Номер провадження: 22-ц/813/5354/25
Справа № 496/1841/13-ц
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О.
Доповідач Громік Р. Д.
29.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця.
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Трофименко В.В., звернувся до суду зі скаргою і просить:
1. поновити строк на оскарження рішення (постанови) приватного виконавця від 24.09.2024 року про відкриття провадження №76129132;
2. визнати рішення (постанову) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. від 24.09.2024 року про відкриття провадження №76129132 неправомірним та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом повернення виконавчого документу, а саме дубліката виконавчого листа по справі №496/1841/13-ц виданого 13.06.2024 року Біляївським районним судом Одеської області, стягувачу без прийняття до виконання.
Скарга обґрунтована тим, що 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримала на свій телефон від AT «Ощадбанк» смс-повідомлення про те, що згідно виконавчого провадження №76129132 накладено арешт на її рахунок, а також зазначено щоб вона звернулася до приватного виконавця по номеру - 80500170788. Зателефонувавши на номер 80500170788 з'ясувалося що він належить приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Бондареву Р.В., який повідомив їй, що в рамках виконавчого провадження №76129132 наклав арешт на кошти ОСОБА_1 . Скаржник повідомила приватного виконавцю Бондарева Р.В., що вона жодного документу по виконавчому провадженні № 76129132 не отримувала, на що останній роз'яснив їй право ознайомитися з матеріалами даного виконавчого провадження в прийомний день, а саме 02.10.2024 року. 02.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Бондарева Р.В. за ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження №76129132, на що останній надав їй відповідний бланк та повідомив, що виконавче провадження №76129132 знаходиться у зведеному виконавчому провадженні і в заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження потрібно вказувати саме номер зведеного виконавчого провадження, а саме -76129509. Ознайомившись 02 жовтня 2024 року з матеріалами зведеного виконавчого провадження № 76129509 було з'ясовано наступне. 24.09.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. було відкрито виконавче провадження №76129132 на підставі поданого йому дубліката виконавчого листа по справі №496/1841/13-ц виданого Біляївським районним судом Одеської області виданого 13.06.2024 року, в якому зазначено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 28.04.2016 року. В заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про примусове виконання рішення від 23.09.2024 року вих, № Л-15 зазначено: «Доводжу до вашого відома, що вказаний лист пред'являється до виконання вперше». Враховуючи вищевказане ОСОБА_1 вважає, що приватним виконавцем виконавче провадження №76129132 було відкрито в порушення вимог п. 2 ч. 4. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», що в свою чергу призвело до незаконного обмеження її прав, зокрема щодо розпорядження своїми коштами.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року в задоволені скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. В іншій частині витрат на правову допомогу приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Бондареву Р.В. та ТОВ «Консалт Солюшенс» відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити скаргу повністю, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 29 жовтня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
29 жовтня 2025 року адвокат Трофименко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із домовленістю сторін у справі укласти мирову угоду.
Розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов'язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Додатково апеляційний суд зауважує, що інші сторони не подали жодних заяв або клопотань із повідомленням про намір укласти мирову угоду. Крім того, колегія суддів зауважує, що розгляд даної апеляційної скарги не перешкоджає у подальшому укласти мирову угоду на стадії виконання рішення суду.
Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 листопада 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 07 червня 2013 року заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФ О380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором в сумі 481432,76 грн та судовий збір у розмірі 3441,00 грн.
15 жовтня 2014 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області скасовано заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07.06.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
05 грудня 2014 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області, по справі № 496/1841/13-ц, в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 398-013/ФКВІП-08 від 20.06.2008 року відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, та 28 квітня 2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області у справі №496/1841/13-ц, апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05.12.2014 року задоволено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 грудня 2014 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 481432 грн та судові витрати по справі по 860 грн на користь ПАТ «Дельта Банк».
На підставі вищезазначеного рішення суду в липні 2015 року представнику ПАТ «Дельта Банк» були видані виконавчі листи, які було пред'явлені до виконання.
