській обл. є адреса: м. Одеса, пр-т Шевченка, 8-г (Приморський район).
Разом із тим, відповідно до відкритих інтернет-джерел Головне управління Національної поліції в Одеській обл., код ЄДРПОУ 40108740, зареєстроване за адресою: Україна, 65080, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, що свідчить про дотримання слідчим правил підсудності.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені слідчим ризики переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, існування ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
Апеляційний суд також вважає реальними ризики незаконного впливу на свідків та потерпілих та перешкоджання кримінальному провадженню з огляду на порядок отримання їх пояснень, який передбачений ст. 225 КК України та ту обставину, що органом досудового розслідування перевіряється причетність підозрюваних до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Колегія суддів на підставі налізу наданих матеріалів не виключає існування ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на специфіку інкримінованого злочину, його тривалістю та корисливим мотивом.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на теперішній час поведінка підозрюваного вимагає виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в той же час не є для підозрюваного безальтернативним.
При цьому, що стосується розміру визначеної підозрюваному ОСОБА_7 застави, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 15 140 000 грн.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Хрістова проти Болгарії» суд зазначив, що національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке, ймовірно, буде накладено».
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував тяжкість інкримінованого злочину, його специфіку та фактичні обставини та взяв до уваги перевірку причетності ОСОБА_7 до інших злочинів, вчинених за аналогічних обставин.
Колегія суддів в цілому погоджується із висновками слідчого судді щодо винятковості випадку при визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Істоміна проти України» було встановлено порушення п. 3 ст. 5 Конвенції у зв'язку із не наведенням національними судами відповідного та достатнього обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави.
Окрім того, у зазначеному рішенні зазначено про те, що «сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та інше»
Відтак, з огляду на встановлену наразі органом досудового розслідування суму матеріальної шкоди завдану потерпілим, а саме 4 149 567 грн., фактичні обставини справи, роль підозрюваного ОСОБА_7 який за версією органу досудового розслідування займався керівництвом всіма діями, спрямованими на вчинення інкримінованих злочинів, які виразилися у залученні інших осіб, розподілі між ними ролей та здійсненні загального керівництва, ту обставину, що досудове розслідування триває та перевіряється причетність підозрюваного до вчинення аналогічних корисливих злочинів, повідомлення йому про нову підозру, аргументи прокурора з приводу того, що загальна сума, яка надійшла на основний шахрайський крипто валютний гаманець складає 24 332 796 грн., колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 1350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідною і достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Перевіряючи доводи прокурора з приводу того, що визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів зауважує, що виходячи з практики ЄСПЛ, ключовим є призначення застави саме для забезпечення явки, а не як форми покарання. Гарантія спрямована насамперед на забезпечення присутності підозрюваного/ обвинуваченого під час судового розгляду, а не на відшкодування шкоди чи завданих збитків. Застава не може розглядатися як спосіб покарання - її мета суто процесуальна.
Обмеження права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися лише з легітимною метою, яка передбачена законом, є необхідною у демократичному суспільстві, та з урахуванням принципу пропорційності, який є однією із складових верховенства права. Як зазначає ЄСПЛ у своїх рішеннях («Soering v UK», п.89, 1989), принцип пропорційності означає, що при тлумаченні конвенції та її положень до конкретної ситуації, необхідно досягати балансу між інтересами суспільства та правами людини.
Окрім того, у рішенні «Гурепка проти України» (2005 рік) ЄСПЛ зазначив, що встановлення непомірної застави без врахування майнового стану підозрюваного є порушенням ст. 5 Європейської конвенції з прав людини.
Відтак, з огляду на встановлену на теперішній час суму шкоди, з урахуванням позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні «Істоміна проти України» апеляційний суд не вбачає підстав для збільшення розміру застави.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 1350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 206, 208, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2025, якою в межах к/п № 12024160000000728 від 10.06.2024 відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.11.2025 із визначенням застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 27.11.2025.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу у розмірі 1350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 087 800 (чотири мільйони вісімдесят сім тисяч вісімсот) грн.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 05.11.2025, заставна сума за ОСОБА_7 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У разі внесення застави за підозрюваного ОСОБА_7 негайно звільнити його з-під варти та покласти на нього строком до 27.11.2025 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- з'являтись за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатись з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну. Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю наслідки невиконання обов'язків передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4