У зв'язку з укладенням 21 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» договору №2292/К про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі № 236, зокрема за кредитним договором №398-013/ФКВІП-08 від 20.06.2008, іпотечним договором від 20.06.2008, за договорами поруки №398-013/ZФПОР1-08, №398-013/ZФПОР2-08 та №398-013/ZФПОР3-08 від 20.06.2008, ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
26 січня 2021 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області в задоволенні заяви представника ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником по цивільній справі № 496/1841/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 травня 2021 року вищевказана ухвала скасована, замінено стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс».
З даних офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень (www.asvpweb.rninjust.gov.ua) у відношенні боржника ОСОБА_1 відображається інформація щодо перебування на виконанні в Біляївському МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області виконавчого провадження №50270167 з примусового виконання виконавчого листа №496/1841/2013, виданого Біляївським районним судом Одеської області.
Однак, після звернення із заявою до Біляївського МВ ДВС в Одеській області, стало відомо про відсутність у віданні даного відділу матеріалів виконавчого провадження №50270167 разом з виконавчим листом №496/1841/2013, виданого Біляївським районним судом Одеської області у відношенні ОСОБА_1 .
Згідно з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.05.2023 року за вих. № 18330/03.2-07 вбачається, що у Біляївському ВДВС перебувало виконавче провадження №50270167 з примусового виконання виконавчого листа № 496/1841/2013, виданого 20 липня 2015 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів у розмірі 482292,76 грн, яке постановою від 03.08.2017 року передане до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Згідно з відомостями системи, Другим Приморським відділом державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області зареєстроване вказане виконавче провадження, однак, постанова про прийняття виконавчого провадження не виносилась. Згідно інформації Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), матеріали виконавчого провадження № 50270167 з примусового виконання виконавчого листа № 496/1841/2013, виданого 20.07.2015 року Біляївським районним судом Одеської області у відділі відсутні.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23 серпня 2023 року задоволено заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про видачу дубліката виконавчого листа. Видано ТОВ «Консалт Солюшенс» на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 28.04.2015 року, дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 496/1841/2013, виданого Біляївським районним судом Одеської області 20.07.2015 року, про стягнення солідарно, зокрема з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 481432 грн та судових витрат по справі по 860 грн з кожного.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 23 серпня 2023 року залишено без задоволення, ухвалу від 23 серпня 2023 року залишено без змін.
13 червня 2024 року представником ТОВ «Консалт Солюшенс» отримано виконавчий лист про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» та згідно заяви про примусове виконання рішення від 23.09.2024 року, Вих. № Л-15 виконавчий лист пред'явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Бондареву Р.В.
24 вересня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76129132 за виконавчим листом №496/1841/13-ц виданого 13.06.2024 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст. 18 цього ж Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
З наведених законодавчих норм вбачається, що виконавець зобов'язаний вчинити виконавчі дії у спосіб, передбачений виконавчим документом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 даного Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як встановлено з матеріалів справи, що під час розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що при зміні органу державної виконавчої служби чи його компетенції, передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС стадія виконання судового рішення не припиняється і не переривається, а отже, зміна органу державної виконавчої служби чи передача матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС не впливає на обчислення строку пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, що забезпечує право стягувача на отримання дубліката виконавчого листа та продовження примусового виконання судового рішення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 2-2236/12, яка враховується судом.
Отже, станом на час відкриття виконавчого провадження строк пред'явлення до виконання дублікату виконавчого листа №496/1841/13-ц, виданого 13.06.2024 Біляївським районним судом Одеської область не закінчився, а тому постанова приватного виконавця від 24.09.2024 року про відкриття виконавчого провадження ВП №76129132 за виконавчим листом №496/1841/13-ц виданого 13.06.2024 року є законною, підстав для її скасування та повернення виконавчого листа стягувачу немає, у зв'язку із цим скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають під час виконання рішення суду; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатами роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове відшкодування приватному виконавцю та ТОВ «Консалт Солюшенс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн на кожного.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Наведені в апеляційній скарзі доводи (які фактично дублюють доводи скарги на дії приватного виконавця) були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Скарга на дії приватного виконавця розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвалу суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року залишити без задоволення.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
О.С. Комлева